Постанова № 116046253, 18.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12773/23

Провадження № 2-а/752/223/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2023 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Ящука Д.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.05.2023 старшим ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві відносно нього складено протокол серії ВАВ № 269591 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, за порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, що полягає у самовільному встановленні по вул. Поштова площа,3 крісел - мішків без дозвільних документів. 13.06.2023 позивач отримав повідомлення про те, що відбудеться засідання комісії з розгляду зазначеного протоколу. 13.06.2023 Адміністративною комісією при виконавчому органі КМР (КМДА) прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Позивач не погоджується із прийнятою відповідачем постановою, оскільки в його діях відсутнє будь-яке порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. У постанові про адміністративне правопорушення зазначено про порушення п. 20.1.1. Правил благоустрою м.Києва, що лише описують правопорушення та є банкетними до інших норм, які мають їх конкретизувати. За фабулою адміністративного правопорушення лише вказувалось про самовільне розміщення крісел-мішків, а для кваліфікації потрібно зазначити певне недотримання встановлених положень/правил нормативно-правового акту, в якому мають висуватись певні вимоги. З положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва не вбачається будь-яких встановлених правил для розміщення крісел-мішків, які б порушив позивач.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач вказав, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог закону, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, тому його законно притягнуто до адміністративної відповідальності та правомірно накладено відповідне адміністративне стягнення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 02.05.2023 року відносно ОСОБА_1 старшим ДОП УП ГУНП у м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 269591.

Згідно змісту протоколу ОСОБА_1 02.05.2023 о 21 год 45 хв в АДРЕСА_1 , порушив благоустрій території, а саме: самовільно встановив крісла-мішки без дозвільних документів, чим порушив п.20.1.1 Правил благоустрою міста Києва та вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

13.06.2023 постановою № 1335 Адміністративної комісії при виконавчому органі КМР (КМДА) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, за порушення Правил благоустрою міста Києва - самовільно встановлення крісел-мішків за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив п.20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, та вчинив адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП. На ОСОБА_1 було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує на протиправність зазначеної постанови, та наявність підстав для її скасування.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що пунктом 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, встановлено, що до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: порушенні вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про відходи» та «Про охорону навколишнього природного середовища», порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; - проектуванні об`єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; порушенні режиму використання й охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою; пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою; знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення; забрудненні (засміченні) території; самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об`єктах благоустрою території міста; неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об`єктів та елементів благоустрою.

До об`єктів благоустрою міста належать: 2.2.1. території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні майданчики, дитячі майданчики, історичні національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади та сквери; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі, зони відпочинку біля води; д) кладовища; е) інші території загального користування. 2.2.2. Прибудинкові території. 2.2.3. Території будівель та споруд інженерного захисту територій. 2.2.4. Охоронні зони інженерних мереж, технічні засоби телекомунікацій. 2.2.5. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору (п.2.2. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Статтею 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 219 КУпАП визначено, що виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п`ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 188-56, 197, 198 цього Кодексу.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

З наявних у справі доказів вбачається, що стороною позивача не оспорюється факт розміщення позивачем крісел-мішків 02.05.2023 за адресою: м. Київ, Поштова площа, 3, однак, зазначається про те, що для належної кваліфікації дій позивача відповідач повинен був зазначити яке конкретно положення/правило нормативно-правового акта у сфері благоустрою порушив позивач, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, у позові є посилання на те, що ст. 152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів.

Однак, суд звертає увагу сторони позивача на те, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач порушив п. 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, яким встановлено, що до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, зокрема, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою.

Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення п. 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, за те, що він самовільно зайняв територію в м. Києві по Поштовій площі, 3, яка є об`єктом благоустрою міста, самовільно встановивши крісла-мішки без відповідних дозвільних документів.

Відповідач у постанові від 13.06.2023 року зазначив, яку саме норму Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, порушив позивач, що спростовує доводи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Позивач не довів суду того, що мав право розміщати за вказано адресою, яка є об`єктом благоустрою міста, крісла-мішки, зокрема, шляхом надання відповідних договорів та/або дозвільної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення відповідними доказами.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує факту порушення, зазначеного в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, однак, зазначає, зокрема, про процесуальні порушення при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, здійснюючи розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про вчинення правопорушення, інспектор поліції діяв в межах повноважень та відповідно до вимог ст. 258 КУпАП.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України не є абсолютними, та перекладають обов`язок доказування на відповідача за умови того, що спочатку позивачем у позовній заяві належним чином продемонстровано порушення його прав та в достатній мірі обґрунтовано неправомірність відповідного рішення.

Таким чином оскаржувана постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину позивача.

Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування оскаржуваної постанови позивачем не доведено, а судом не встановлено, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є необґрунтованими для висновку про незаконність прийнятого поліцейським рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 48, 77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя