Рішення № 116042055, 19.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/15505/23

За позовом Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області (Донецька обл., м. Покровськ)

в інтересах держави в особі: 1. Східного офісу Держаудитслужби України (м. Дніпро)

2. Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (Донецька обл., Покровський район, м. Селидове)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (місто Київ)

про визнання недійсним договору в частині та стягнення 23 551,66 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від прокуратури: Жовтун Н.Б.

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" про визнання недійсним договору в частині та стягнення 23 551,66 грн безпідставно сплаченої суми ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до вартості товару за договором на закупівлю палива №НТ/К-000062 від 18.03.2022 податку на додану вартість у розмірі 20 % та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, згідно з яким поставка вказаного товару повинна оподатковуватися за ставкою 7 %. За твердженнями прокуратури, надмірно сплачена замовником сума ПДВ становить 23.551,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2023.

20.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти задоволення позову з огляду на його необґрунтованість та неможливість зміни ціни товару за договором на закупівлю палива №НТ/К-000062 від 18.03.2022.

27.10.2023 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

07.11.2023 та 08.11.2023 від Східного офісу Державної аудиторської служби України надійшли пояснення по справі.

14.11.2023 від Східного офісу Державної аудиторської служби України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

14.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

11.12.2023 від Східного офісу Державної аудиторської служби України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

12.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.12.2023.

19.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 19.12.2023 прокурор підтримало позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивачів та відповідача в судове засідання не з`явились, позивач-2 про причини неявки свого представника суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

19.12.2023 по виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2022 між Селидівською міською радою (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (постачальник), по результатам проведеної без використання електронної системи закупівлі UA-2022-03-18-002955-a укладено договір на закупівлю палива №НТ/К-000062 для потреб територіальної оборони та заходів мобілізації (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник прийняв на себе зобов`язання передати Селидівський міській раді у власність товар - Бензин автомобільний А-95 Євро 5 згідно специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.4 Договору передача Товару з АЗС здійснюється з використанням Смарт карт при використанні товарної одиниці обліку (Літровий гаманець).

Згідно з п. 4.2 Договору його загальна сума становить 217 400,00 грн, у тому числі ПДВ 36 233,33 грн.

У Додатку №3 до Договору № НТ/К-000062 від 18.03.2022 (Специфікація) визначено, що постачальник передає замовнику 5000 л Бензин автомобільний А-95 Євро 5 вартістю 217 400,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4 Договору, оплата здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Договір діє до 31.12.2022 (п. 12).

18.03.2022 Селидівською міською радою проведено оплату товару, згідно видаткової накладної №78 від 18.03.2022 на загальну суму 217 400,00 грн, у тому числі ПДВ 36 233,33 грн платіжним дорученням №9 від 18.03.2022.

При цьому, у накладній №78 від 18.03.2022 визначено ПДВ в сумі 36 233,33 грн, що складає 20% від вартості товару без ПДВ.

Звертаючись до суду, прокурор стверджує, що включення в п. 4.2 Договору до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 20%, суперечить вимогам п. 82 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, за яким доставка вказаного товару повинна оподатковуватися за ставкою 7 %.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Істотні умови договору визначені ГК України. Так, статтею 180 цього Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно зі ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У той же час, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" підрозділ 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України доповнено пунктом 82, згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків. Вказані зміни набрали чинності з 17.03.2022.

Таким чином, товар - Бензин автомобільний А-95 Євро 5 у кількості 5000 л, що є предметом договору поставки № НТ/К-000062 від 18.03.2022, відповідно до вимог законодавства, яке чинне на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, які на час укладення цього договору оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що включення до вартості товару - Бензин автомобільний А-95 Євро 5 у кількості 5000 л за договором поставки № НТ/К- 000062 від 18.03.2022 податку на додану вартість у розмірі 20 %, що становить 36 233,33 грн, та подальша його сплата постачальнику, не відповідає вимогам пункту 82 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, згідно з яким поставка вказаного товару повинна оподатковуватися за ставкою 7 %.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Дослідивши умови спірного Договору, суд встановив, що положення його підпункту 4.2 пункту 4 в частині включення до Договору податку на додану вартість у розмірі 36 233,33 грн, суперечать вимогам чинного на час укладення цього правочину вимогам законодавства України, зокрема, положенням пункту 82 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" ПК України.

За таких обставин, вимога позовної заяви про визнання спірного пункту Договору недійсним є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню судом.

Частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з наведеним прокурором розрахунком, перевіреним судом, розмір надмірно сплачених відповідачу коштів складає 23 551,66 грн.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, згідно з якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Поряд з цим, судом встановлено наступне.

Прокурором визначено позивачами за даними вимогами Східний офіс Держаудитслужби України та Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивачів про звернення до суду з даним позовом.

Як зазначає прокурор, Держаудитслужба та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Частиною першою статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

У постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15 та від 03.10.2018 у справі № 804/8443/16 викладено правовий висновок, згідно з яким звернення до суду в інтересах держави в особі органів Держаудитслужби можливе лише у випадку незабезпечення підконтрольними їй установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю, а за відсутності таких обставин, органи Держаудитслужби не набувають статусу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Східний офіс Держаудитслужби не проводив моніторинг спірної процедури закупівлі та не виявляв порушення законодавства у спірних правовідносинах, відтак у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Східний офіс Держаудитслужби не набув статусу позивача.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, позов керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України належить залишити без розгляду.

Водночас сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси територіальної громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Законом України № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. У подальшому, неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався. Останній раз, Законом України від 27.07.2023 за № 3275-ІХ Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану продовжено строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження міських рад цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

Указом Президента України № 620/2022 від 01.09.2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" утворено Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області (набрав чинності 03.09.2022).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, знесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету, здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2616-ІХ від 21.09.2022 "Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області повноважень, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (набула чинності 27.09.2022) у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Отже, повноваження Селидівської міської ради припинено у зв`язку із творенням Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

Таким чином, у Селидівської міської військової адміністрації Покровського галону Донецької області наявні повноваження щодо стягнення надмірно сплачених за Договором бюджетних коштів на суму 23 551,66 грн за договором У: НТ К-000062 від 18.03.2022.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним підпункту 4.2 пункту 4 Договору та стягнення з відповідача на користь позивача-2 безпідставно набутих коштів у розмірі 23 551,66 грн є обґрунтованими, доведеними та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість зміни ціни товару за Договором після його виконання, оскільки предметом даного спору є не внесення змін до цієї угоди, а визнання недійсним положення правочину, яке суперечить законодавству і не підлягало включенню до умов Договору.

Інші доводи і твердження сторін судом не приймаються до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову із зазначених підстав.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України залишити без розгляду.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Визнати недійсним підпункт 4.2 пункту 4 договору поставки № НТ/К-000062 від 18.03.2022, укладеного між Селидівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд", в частині включення до Договору податку на додану вартість у розмірі 36 233,33 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (03144, місто Київ, вул. Лебедєва Академіка, будинок 1, корпус 6, офіс 33/1; ідентифікаційний код 43645208) на користь Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (85400, Донецька обл., Покровський район, м. Селидове, вулю. Карла Маркса, 8; ідентифікаційний код 44899730) 23 551 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) грн 66 коп. безпідставно набутих коштів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (03144, місто Київ, вул. Лебедєва Академіка, будинок 1, корпус 6, офіс 33/1; ідентифікаційний код 43645208) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; ідентифікаційний код 25707002) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.12.2023

Суддя Т.М. Ващенко