Рішення № 116032733, 20.12.2023, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/52/23

2/291/149/23

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма`Світанок»

про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПСП «Агрофірма`Світанок» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі. Позовні вимоги мотивує тим, що він являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0018 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0443 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1357 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0446, які розташовані в адміністративних межах Ружинської селищної ради (за межами с.Крилівка).

12 червня 2015 року між ПСП «Агрофірма «Світанок», код за ЄДРПОУ-03754024 як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем був укладений договір оренди землі б/н щодо передачі у строкове платне користування зазначених вище земельних ділянок. Додатковою угодою від 30 жовтня 2017 року внесені зміни до Договору.

Право оренди за Відповідачем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2016 року у відповідності з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 31406419, 31406817.

9 березня 2018 року проведено реєстрацію змін до іншого речового права на підставі додаткової угоди до договору оренди землі у відповідності з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 40049270, 40049243.

Відповідно до п. 5 Договору він укладений на 17 років, земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 13 Договору).

Відповідно до п.6 Договору орендна плата вноситься орендарем у комбінованій (грошова та натуральна) форма та у розмірі 15257,49 гривень. Орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня року, в якому орендувалась земельна ділянка. Відповідачем не здійснено виплату орендної плати згідно договору оренди землі за період 2018- 2022 роки за місцем виконання такого зобов`язання. Сума заборгованості з орендної плані за період 2018-2022 роки складає 60474,55 гривень. Заборгованість з орендної плати за період 2018-2022 роки з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних складає 82715,22 гривень з них: 60474,55 грн. (сума боргу) + 18799,92 грн. (інфляційне збільшення) + 3440,75 (штрафні санкції).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його в судовому засіданні Касаційного господарського суду. Просив визнати дану причину неявки в судове засідання з поважної причини. Подав відзив на позов .

Суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-3 ст. 58 ЦПК, з числа як особи яка здійснює безпосереднє керівництво також своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами ( юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника).

Неможливість участі у розгляді справи іншого представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 76 - 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, стаття 44 ЦПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Тому, суд зазначає, що наведені обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними.

Застосовуючи при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 де Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім того суд звертає увагу на те, що судове засідання в зв`язку з неявкою представника відповідача неодноразово відкладалось, крім того розгляд справи проводиться у спрощеному позовному провадженні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених процесуальним законом підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача. Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, тому відповідно до статті 274-279 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 3 ЩІК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляд) окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч.1 ст, 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0018 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0443 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1357 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0446, які розташовані в адміністративних межах Ружинської селищної ради (за межами с.Крилівка), що стверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №157646, та ЖТ №157645 виданих 19.07.2003 року (а.с.11-12).

12 червня 2015 року між ПСГТ «Агрофірма «Світанок», код за ЄДРПОУ-03754024 як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем був укладений договір оренди землі б/н щодо передачі у строкове платне користування зазначених вище земельних ділянок (а.с.1314).

Додатковою угодою від 30 жовтня 2017 року внесені зміни до Договору (а.с.15)

Право оренди за Відповідачем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2016 року у відповідності з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 31406419, 31406817.

9 березня 2018 року проведено реєстрацію змін до іншого речового права на підставі додаткової угоди до договору оренди землі у відповідності з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 40049270, 40049243 (а.с.16-19).

Відповідно до п. 5 Договору він укладений на 17 років, земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 13 Договору).

Відповідно до п.6 Договору орендна плата вноситься орендарем у комбінованій (грошова та натуральна) форма та у розмірі 15257,49 гривень. Орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня року, в якому орендувалась земельна ділянка. Вказаний строк може бути продовжений Орендарем, але не більше ніж на два місяці. За згодою сторін орендна плата може вноситися частинами декілька разів протягом календарного року (п. 8 Договору). Виплата орендної плати оформляється письмово або шляхом перерахування на банківський рахунок Орендодавця за його письмовою заявою із зазначенням банківських реквізитів (п.9 Договору).

Згідно наданого позивачем розрахунку загальна заборгованість відповідача з виплати орендної плати складає 82715,22 гривень з них: 60474,55 грн. (сума боргу) + 18799,92 грн. (інфляційне збільшення) + 3440,75 (штрафні санкції).

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено виплату орендної плати згідно договору оренди землі за період 2018- 2022 роки за місцем виконання такого зобов`язання, чим порушено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Так, за вказаний період, відповідач щорічно перераховував на банківський рахунок позивача у якості орендної плати грошові кошти у розмірі 3162,58 грн.. Дане стверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 09.11.2022 року (а.с.20-21).

А тому існує заборгованість з орендної плати:

- За 2018 рік яка складає 15257,49 гривень - 3162.58 гривень = 12094,91 гривень;

- За 2019 рік яка складає 1 5257,49 гривень - 3162,58 гривень = 12094.91 гривень;

- За 2020 рік яка складає 1 5257,49 гривень - 3 162.58 гривень = 12094.91 гривень;

- За 2021 рік яка складає 1 5257.49 гривень - 3 162.58 гривень = 12094.91 гривень;

- За 2022 рік яка складає 15257.49 гривень - 3 102.58 гривень = 120943В гривень:

Загальна сума заборгованості з орендної плані за період 2018-2022 роки складає 60474,55 гривень.

Пунктом 7 визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мас викопуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавств.

а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як зазначено в ст.409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірванні) такого договору, незважаючи на те чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8 Договору оренди землі від 12.06.2015 року визначено, що орендна плата вноситься щорічно, тобто до 31 грудня кожного року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за договорами оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ПСП «Агрофірма «Світанок» взяті не себе зобов`язання не виконала, доказів про добровільне виконання останніх ним суду не надано. Відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 60474,55 гривень. є доведеною та підлягає задоволенню.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 ст. 611 ЦК).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З врахуванням обов`язку відповідача сплачувати орендну плату, прострочення ним виконання грошового зобов`язання, суд вважає, що з нього також слід стягнути 18799,92 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3440,75 грн..

Наведені розміри заборгованості, інфляційних втрат та 3% відсотків у позовній заяві обґрунтовуються відповідними розрахунками, які відповідають сумам, наведеним у договорі оренди та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначені в позовній заяві обставини не спростував, не надав доказів того, що сума заборгованості є меншою чи взагалі відсутня, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, інфляційних втрат та 3% відсотків річних від простроченої суми обґрунтований та підлягає задоволенню.

Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України,підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Правова позиція Верховного суду з даного приводу викладена в постанові від 25.04.2018 року по справі № 378/556/16-ц, в якій зазначено, що системний аналіз зазначених положень законодавства та порядок врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема положень ЦК України, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору. У зобов`язанні з виплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою позивач є кредитором, відповідач є боржником. З огляду на це в частині виконання цього зобов`язання саме відповідач був зобов`язаний довести його належне виконання,вчинене вчасно та у повному обсязі. Доказів цього суду не надано, такі обставини не встановлено. В оцінці поведінки цієї сторони Верховним Судом має бути враховано, взявши до уваги, що таке зобов`язання є грошовим, що боржник не використав альтернативний спосіб виконання свого зобов`язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса, що мало ним бути застосовано за правилами статті 537 ЦК України.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Крім того, згідно п.33 Договору оренди землі від 12.06.2015 року дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що ПСП «Агрофірма «Світанок» не виконує свої зобов`язання за договором оренди від 12.06.2015 року, та додатковою угодою до договору оренди землі від 10.09.2016 року а саме не здійснює виплату орендної плати п`ять років поспіль (2018-2022 роки), виплата якої є істотною умовою договору оренди, що свідчить про систематичність порушення вказаним товариством, як орендарем, умов договору та є підставою для його розірвання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по справі..

Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма`Світанок» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», код за ЄДРПОУ 03754024 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість в сумі 82715,22 гривень з них: 60474,55 грн. (сума боргу) + 18799,92 грн. (інфляційне збільшення) + 3440.75 (штрафні санкції).

Розірвати договір оренди землі б/н від 12 червня 2015 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем, щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки площею 1,0018 га кадастровий номер 1825284200:01:000:0443 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1357 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0446 які розташовані в адміністративних межах Ружинської селищної ради, Бердичівського району, Житомирської області.

Стягнути із Приватного сільскогосподарського підприємства АгрофірмаСвітанок (місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район с.Ковалівка, вул. Монастирська, буд.1, код ЄДРПОУ 03754024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплочений ним судовий збір в сумі 1284,88 грн. (Одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 88 копійок).

Повне рішення по справі складено 29.12.2023 року.

Сторони:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає : АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне сільскогосподарське підприємство АгрофірмаСвітанок (місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, с.Ковалівка, вул. Монастирська, буд.1, код ЄДРПОУ 03754024).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. В. Митюк.