Рішення № 116064188, 27.12.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 Справа № 914/1422/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна спілка художників України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про: зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 200 000,00 грн.,

та за позовом

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про: зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження,

представники:

позивача: не з`явився

відповідача: Яцишин А.В.

третьої особи-1: не з`явився

третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 року по справі № 914/1422/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» задоволено повністю.

Так, у позовній заяві позивачем було зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

15.12.2023р. через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1422/23.

За результатом розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначає, що фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які такий поніс та має понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 72000,00 грн. На підтвердження вказаного відповідач подав до суду відповідні докази.

Вказані докази подано до суду з дотриманням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку.

Детальний опис робіт виконаних адвокатом в ході надання правничої допомоги в суді першої інстанції вказано у Зведеному акті приймання передачі наданих послуг, який подано також.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 18.12.2023р. призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі №914/1422/23 на 27.12.2023р.

20.12.2023р. представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу, згідно якого вказав, що реальні витрати на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач є завищеними, і останній не подавав попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, просив суд відмовити у її задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Ідентичне заперечення відповідача також надійшло на адресу суду поштовим зв`язком.

В судове засідання 27.12.2023р. з`явився представник відповідача, підтримав подані суду письмові заперечення.

Під час розгляду питання про розподіл судових витрат судом встановлено та враховується наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

15.12.2023р. через систему «Електронний суд» було подано докази понесених позивачем судових витрат у справі на правничу допомогу.

Тобто, у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 72 000,00 грн.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як слідує з матеріалів справи, адвокат Сеньків Андрій Ігорович надавав правову допомогу позивачу на підставі договору про надання правової допомоги №22/08/22 від 22.08.2022р. та ордеру серії №1156608 від 22.08.2022р.

Загальна вартість послуг, що надавалися адвокатом по справі №914/1422/23 склала 72000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи Зведеним актом приймання передачі наданих послуг.

У відповідності до змісту розглянутої справи та з`ясованих обставин, суд встановив обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом, відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача було покладено судові витрати по сплаті судового збору повністю.

Судом враховано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2022р. по справі №905/671/19).

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу; заяву про стягнення суми судових витрат за отримання правничої допомоги буде подано після ухвалення рішення суду.

Тобто, як слідує з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, без зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку таких судових витрат.

Відповідно до зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України очевидно слідує те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

З огляду на викладене суд звертає увагу, що незазначення у позові попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, не може бути достатньою підставою для відмови у стягненні судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Отже, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. у справі № 910/7032/17.

Судом також враховано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн., з розрахунку виконаної адвокатом роботи щодо підготовки та складання позовної заяви, клопотань, заяв, додаткових пояснень, а також участі в судових засіданнях у справі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ»про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» (місцезнаходження: Україна, 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВІТОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код: 33420115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (місцезнаходження: Україна, 79014, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ МУЧНА, будинок 32; ідентифікаційний код: 36312854) 40 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 01.01.2024 р.

Суддя Король М.Р.