Рішення № 1160125, 05.11.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2007 р.

Справа № 11-27-28-1/393-05-11015

За позовом:. Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

До відповідача: Одеської залізниці.

3-тя особа: Південно-Західна залізниця.

про стягнення 15832,30 грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Мітяй М.П. (за довіреністю); Від відповідача: Слюсар М.М. (за довіреністю);Від 3-ої особи: Жигал О.С., Сарбаєв Ю.А. (за довіреністю).

В засвданні приймали участь:

Від позивача: Мітяй М.П. (за довіреністю); Від відповідача: Слюсар М.М. (за довіреністю);Від 3-ої особи: Сарбаєв Ю.А. (за довіреністю).

Суть спору: 08.12.2005 р. за вх. № 13573 ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення 15832,30 грн.

Ухвалою від 13.12.2005 р. (Суддя Гарник Л.Л.) порушено провадження у справі та присвоєно № 1/393-05-11015.

Ухвалою від 17.01.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ДТГО „Південно-Західна залізниця”.

Рішенням від 08.02.2006 р. в задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” –відмовлено.

Постановою ВГСУ від 24.05.2006 р. у справі № 1/393-05-11015 рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2006 р. –скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 07.06.2006 р. справу прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І та присвоєно № 28-1/393-05-11015.

Рішенням від 02.10.2006 р. у справі № 28-1/393-05-11015 в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” –відмовлено.

Постановою ВГСУ від 24.01.2007 р. у справі № 28-1/393-05-11015 рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2006 р. –скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 07.06.2006 р. справу прийнято до провадження суддею Семенюк Г.В. та присвоєно № 27-28-1/393-05-11015.

Згідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області № 306-р від 03.07.2007 р. справу № 27-28-1/393-05-11015 передано на розгляд судді Власовій С.Г.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надав письмове правове обґрунтування позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзивах на позовну заяву.

Третя особа - Південно-Західна залізниця надала пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

20.12.2001 р. Херсонська дирекція залізничних перевезень та Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” уклали договір (№ 4434 від 06.02.2002 р.) про подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Херсон-порт через стрілку № 16,29 і обслуговується локомотивом залізниці.

Відповідно до умов договору № 466237 про організацію перевезень проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ДП „Одеська залізниця” зобов’язалося надавати комплекс погоджених сторонами у відповідному додатку до договору послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги, а Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” - здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці, яка, у свою чергу, зараховує одержані кошти на особовий рахунок порту.

Позивач зазначає, що 05.02.2005 р. на підставі залізничних накладних № 40315271, № 40315270 передав Відповідачу для перевезення вантаж у вагонах № 67374728, № 66112970 зі станцією призначення - Михайлівський рудник (Росія), станція переходу - Зерново.

Листом № 01-8/167 від 08.02.2005 р. Позивач звернувся до станції відправлення Херсон-Порт про переадресування вантажу на станцію Бєлгород (Росія) - станція переходу Червоний Хутір.

Позивач вказує, вагони були затримані на станції Дарниця для їх переадресування. З актів загальної форми № 60, № 61 складених станцією Дарниця 21.02.2005 р. та 25.02.2005 р. відповідно вбачається, що наказ № 63 залізниці про переадресування вантажу, станція Дарниця отримала 11.02.2005р., але вагони не були переадресовані до 25.02.2005 р. Станція Дарниця телеграмою №044 від 20.02.2005р. повідомила станцію Херсон-Порт про затримку вагонів для переадресування без вказівки обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу та розрахунку нарахованих платежів у сумі 15948,77 грн., в тому числі: за користування вагонами 7830 грн., телеграфний збір 335,60 грн., зберігання вантажу у вагонах 4464,00 грн., маневрову роботу 563,98 грн., за візу 2,40 грн., переадресування 94,66 грн.

Позивач стверджує, що ст. Херсон-Порт 22.02.2005 р. була складена накопичувальна картка про сплату вищезазначених платежів, яка була ним підписана із зауваженням про надання розрахунку нарахованих платежів, яких до цього часу ним не отримано.

Згідно переліку №2402 від 24.02.2005 р. нараховані платежі в сумі 15948,77 грн. (з ПДВ) були зняті Відповідачем з рахунку Позивача.

Позивач вважає, що Відповідач, не надаючи ніяких послуг, крім передачі телеграми на станцію Дарниця про переадресування вагонів, списав з його рахунка кошти в сумі 15948,77 грн. Його вини у затримці переадресування вагонів не було, а окрім того, що акти загальної форми № 60, № 61 були складені станцією Дарниця з порушенням вимог статті 129 Статуту залізниць України та п.3 розділу 28 Правил перевезень вантажів.

