Рішення № 116080261, 15.11.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22695/20 2/760/12002/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю:

представника позивача - Подольського А.Ю.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №11281171000 від 28.12.2007 в сумі 1 540 695,25 грн. на користь АТ «Альфа-Банк», шляхом проведення прелюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11281171000 з подальшими змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000,00 дол. США з платою за користування кредитом в розмірі 11,9% річних на строк з 28.12.2007 по 28.12.2027.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, 28.12.2007 між кредитором та позичальником ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки №74791, відповідно до якого остання передала кредитору в іпотеку двокімнатну квартиру аз адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 4.1.1 Розділу 4 Договору іпотеки передбачено, що іпотеко держатель маж право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У подальшому, право вимоги до боржника за кредитним та забезпечувальними договорами ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011, а останнє, у свою чергу відступило АТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 09.12.2019.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

У свою чергу, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 13.05.2020 загальна сума заборгованості становить 395 208,36 дол. США, що за офіційним курсом становить 10 589 489,44 грн., з яких: 57 500,000 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 1 540 695,25 грн. - строкова заборгованість; 54 577,57 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 2 266 230,61 грн. - прострочена заборгованість; 3 168,35 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 84 894,99 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсотках; 249 962,44 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 6 697 668,59 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках.

З урахуванням вартості предмету іпотеки, АТ «Альфа-Банк» заявляє позовні вимоги у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, а саме в сумі строкової заборгованості за тілом кредиту у розмірі 57 500,00 грн., що на дату розрахунку складало 1 540 695,25 грн.

З огляду на викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

29.07.2022 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк».

Протокольною ухвалою від 02.11.2022 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.01.2023 представником АТ «Сенс Банк» заявлено клопотання про зміну назви позивача АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

28.03.2023 до суду від представника АТ «Сенс Банк» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - розрахунку заборгованості за кредитним договором та банківських виписок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відсутність у неї заборгованості перед позивачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11281171000, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, доллар США, в сумі 150 000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 757 500,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 28.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №74791, відповідно до якого остання передала в іпотеку іпотекудержателю нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., за реєстровим №7593.

Згідно з п. 4.1.1. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2.-4.3. звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України підстав. Право визначення підстав та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.

З матеріалів справи також вбачається, що 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що підтверджується долученою позивачем випискою (а.с.46), відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11281171000 від 28.12.2007, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 Перелік прав вимоги за кредитами (а.с.47).

09 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за реєстровим №2490, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило АТ «Альфа-Банк» шляхом продажу належні Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатках №№1-5 цього договору, а Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань, сплати грошових коштів, сплати процентів, штрафних санкцій, неустойки у розмірах, вказаних у Додатку №5 до цього Договору. При цьому право кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку(рахунків) Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основного договору (а. с. 48-49).

Згідно з Додатком №4 до вказаного Договору відступлено право вимоги за кредитним договором № 11281171000 від 28.12.2007, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с.50-53).

Згідно з Протоколом Загальних Зборів Акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 18.08.2022 змінено найменування банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», що підтверджується вказаним Протоколом, а також Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Витягом з державного реєстру банків.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 13.05.2020 становить 395 208,36 дол. США, що за офіційним курсом становить 10 589 489,44 грн. Тому, враховуючи умови договорів, просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, а саме у розмірі 57 500,00 грн., що на дату розрахунку складало 1 540 695,25 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «Сенс Банк», станом на 13.05.2020 заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11281171000 від 28.12.2007 становить 395 208,36 дол. США, що за офіційним курсом становить 10 589 489,44 грн. з яких: 57 500,000 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 1 540 695,25 грн. - строкова заборгованість; 54 577,57 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 2 266 230,61 грн. - прострочена заборгованість; 3 168,35 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 84 894,99 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсотках; 249 962,44 дол.США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 6 697 668,59 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку» (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц вказала, що способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку), (застосована редакція закону, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін).

Для застосування такого способу захисту своїх прав як звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, але й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернуто стягнення.

Судом встановлено отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором.

На підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.109) та виписки по особовим рахункам з 09.12.2019 по 02.03.2023, з 21.12.2020 по 20.03.2023, з 09.12.2019 по 02.03.2023 (а.с.110-150).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 09.12.2019, тобто на момент коли до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним та іпотечним договорами, заборгованість останньої за тілом кредиту та відсотками становила 323 015,20 дол. США, що складає 8 655 095,38 грн., розмір пені становив 737 842,22 грн. При цьому, детального обрахунку такої суми заборгованості за період з 28.12.2007 (момент укладення договору) по 09.12.2019, розрахунок не містить.

Суд приймає до уваги, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до позивача лише 09.12.2019, що пояснює неможливість здійснення відповідачем розрахунку за період з 28.12.2007 по 09.12.2019. Однак, розмір заборгованості за цей період, вказаний у розрахунку заборгованості, не видається можливим співставити з розміром заборогованості станом на 09.12.2019, право вимоги за якою на підставі договору відступлення перейшло до позивача, оскільки з наданого додатку №4 до договору №2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09.12.2019 не вбачається точної суми заборгованості.

Також згідно розрахунку заборгованості, вбачається, що за період 09.12.2019 по 13.05.2020, за кожен місяць, відповідачу нараховувалась заборгованість за тілом кредиту, відсотках за користування кредитом та пеня. Проте, порядку нарахування відсотків та пені, наданий позивачем розрахунок не містить, а в ньому лише вказується загальна сума відсотків та пені, нарахованих за кожен місяць.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що позивач не надав належних і допустимих доказів дійсного розміру кредитної заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу,що відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

За змістом вищенаведених положень частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 40), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 38)).

Згідно п.1.2.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 28 грудня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

У п.6.1.2. кредитного договору сторони погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п.1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Відповідно до п.6.2. кредитного договору, в разу застосування банком права, передбаченого п.6.1.2. договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника. Терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковими до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку.

Згідно п.7.6 кредитного договору, листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі «Адреси, банківські реквізити та підписи сторін» цього договору або за іншою адресою, про яку сторона письмово повідомила іншій стороні при зміні адреси. Підтвердженням факту відправлення повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення.

Таким чином, вбачається, що умовами кредитним договором встановлений ануїтетний спосіб погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 28 грудня 2027 року.

Матеріали справи містять вимогу АТ «Альфа-Банк» про усунення порушень №16589/529 від 21.05.2020, якою банк повідомляє ОСОБА_1 про заборгованість станом на 13.05.2020 у розмірі 395 208,36 дол.США та вимагає у тридцятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку (а.с.40). Вбачається, що така вимога була направлена ОСОБА_1 , що підтверджується поштовими квитанціями (а.с.41), однак, будь-яких доказів отримання останньою даної вимоги матеріали справи не містять.

Доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про дострокове виконання основного зобов`язання, позивачем надано не було.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.