Рішення № 115994687, 12.12.2023, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1290/23

Провадження № 2/529/536/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря - Звягольської В.А.

позивачки - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Кудінової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог - cлужба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 28.08.2023 звернулась до суду з позовом у якому просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що вона є рідною тіткою неповнолітнього ОСОБА_3 . Мати дитини ОСОБА_4 являється її рідною сестрою, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та її нині померлою сестрою розірвано на пдіставі рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20.11.2018. Після розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_4 .. Натомість батько дитини не цікавився життям і здоров`ям сина ОСОБА_5 .

В подальшому після смерті її сестри, матері неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дитина почала проживати разом з нею і до цього часу знаходиться на повному її утриманні, а відповідач ОСОБА_3 , як батько дитини не цікавиться його долею та жодним чином не проявляє інтересу до життя дитини, навіть не поцікавився, з ким проживає дитина після смерті матері.

Протягом тривалого часу, дитина залишилась без піклування матері, його батько жодного разу не поцікавився його справами, коштів на утримання не надавав, одягу та інших необхідних для розвитку дитини речей, не купував. При цьому, позивачка ОСОБА_1 наголошує, що після смерті матері відповідач не забрав дитину до себе, жодного разу не відвідав сина, наразі припинилася виплата аліментів через те, що опікун відсутній, а дитина неповнолітня, і аліменти не має кому отримувати. Наразі неповнолітній ОСОБА_5 має право на отримання пенсії по втраті годувальника, але оскільки є малолітнім, а відповідач не позбавлений батьківських прав, то саме ОСОБА_3 має право звернутися до пенсійного фонду, як законний представник сина та згідно закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», отримати пенсію належну ОСОБА_5 . Разом з тим, враховуючи, що відповідач залишив сина без свого батьківського піклування, з дитиною не проживає, будь - якої допомоги не надає, жодного зв`язку не підтримує, є обґрунтовані сумніви в тому, що вказані кошти пенсійної допомоги він буде передавати дитині, а не використає їх для власного збагачення.

Також позивачка ОСОБА_1 вказує, що вона створила дитині всі належні умови для його комфортного проживання разом з нею, має власну квартиру, стабільний дохід та характеризується виключно позитивно.

Вказані обставини у своїй сукупності і стали підставою для її звернення до суду.

29.08.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позові. Також додатково пояснила, що вона після смерті сестри декілька разів телефонувала відповідачеві ОСОБА_3 , стосовно вирішення питання утримання сина, однак останній їй пообіцяв вирішити цю проблему, проте ніяких дій не вчинив, більше не телефонував. Відповідач ОСОБА_3 одного разу приїжджав до сина ОСОБА_5 коли він був у лікарні. Однак, на похорон до колишньої дружини ОСОБА_4 не приїздив та сина в такий нелегкий для нього час не підтримав. Коштів взагалі не надає на утримання дитини, аліменти після смерті сестри не сплачує.

Представник позивача - адвокат Конюшенко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області Кудінова І.В. позовні вимоги підтримала та пояснила, що на даний час неповнолітня дитина залишилась без батьківського піклування, його права не захищені, а батько - відповідач по справі не взяв на себе відповідальності та обов`язку по утриманню сина ОСОБА_5 після смерті його матері.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився. При цьому, останній про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Як вбачається з поштового повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи останній належним чином був повідомлений про дату судового засідання призначеного на 12.12.2023. Разом з тим, поштові конверти з судовими повістками на 03.10.2023, 24.10.2023, 16.11.2023 повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Третя особа - виконавчий комітет Диканської селищної ради - надіслала до суду письмове пояснення у якому, окрім іншого вказується, що виконавчий комітет не заперечує проти розгляду справи у відсутність його представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Заслухавши позивачку, її представника, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.09.2010 зареєстровано шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Стасівській сільській раді Диканського району Полтавської області, який розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.11.2018, яке набрало законної сили 21.12.2018 (а.с. 15-16).

Крім того, згаданим вище рішенням суду з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Мати неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12).

Позивачка ОСОБА_1 являється рідною сестрою нині померлої ОСОБА_4 , що підтверджується належними доказами, які знаходиться у матеріалах справи, та є рідною тіткою неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, 13, 14).

