Постанова № 116093, 06.09.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2006 р. о 09:20 Справа № АС-04/207-06

вх. № 4194/1-04

Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.

представників сторін

позивача - Павленко Д.М. - дов.

відповідача - Давидченко К.М. - дор.

по справі за позовом ДП "Харківський електромеханічний завод" м. Х-в

до Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харків

про визнання нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати нечинним рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків від 10.11.2005 р. №0000450811/0. Посилається на дію мораторії у процедурі банкрутства.

Відповідач вважає застосування санкцій правомірним, і вважає що мораторій не забороняє накладати застосовані санкції.

Судом встановлено, що згідно оскарженого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту перевірки від 02.11.2005 р. встановлено порушення п. п. 2.12,2.15 Порядку про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. №72, і застосовані санкції відповідно до абз. 4,5 ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95.

Суд зазначає, що згідно п. п. 2.12 Порядку про ведення касових операцій у національній валюті України Готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків. ( Абзац перший пункту 2.12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 81 ( 0268-03 ) від 05.03.2003 ). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку в своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Згідно з абз.4 ст. 1 Указу Президента України №436/95 застосовується штраф за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.

При проведенні перевірки були встановлені поррушення п. п. 2.12, за які були застосовані санкції у розмірі 10600,46 грн., про що свідчить розрахунок санкцій доданий до акту. Факт порушень позивач визнає, про що надані його представником відповідні пояснення в судовому засіданні.

Однак суд зазначає, що Постанова Національного банку України № 72 від 19 лютого 2001 року, яка іареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за N 237/5428, втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 637 від 15 грудня 2004 юку. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ствердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованим в Иіністерстві юстиції 13.01.2005 року за №40/10320, дозволяється вільне розпорядження юридичною особою готівковими коштами.

Відповідно до ч. 7 статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Тому безпідставна невиплата заробітної плати чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

Статтею 175 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність у разі невиплати громадянам заробітної плати більш ніж за один місяць.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

А згідно статті 97 цього ж Кодексу, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оплату праці", колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайної або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких- встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 24 цього ж Закону, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно статті 36 цього ж Закону, за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Крім того, які вірно зазначив місцевий господарський суд, Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" забороняв примусову реалізацію майна підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, але Законом № 2103 від 21 жовтня 2004 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» також внесено зміни в абз.2 статті 2 даного Закону, яким дозволяється реалізація майна для виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Отже, виплата заробітної плати працівникам є першочергове завдання керівництва підприємств та обов'язок держави взагалі. Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону № 2103, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час виплати заробітної плати позивачем своїм працівникам при наявності податкової заборгованості, такі дії були правопорушенням, але вищеназваним Законом, з часу його набрання чинності, такі дії перестали носити характер правопорушення. Закон України № 2103 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" прийнятий пізніше ніж Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки".

Таким чином, Законом 2103 усунуті всі обмеження щодо виплати заробітної плати працівникам.

Згідно статті 11 Закону України "Про систему оподаткування", фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Таким чином за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 72 від 19.02.2001р., яке на час проведення перевірки була скасована, а дія Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки" в застосованій відповідачем частині анульована Законом України №2103 відповідачем застосовані штрафні санкції.

Стосовно інших санкцій то вони застосовані в розмірі 4334,48 грн. за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

Відповідно до п. п. 2.15 Видача готівкових коштів під звіт на відрядження здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів України.

Видача готівкових коштів під звіт з каси підприємства на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі - закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини), дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці цілі, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кошти згідно із чинним законодавством.

В ході перевірки встановлені порушення наведеного пункту, а саме перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки Факт порушень позивач визнає, про що надані його представником відповідні пояснення в судовому засіданні.

Згідно абз. 5 Указу президента України №436/95 за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Суд зазначає, що обмеження щодо строків використання виданої під звіт готівки містяться і в Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ствердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, тому застосування санкцій за порушення ліміту каси є правомірним.

Стосовно обґрунтувань позивача, що в період дії мораторію застосування зазначених санкцій не можливо суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов’язок підприємства дотримуватися правил ведення касових операцій , в тому числі дотримуватися встановлених строків використання виданої під звіт готівки не є грошовим зобов’язанням в розумінні наведеного закону. Крім того він не є податком та збором, як і нараховані штрафні санкції не є податком, збором (обов’язковим платежем) оскільки не включені в вичерпаний перелік податків передбачений Законом України „Про систему оподаткування”. Тому дія мораторію не перешкоджає нарахуванню санкцій згідно абз. 5 наведеного Указу Президента України.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 4, 8, 86, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків від 10.11.2005р. №0000450811/0 про застосування штрафних санкцій в частині 10600,46 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ДП "Харківський електромеханічний завод" (м. Харків, пр.Московський,199, код ЄДРПОУ 05405575) витрати по сплаті судового збору в сумі 2,41 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Григоров А.М.