Також Позивач зазначає, що між сторонами укладено договір № 466237 „Про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” без дати, який набув чинності із протоколом розбіжностей. Відповідно до п.6.1. умов договору з урахуванням протоколу розбіжностей усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг порт регулює безпосередньо із станцією Херсон-Порт. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку. Претензію порту направляє залізниця. ТехПД не має права знімати гроші із рахунка порту по документам підписаними із зауваженням. Про це зазначено у протоколі розбіжностей до договору. Позивач наполягає на тому, що Відповідач не виконав умов договору і зняв кошти з рахунку порту без його згоди, у зв’язку з чим , відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, Відповідач зобов'язаний повернути потерпілому Позивачу) це майно , як набуте за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що Позивач звернувся до нього із претензією від 01.06.2005 р. № 01-8/774 про повернення суми у розмірі 21961 грн. Претензія була розглянута Одеською залізницею та частково задоволена (в сумі 5010,20 грн.), про що позивач був повідомлений Листом № МЮ/1042 від 12.07.2005 р.

Відповідач також вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що за проханням вантажовідправника (Позивача) були затримані в ході слідування та переадресовані на нову станцію призначення (Росія) вагони № 67374728 та № 66112970. В результаті вищезазначеної затримки ст. Дарниця Південно-Західної залізниці був складений акт загальної форми № 60 на понесені залізницею збитки, у зв’язку із переадресуванням вантажу, на загальну суму 15948,77 грн.

Відповідач зазначає, що до оплати зазначеної суми відправником (Позивачем) переадресування зазначених вагонів було неможливе з вини самого Позивача. Станцією Херсон-Порт Одеської залізниці вищезазначена сума була стягнута з Позивача за накопичувальною карткою № 220288, про що на ст. Дарниця була направлена телеграма № 31 від 22.02.2005 р.

Відповідач вказує, що у зв’язку з тим, що платежі не були своєчасно стягнуті з вантажовідправника, вагони в очікуванні приказу на переадресацію простоювали на ст. Дарниця до 25.02.2005 р., що призвело до донарахування додаткових зборів в сумі 5173,67 грн., про що на ст. Дарниця був складено акт загальної форми № 61.

Також Відповідач зазначає, що на ст. Харків, також простоювали вагони в очікуванні коду експедитора по України, що призвело до збитків залізниці, у зв’язку з неналежним оформленням транспортних документів Позивачем. Відповідач вважає, що сума у розмірі 15832,30 грн. правомірно стягнута з Позивача на підставі ст. 7, ст. 20 пар. 1-2, пар. 12-13, ст. 13, 15 СМГС.

Крім того Відповідач зазначив, що Позивачем без поважних причин було пропущено строк позовної давності.

Позивач проти тверджень Відповідача стосовно пропуску ним строку позовної давності заперечує, зазначає, що такі твердження безпідставні, так як позов заявлений у термін, що відповідає п. 1 статті 31 СМГС (соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении). Позовна заява направлена до суду 01.12.2005 р. що також відповідає вимогам п.1 статті 31 та п.3 статті 31 із урахуванням п.8 статті 29 СМГС.

Згідно ст.31 СМГС претензії і позови до залізниць можуть бути заявлені на протязі 9 місяців з дня сплати додаткових зборів. Позивач сплатив відповідачу додаткові збори в розмірі 15948,77 грн. 24.02.2005 р. згідно переліку № 2402. Претензія відповідачу була направлена 07.06.2005 р.

Позивач зазначає, що п.3 статті 31 СМГС встановлено, що пред'явлення відправником до залізниці претензії оформленої у відповідності до статті 29 призупиняє перебіг строку давності передбачений у п. 1 статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли залізниця повідомила претезедателю про повне або часткове відхилення його претензії. Із урахуванням призупинення перебігу строку давності у кількості 36 днів (з 07.06. по 13.07) строк позовної давності ним не пропущений.

Третя особа - ДТГО "Південно-Західна залізниця" надала пояснення по суті спору в яких зазначає, що не погоджується з вимогами Позивача та його твердженнями стосовно затримки вагонів на ст. Дарниця.