Неповнолітній ОСОБА_3 фактично проживає по АДРЕСА_1 разом зі своєю тіткою - позивачкою по справі ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_6 та сином позивачки неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Квартира у якій проживає неповнолітня дитина на підставі договору купівлі-продажу належить позивачці ОСОБА_1 (а.с.22).

При цьому дитина - неповнолітній ОСОБА_3 є учнем 7 класу Опорного закладу «Стасівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені М.Башкирцевої Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області». Батько дитини - відповідач по справі ОСОБА_3 контакту з навчальним закладом не підтримує, з вчителями не спілкується, За час навчання сина жодного разу не відвідував класні збори. З класним керівником не контактує, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 23).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працевлаштована, працює в заміському готельному комплексі ПП «Компанія «Надежда», має стабільний дохід, позитивну характеристику (а.с. 24-26).

21.09.2023 рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51).

Також з вказаного висновку вбачається, що з моменту розірвання шлюбу - 20.11.2018 неповнолітній син ОСОБА_3 , залишився проживати з матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті дитина залишилась проживати разом з тіткою ОСОБА_1 , зі слів якої батько дитини - ОСОБА_3 з дитиною не проживає та не цікавиться його життям та здоров`ям. Враховуючи вищевикладене та діючи в інтересах неповнолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є бабусею неповнолітнього ОСОБА_5 та матір`ю позивачки ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_4 суду пояснила, що після розірвання шлюбу її доньки з відповідачем по справі ОСОБА_3 вона його не бачила, і до дитини він з 2019 року не їздив взагалі. Аліменти на утримання сина відповідач платив до смерті її доньки - матері неповнолітнього ОСОБА_5 , але після її смерті виплачувати такі припинив. При цьому на похорон до ОСОБА_4 не приїздив та сина після смерті матері не підтримав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона являється двоюрідною сестрою позивачки тому достеменно знає, що малолітній ОСОБА_5 після смерті своєї матері проживає разом зі своєю тіткою ОСОБА_1 , а його батько ОСОБА_3 навіть не приїздив на похорон своєї колишньої дружини. При цьому вона жодного разу від дитини не чула, що до нього приїжджав чи дзвонив батько.

Також в якості свідка в судовому засіданні був допитаний ОСОБА_9 , який з 2022 року по вересень 2023 року був класним керівником неповнолітнього ОСОБА_3 .. Так свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що будучи класним керівником ОСОБА_5 він жодного разу не спілкувався з батьком хлопчика, він не телефонував та не цікавився справами дитини. На батьківські збори ходила мати дитини - ОСОБА_4 , а після її смерті ОСОБА_10 - рідна тітка ОСОБА_5 . Сама ж ОСОБА_1 ставиться до дитини добре, цікавиться його успіхами у навчанні.

Також судом заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_3 , який вказав, що він бачив свого батька давно, не пам`ятає коли саме. Батько до нього не дзвонить, не приїзджає, на день народження не вітає, подарунків чи коштів не дає та не присилав жодного разу. Він не заперечує щоб батька позбавили батьківських прав. Зараз проживає з тіткою, до неї ставиться добре як і вона до нього.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують те, що батько неповнолітньої дитини ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток свого сина, не бере участі у його навчанні, вихованні, не забезпечує його матеріально, не цікавиться його здоров`ям, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 Сімейного кодексу України.

Статтями 150, 151 СК України передбачені обов`язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обов`язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З досліджених доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не має бажання займатися вихованням та утриманням своєї неповнолітньої дитини. У зв`язку з бездіяльністю, а саме небажанням батька брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя дитини, створились умови, які шкодять інтересам дитини ОСОБА_3 . Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дитини, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки такий ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, думку неповнолітньої дитини та враховує всі докази в сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки у судовому засіданні у повній мірі підтверджено факт того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про нього, не проявляє до нього щонайменшої батьківської турботи, зацікавленості у його долі, що свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та свідомо не бажає їх виконувати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1080 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн.

Роз`яснити відповідачу про його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни обставин, що слугували підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 14.12.2023.

Головуюча Л.Є. Петренко