Ухвала суду № 116063035, 20.12.2023, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/2054/23

Номер провадження 1-кс/298/315/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року смт. Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Костянтинівка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, неодруженого, з базовою середньою освітою, непрацюючого, судимого вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 липня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, у кримінальному провадженні №12023078070000111 від 31 жовтня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023078070000111 від 31 жовтня 2023 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12023078070000111 від 31.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком три роки, на шлях виправлення не став, а натомість вчинив новий злочин за наступних обставин

Так, 30.10.2023 о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_4 перебував на сходовій клітці перед адміністративною будівлею «Shelter» в с.Вишка, №231, Ужгородського району Закарпатської області, разом з громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_4 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень та побоїв, залякування та завдання сильного фізичного болю та страждання потерпілому ОСОБА_7 , ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи діяти саме таким чином, маючи на меті помститися потерпілому ОСОБА_7 за те, що той, на його думку, відносно невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я « ОСОБА_8 » негативно висловлювався в селі Вишка Ужгородського району Закарпатської області, та залякати за ці дії, піддавши останнього катуванню, виключно шляхом його покарання, та таким чином примушуючи його до виконання своїх вимог, грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, а також загальновизнані принципи і норми міжнародного права, а саме: ст.3 ч.1 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ст. 28 ч.1 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.ст.3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475797-ВР, ОСОБА_4 , з метою демонстрації сили та подолання опору і волі потерпілого ОСОБА_7 , користуючись його безпорадним станом, а саме накладеною гіпсовою лонгетою на ліву верхню кінцівку, став наносити останньому чисельні удари обома руками та ногами по голові та тулубу потерпілого, не реагуючи на його прохання припинити наносити удари та відпустити його додому, таким чином піддавши останнього катуванню.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 завдано тілесних ушкоджень у вигляді садна на потилиці, синця на лівій орбітальній ділянці. Дані тілесні ушкодження відповідно до висновку експерта від 24.11.2023 виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії, яким могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини. Дані тілесні ушкодження мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як шість днів, і за цією ознакою згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, а саме: умисне заподіяння сильного фізичного болю та фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі з метою покарання та залякування за дії, скоєні потерпілим.

18 грудня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України, та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. Окрім того, на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, наведені вище ризики, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , який вчинено із застосуванням насильства, слідчий вказує про існування підстав не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Також у клопотанні звертається увага на те, що підозрюваний ОСОБА_4 є мешканцем іншої області, має судимість, вчинив новий злочин під час іспитового строку, є особою молодого віку, стан здоров`я останнього дозволяє перебувати в місцях позбавлення волі.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_9 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, просила застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою. На думку захисника, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведені вказані у клопотанні слідчим ризики, передбачені ст.177 КПК України. В той же час наголосила, що дії ОСОБА_4 були наслідком образ щодо нього з боку потерпілого, ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, зазначив про відсутність намірів переховування від слідства та суду. Визнав факт вчинення ним щодо потерпілого протиправних дій, нанесення тілесних ушкоджень, ствердив, що розумів, що своїми діями спричиняє потерпілому біль, в той же час розумів, що внаслідок наявності у потерпілого травми та лангети на руці, він не може себе захистити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого частково, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023078070000111 від 31 жовтня 2023 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.

18.12.2023 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023078070000111 від 31 жовтня 2023 року датований 09.11.2023; рапорт інспектора-чергового ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській обалсті ОСОБА_10 від 30.10.2023, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_11 від 30.10.2023, протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 31.10.2023, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.11.2023 з потерпілим ОСОБА_11 , протокол проведення слідчого експерименту від 03.11.2023 з потерпілим ОСОБА_7 , постанова про призначення судово-медичної експертизи, висновок експерта №406, протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки, відеозапису від 31.10.2023, протокол огляду DVD-R диска від 31.10.2023 з фототаблицею, постанова про визнання речовим доказом від 31.10.2023, розпискою ОСОБА_4 від 30.10.2023, пртокол огляду місця події від 30.10.2023 з фототаблицею, постанова про визнання речовим доказом від 31.10.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 01.11.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 03.11.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 01.11.2023, постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 18.12.2023, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023078070000111 від 31 жовтня 2023 року датований 18.12.2023, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 18.12.2023, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 18.12.2023, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого, на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в умисному заподіянні сильного фізичного болю та фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі з метою покарання та залякування за дії, скоєні потерпілим, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, тобто у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаного ризику.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також суд враховує відомості, що ОСОБА_4 засуджений вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.07.2023 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Вказане може свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки ОСОБА_4 та характеризує особу ОСОБА_4 , як таку, що схильна до дій, що суперечать закону.

Таким чином, суд погоджується також з доводами слідчого та прокурора щодо наявності ризику вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення.

Що стосується наведеного у клопотанні ризику, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя зазначає наступне. Твердження сторони обвинувачення щодо цього нічим не обгрунтовані, є доволі абстрактними, під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику. Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки таке побудоване на самих лише припущеннях слідчого.

За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими.

На переконання слідчого судді, у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам.

Доводи захисника та підозрюваного про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкі злочини і встановлення істини.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров`я, в тому числі відсутність даних про те, що стан здоров`я підозрюваного виключає можливість його утримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, відомості про те, що підозрюваний є судимим, ніде не працює, є неодруженим, в останнього відсутні соціальні зв`язки, за місце тимчасового проживання характеризується негативно.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України ; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, не визначення розміру застави є правом слідчого судді, і таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України.

Слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні просили не визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

Також слідчий суддя звертає увагу, що тривале та безальтернативне тримання особи під вартою, протиправність дій якої не підтверджена вироком суду, може вважатись виправданим лише за виняткових умов.

Як видно, у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 з даного приводу слідчий вказав лише на той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування, водночас інших підстав та обставин для не застосування альтернативного розміру застави не навів.

У зв`язку з наведеним та враховуючи недоведеність стороною обвинувачення виняткових обставин для безальтернативного тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі п"ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 (п"ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/2054/23; провадження №1-кс/298/315/23 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2023 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі смт.Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 17 лютого 2024 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1