Згідно п.1 розділу 9 Правил перевезення вантажів зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць України. 09.02.2005 р. Південно-Західна залізниця отримала телеграму № 16 від 08.02.2005 р. зі ст. Херсон-Порт з проханням провести переадресування вагонів № 67374728 та 66112970 на ст. Бєлгород через прикордонну ст. Тополі. 11.02.2005 р. був виданий Наказ № 63 на переадресування зазначених вагонів. Так як відповідно до пункту 17 розділу 9 Правил перевезення вантажів переадресування вантажів, що перевозяться під митним контролем, здійснюється за наявності згоди на це митних органів, Залізниця звернулась з листом № 175 від 14.02.2005 р. до Київської регіональної митниці з проханням змінити митницю призначення з Глухівської на Круп'янську. Однак 21.02.2005 р. Залізниця отримала факсом телеграму № 16 від 08.02.2005 р. зі ст. Херсон-Порт з проханням провести переадресування вагонів № 67374728 та 66112970 на ст. Бєлгород зі зміненим текстом вже через прикордонну ст. Козача Лопань, а не Тополі. Також відправник просив відмінити заяву залізниці про зміну митниці.

Листом № 195 від 22.02.2005 р. Залізниця відмінила своє прохання викладене у листі № 175 від 14.02.2005 р. У зв'язку з вищевикладеним переадресування було здійснене лише 25.02.2005 р. не з вини Залізниці, а з вини позивача. Згідно ст. 44 Статуту залізниць України за час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Враховуючи вищевикладене 21.02.2005 р. Залізницею було складено Акт загальної форми № 60 про стягнення з позивача плати за користування вагонами, зберігання вантажу, телеграфний збір, маневрову роботу та інше. Третя особа просить відмовити у задоволенні позову ДП "Херсонський річковий порт".

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

20.12.2001 р. Херсонська дирекція залізничних перевезень та Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” уклали договір (№ 4434 від 06.02.2002 р.) про подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Херсон-порт через стрілку № 16,29 і обслуговується локомотивом залізниці.

Також між сторонами було укладено договір № 466237 „Про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” предметом якого є надання Залізницею Порту послуг, повязаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

05.02.2005 р. на підставі залізничних накладних № 40315271, № 40315270 Позивач передав Відповідачу для перевезення вантаж у вагонах № 67374728, № 66112970 зі станцією призначення - Михайлівський рудник (Росія), станція переходу - Зерново.

Листом № 01-8/167 від 08.02.2005 р. (а.с.31) Позивач звернувся до станції відправлення Херсон-Порт про переадресування вантажу на станцію Бєлгород (Росія) - станція переходу Червоний Хутір.

Вагони були затримані на станції Дарниця для їх переадресування.

Станцією Дарниця 21.02.2007 р. було складено акт загальної форми № 60, з якого вбачається, що ст. Дарниця Позивачу нараховано 15948,77 грн., в тому числі: за користування вагонами 7830 грн., зберігання вантажу 4464,00 грн., телеграфний збір 335,60 грн., візіровка 2,40 грн., маневрову роботу та додатковий збір при маневрівій роботі 563,98 грн., додатковий збір при переадресуванні 94,66 грн.

Статтею 20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено право і порядок зміни договору перевезення. Право зміни договору перевезення належить вантажовідправникові, а також вантажоодержувачеві. За зміну договору перевезення стягується збір. Цей збір обчислюється відповідно до внутрішніх правил, що діють на залізниці, яка проводить зміни договору перевезення і стягується відповідно із ст. 15 СМГС.

Статтею 15 СМГС встановлено, що провізні платежі стягуються за перевезення по залізницях відправлення з відправника на станції відправлення або відповідно до тих, що діють на залізницях призначення внутрішнім правилам.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України, умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

В силу п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, списання грошей з рахунку платника проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями у трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та платника. Тільки після дотримання зазначеної процедури перший примірник накопичувальної картки надсилається ТехПД для стягнення зазначених у ній платежів.

Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що всі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо із станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, відповідно до Статуту залізниць України та Правил належні платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг вносяться залізниці, тобто надаються залізниці узгодженим порядком, а не списуються нею без згоди платника.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін наданих у судових засіданнях вбачається , що накопичувальна картка № 220288 за лютий 2007 р. , яка стала підставою списання коштів, була підписана представником Позивача у зв’язку з затримкою вантажу на ст. Дарниця, який не відправлявся залізницею без попереднього списання коштів з рахунку Позивача, але підпис накопичувальної картки було здійснено за умови надання Відповідачем розрахунків нарахованих сум, так як Позивач вважав їх завищеними .

Станція Херсон-Порт списала з рахунку позивача по ТехПД кошти у сумі 15948,77 грн. за накопичувальною карткою № 220288, але незважаючи на зазначені у картці зауваження Позивача, обґрунтованого розрахунку списаних сум не представила.

Крім того, слід зазначити, що Договір № 466237 було підписано Позивачем з протоколом розбіжностей, яким передбачено внесення змін до п. 3.2 та п. 6.1. Договору, яким визначений порядок списання з позивача плати за надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 3.2. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей, залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку Порту на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та ін. підписаних портом без зауважень.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг порт регулює безпосередньо із станцією Херсон-Порт, у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позивному порядку. Претензію порту направляє залізниця. ТехПД не має права знімати гроші із рахунку порту по документам підписаним із зауваженням.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, з акту загальної форми ст. Дарниця № 60 від 21.02.2005 р. вбачається, що вищезазначені вагони були затримані на підставі наказу № 63 у зв’язку із переадресуванням вагонів.

Але вищезазначене не відповідає дійсності оскільки з актів загальної форми № 36 та № 37 від 08.02.2005 р. (т.2, а.с.53,23) вбачається, що вагони були затримані на ст. Дарниця 08.02.2005 р. з 17 год. 30 хв. на підставі телеграми № 16 від 08.02.2005 р.

З наявної в матеріалах справи копії наказу № 63 (т.2, а.с.54) вбачається, що дата його винесення 11.02.2005 р., тобто зазначений наказ було винесено вже після затримки вагонів на ст. Дарниця.

Також слід зазначити, що Листом № 01-8/167 від 08.02.2005 р. (а.с.31) Позивач звернувся до станції відправлення Херсон-Порт про переадресування вантажу на станцію Бєлгород (Росія) - станція переходу Червоний Хутір.

Проте, як вбачається із змісту телеграми № 16 від 08.02.2005 р. (т.2, а.с.55) станцією Херсон-Порт помилково було зазначено пограничну станцію переходу –Тополі Південної залізниці. Зазначена помилка також міститься і у наказі № 63 від 11.02.2005 р.

Також з актів загальної форми № 36 та № 37 від 08.02.2005 р. (т.2, а.с.53,23) вбачається, що вагони простоювали на ст. Дарниця до 8 год. 00 хв. 25.02.2005 р., проте як з примітки на акті загальної форми ст. Дарниця від 21.02.2005 р. № 60 вбачається, що Позивачем сума у розмірі 15948,77 грн. оплачена по накопичувальній картці № 220288, про що ст. Дарниця було повідомлено телеграмою № 21 від 22.02.2005 р. (т.1, а.с.53).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку що вина Позивача у затримці вагонів на ст. Дарниця, у зв’язку з їх переадресуванням, в період з 08.02.2005 р. по 25.02.2005 р. відсутня.

Крім того Відповідачем в ході розгляду справи не було надано суду належних доказів надання послуг, зазначених в акті загальної форми № 60 від 21.02.2005 р. ст. Дарниця.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Відповідач не обґрунтував та не надав належних доказів , що підтверджують підстави списання Одеською залізницею грошових коштів в сумі 15832,30 грн. з рахунку Позивача в порушення умов укладеного сторонами договору та діючого законодавства України.

Твердження Відповідача стосовно пропуску Позивачем строку Позовної давності судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до § 1 ст. 31 СМГС позови до залізниць можуть бути заявлені на протязі 9 місяців. Пунктом 3 § 2 ст. 31 СМГС встановлено, що строки визначені в § 1 ст. 31 обчислюються з дня оплати додаткових зборів. Згідно до § 3 ст. 31 СМГС пред’явлення відправником претензії призупиняє перебік строків позовної давності.

Дата оплати Позивачем додаткових зборів –22.02.2005 р.

Дата пред’явлення претензії –07.06.2005 р. (через 105 днів, квитанція т.1, а.с.23 з відбитком печатки поштової установи).

Дата відповіді на претензію –13.07.2005 р. (довідка на зворотному боці т.1, а.с. 58).

Дата звернення до суду –06.12.2005 р. (про що свідчить відбиток штампу поштової установи на конверті т.1, а.с. 24), тобто через 146 днів після отримання відповіді на претензію.

Загальний термін звернення Позивача до суду після списання грошових коштів з його особового рахунку –251 день, тобто у межах строку позовної давності у 9 місяців.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” про стягнення з Одеської залізниці 15832,30 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р № 26032400003 в філії АБ „Експрес-Банк” м. Одеса, МФО 328801, код 01071315) на користь Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (73025, м. Херсон, Одеська площа, 6, п/р 26009870052802 АКБ „Укрсоцбанк” м. Херсон, МФО 352015, код 03150208) –15832,30 грн., 158,32 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 09.11.2007 р.