Вирок № 11602763, 29.04.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 1-261/2010 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року Святошинський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді Почупайло А.В.

при секретарі Доля К.В.

за участю прокурора Семененка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Казань, Татарстан, росіянина, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, працюючого теслярем у Будівельному управління № 6 ЗАТ «Криворіжіндустрбуд», проживаючого в Дніпропетровській області, АДРЕСА_1, судимого 17 травня 1994 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. ст. 140 ч. 3, 140 ч. 2, 141 ч. 2, 193 ч. 3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі; 10 лютого 1999 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі; 06 грудня 2001 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. ст. 186 ч. 2,186 ч. 3, 357 ч. 3, 358 ч. 1, 42 ч. 1, 43 КК України до 4 років 11 місяців позбавлення волі; 15 січня 2002 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 357 ч. 3, 42 ч. 1, 42 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі; 15 червня 2009 року Долгінцевським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 2 роки,

у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1, будучи раніше засудженим 15 червня 2009 року Долгінцевським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин.

Підсудний ОСОБА_1, 28 жовтня 2009 року, приблизно в 04.30 годин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 в м. Києві, з салону автомобіля “Рено Кенгу” державний номерний знак ЗМ 36577, повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить громадянину ОСОБА_3.

При цьому, ОСОБА_1 28 жовтня 2009 року, приблизно в 04.30 годин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 в м. Києві, вирішив скоїти крадіжку чужого майна, з салону автомобіля “Рено Кенгу” державний номерний знак ЗМ 36577, який знаходився біля вказаного будинку та належить ОСОБА_3. У виконанні свого злочинного умислу ОСОБА_1 скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля і видавив руками заднє скло на дверцятах багажника автомобіля. Після цього, ОСОБА_1 проник до салону вказаного автомобіля, звідки з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, повторно таємно викрав чуже майно, що належить громадянину ОСОБА_3, а саме: GPS навігатор «МІО С250» та кріплення до нього, ціною 1500 гривень; панель від автомагнітоли «Соні», ціною 500 гривень; пластикову валізу «Стенлі», ціною 200 гривень; набор ключів, ціною 1500 гривень; вогнегасник, ціною 200 гривень; вольтметр, ціною 350 гривень;паяльник, ціною 250 гривень, а також не представляючі для потерпілого матеріальної цінності довіреність на право управління автомобілем “Рено Кенгу”, технічний паспорт, папку з СD-дисками та службовими документами.

З викраденим із салону автомобіля чужим майном, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 4 500 гривень. У подальшому ОСОБА_1 розпорядився викраденим чужим майном на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_1 29 жовтня 2009 року, приблизно в 19.30 годин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 в м. Києві, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, здійснив розбійний напад на громадянина ОСОБА_4, з метою заволодіння чужим майном, яке належить останньому і заволодів ним, завдавши потерпілому матеріальну шкоду.

Так, ОСОБА_1 29 жовтня 2009 року, приблизно в 19.30 годин, знаходився біля будинку АДРЕСА_3 в м. Києві, де розпивав пиво. У цей час ОСОБА_1 побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_4, який проходив неподалік по даній вулиці та тримав у руці сумку чорного кольору. У цей час ОСОБА_1 вирішив заволодіти чужим майном, що належить ОСОБА_4

З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_1 вилив на землю залишок пива та продовжуючи утримувати в руці порожню пляшку прослідував, за ОСОБА_4 Наздогнавши ОСОБА_4 ззаду ОСОБА_1 застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння, наніс скляною пляшкою удар по голові ОСОБА_4, від чого останній упав на землю. Після цього ОСОБА_1, продовжуючи далі свої злочинні дії став намагатися заволодіти сумкою останнього, однак ОСОБА_4 не випускав її з рук. Тоді ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар рукою стиснутою в кулак в обличчя.

У результаті застосування насильства при нападі ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: гематоми лівого ока, яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 2171/е від 14 грудня 2009 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоровя на строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоровя).

Подолавши, таким чином, у ОСОБА_4 намір чинити опір, ОСОБА_1, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_4, а саме: грошима в сумі 12075 гривень; мобільним телефоном чорного кольору «Нокіа-1200», ціною 200 гривень в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф», ціною 10 гривень на балансі якої знаходились гроші в сумі 10 гривень; гаманцем коричневого кольору, в якому знаходилась кредитна картка банку «УПБ» та сумкою чорного кольору, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, а всього майном на загальну суму 12 295 гривень.

З чужим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому складах злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України визнав повністю, щиросердно розкаявся, підтвердив суду обставини скоєння ним злочинів, вказавши на час, місце, спосіб і мету скоєння злочинів та показав, що 28 жовтня 2009 року, приблизно в 04.30 годин, він, проходячи біля будинку АДРЕСА_2 в м. Києві, звернув свою увагу на припаркований автомобіль блакитного кольору «Рено Кенгу» з якого вирішив вчинити крадіжку. Скориставшись тим, що за автомобілем ніхто не спостерігає, він вдягнув перчатки та підійшов до дверей багажника, звідки вийняв скло та поклав його біля автомобіля. Після цього він відкрив з внутрішньої сторони дверцята багажника і проник до салону автомобіля, де виявив та викрав GPS-навігатор та кріплення до нього сірого кольору, панель від автомагнітоли “Sony”, які лежали на поличці, яка знаходиться над сидінням водія, пластикову валізу “Стенлі” з набором інструментів та автомобільний вогнегасник червоного кольору, які лежали в багажнику, папку з документами і CD диски, які він в подальшому викинув на вулиці біля цього ж автомобіля. Після цього він маршрутним таксі направився до м. Ірпінь Київської області, де продав вищевказані речі раніше незнайомому чоловікові за 600 гривень, які витратив на свої потреби.

29 жовтня 2009 року, приблизно о 19.30 годин, він приїхав на житловий масив «Біличі» в м. Києві, звідки мав намір їхати до дому. Він зайшов у магазин «Континент», та придбавши пляшку пива вирішив прогулятися житловим масивом. Біля будинку АДРЕСА_3 в м. Києві він побачив раніше незнайомого йому чоловіка, як потім йому стало відомо від працівників міліції це був ОСОБА_4, якого він вирішив пограбувати. На той момент він уже допив пиво та, тримаючи в руках порожню пляшку, вирішив використати її для подолання можливого опору цього чоловіка, а саме - спричинити нею удар по голові. Підійшовши до ОСОБА_4 ззаду, він наніс йому удар порожньою пляшкою по голові, від чого останній втратив рівновагу та впав на землю. Скориставшись цим, він почав обшукувати чоловіка та із сумочки, яка була в останнього на поясі, витяг мобільний телефон чорного кольору «Нокіа», після чого оглянув кишені брюк, звідки витяг чорний гаманець. Після цього він звернув увагу, що в правій руці ОСОБА_4, тримав чорну сумку, якою він вирішив також заволодіти, і почав видирати сумку у нього з руки, однак ОСОБА_4 вочевидь прийшовши до тями, почав його відштовхувати та намагався чинити опір. Він у свою чергу, розуміючи, що не зможе заволодіти сумкою ОСОБА_4, наніс йому удар кулаком в область голови, після чого відчув, що ОСОБА_4 послабив руку, у якій тримав сумку, та відпустив її. Заволодівши вказаною сумкою він побіг з місця скоєння злочину. Приблизно за 10 хвилин він дістався станції метро «Академмістечко», де сів у маршрутне таксі до м. Ірпінь Київської області, дорогою здійснивши декілька дзвінків з викраденого в ОСОБА_4 мобільного телефону. По приїзду в м. Ірпінь він прослідував до місця, де протікає річка Ірпінь, де оглянув викрадене ним майно і виявив у викраденому портмоне гроші в сумі 75 гривень, які забрав собі та дві кредитні банківські картки, які разом з портмоне викинув у річку. Після цього він відкрив викрадену сумку та виявив у ній гроші загальною сумою 12000 тисяч гривень. Тоді викрадений ним телефон він також викинув, а гроші, які були у сумці ОСОБА_4, залишив собі, при цьому викинувши сумку у вказаному місці, після чого направився по місцю свого мешкання. У подальшому викрадені гроші він витратив на власні потреби. 17 листопада 2009 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, поблизу його гуртожитку він був затриманий працівниками міліції за скоєння вказаного злочину. Під час затримання працівниками міліції він надав квитанцію, яка свідчить про придбання ним за викрадені гроші в ОСОБА_4 мобільного телефону «Anycool T-818».

У скоєному щиро кається, просить суворо не карати. Заявлені потерпілими цивільні позови визнає та згоден їх відшкодовувати.

Оскільки підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та не оспорює фактичні обставини справи, розмір цивільних позовів, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви в добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями підсудного ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудного, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оцінивши зібранні по справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України є правильною, оскільки він повторно, таємно викрав чуже майно; із метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_4 поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_1. суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, що є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості, особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на час скоєння злочинів працював, раніше судимий, скоїв злочини в період іспитового строку, завдана потерпілим шкода не відшкодована, враховуючи його відношення до скоєного, обставинами, що обтяжують покарання підсудного у відповідності до вимог ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів та вчинення одного із злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, обставиною що пом'якшує покарання підсудного у відповідності до вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, та вважає за необхідне обрати йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді позбавлення волі, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_1 на день винесення даного вироку не відбув покарання за вироком Долгінцевського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 15 червня 2009 року, на підставі ст. 71 КК України, суд вважає необхідним частково приєднати йому до призначеного покарання не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Заявлені потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільні позови, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, а саме: вартість проведення дактилоскопічних експертиз, що підтверджується розрахунком їхньої, вартості (а.с. 147, 158).

Речові докази по справі: гарантійний талон мережі магазинів «МОБІ» на придбаний 30 жовтня 2009 року ОСОБА_1 мобільний телефон „Anycool T-818", що зберігається при матеріалах кримінальної справи, суд вважає за необхідне залишити в матеріалах кримінальної справи.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1, визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного ОСОБА_1 покарання не відбуте ним покарання за вироком Долгінцевського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 15 червня 2009 року, призначивши йому остаточну міру покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 20 листопада 2009 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін утримання під вартою в Київському СІЗО (№13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 4500 гривень, на користь ОСОБА_4 - 12 295 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 за проведення дактилоскопічних експертиз 973 гривні 54 копійки. Отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, р/р 35226002000466 в ГУДКУ в Київській області код 25575285, МФО 821018 (послуги експерта).

Речові докази по справі: гарантійний талон мережі магазинів «МОБІ» на придбаний 30 жовтня 2009 року ОСОБА_1 мобільний телефон „Anycool T-818", що зберігається при матеріалах кримінальної справи - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб, з моменту вручення копії вироку засудженому, а рештою учасників процесу у той же строк із моменту його проголошення.

Суддя: