Ухвала суду № 115963211, 26.12.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/17341/23

Провадження № 1-кс/202/7763/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 10.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023040000000329, у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривого Рогу, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Клопотання мотивованотим,що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000329.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 31.10.2014 року приблизно о 14 годині, знаходячись на 4-му поверху у адміністративній будівлі Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда» 29, діючи у групі осіб разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , усвідомлюючи неправомірність своїх дій, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висловлюючись на їх адресу грубою нецензурною лайкою, по черзі почали останніх штовхати на лавки, розташовані на 4-му поверсі приміщення Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду, в результаті чого ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 падали спиною на них, після чого ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , нанесли множинні удари руками по різним частинам тіла ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , потім схопивши їх за одяг та руки виволокли їх на вулицю, де продовжували штовхати, висловлюючись на їх адресу грубою нецензурною лайкою.

Потім, близько 15 годин 31.10.2014 року ОСОБА_7 діючи у групі осіб разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та невстановленими слідством особами, знаходячись біля адміністративної будівлі Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда» 29, продовжили свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючи на адресу ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 грубою нецензурною лайкою, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом проти волі, підвили ОСОБА_14 до сміттєвого баку, де ОСОБА_7 діючи разом групою осіб з ОСОБА_13 , з метою приниження честі та гідності ОСОБА_14 , підняли під руки останнього та посадили до смітника, після чого ОСОБА_13 посипав його порошкоподібною речовиною білого кольору та вилив на останнього прозору рідину, що супроводжувалось викриками із нецензурною лайкою та словесними образами. Потім ОСОБА_13 закрив кришку смітника, де знаходився ОСОБА_14 , який намагався відкрити кришку смітника, але ОСОБА_13 перешкоджав йому, тримаючи свої руки на кришці смітника зверху. Після чого, ОСОБА_13 разом з ОСОБА_12 та невстановленими слідством особами, діючи у групі осіб, почали котити бак у невідомому напрямку десь на 5-6 метрів в бік та нанесли множинні удари руками по закритій кришці сміттєвого баку, протиправно утримуючи останнього, не даючи можливості його покинути. Потім невстановлена особа підійшла до смітника і почала підіймати кришку сміттєвого баку, в цей час ОСОБА_13 взявся рукою за кришку баку та силою різко закрив її, умисно вдаривши ОСОБА_14 по голові. Далі невідома особа знову відкрила кришку смітника, після чого ОСОБА_14 повністю відкрив кришку смітника та підвівся на ноги у повний зріст, ОСОБА_12 разом із ОСОБА_13 , продовжуючи злочинні дії, нанесли удари ногами по сміттєвому баку. Потім ОСОБА_14 самостійно виліз зі смітника та попрямував у невідомому напрямку.

У цей час, продовжуючи злочинні дії ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , штовхаючи у спину ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у напрямку сміттєвого баку, з метою приниження честі та гідності останніх, наказали їм лізти у бак, висловлюючись на їх адресу грубою нецензурною лайкою, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом силоміць, ОСОБА_15 насильно посадили у сміттєвий бак, виливши на нижню третину пальта ОСОБА_15 рідку рідину жовтого кольору, схожу на фарбу, що супроводжувалось викриками із нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, закривши кришку смітника, де знаходилась ОСОБА_15 . Намагавшись вилізти із смітника ОСОБА_15 відкрила кришку смітника, але ОСОБА_13 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 перешкоджали їй, закинули у сміттєвий бак речі (портфель та сумку), належні ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , закривши кришку смітника зверху, умисно нанесли множинні удари руками по закритій кришці та удари ногами по сміттєвому баку, протиправно утримуючи останню, не даючи можливості його покинути. Потім невідома особа допомогла ОСОБА_15 вилізти зі смітника, в цей час ОСОБА_11 посипала ОСОБА_15 , забруднивши її порошкоподібною речовиною білого кольору, схожій на муку та нанесла декілька ударів руками в область рук і плечей ОСОБА_15 . Після чого ОСОБА_15 самостійно вилізла зі смітника та попрямувала у невідомому напрямку.

В цей же час, ОСОБА_7 діючи разом із ОСОБА_11 , почали хапати ОСОБА_16 за одяг і руки, штовхаючи до смітника, наказали лізти у бак, висловлюючись на її адресу грубою нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, силоміць намагаючись посадити її до сміттєвого баку. Однак ОСОБА_16 , протидіючи злочинним діям останніх, присіла на землю, сприйнявши погрози як реальні, благала не чіпати її. До неї підійшла невстановлена слідством особа, яка допомогла ОСОБА_16 піднятись та супроводила її у невідомому напрямку.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 у групі з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_14 у вигляді: садна по передній поверхні верхньої третини правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2452 від 04.11.2014 року за своїм характером відносяться до легкого ступеня тяжкості, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 у групі з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_15 у вигляді: синців по зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча (2), синця по внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, синців по передній поверхні нижньої третини правого стегна (2), синця по зовнішній поверхні в проекції лівого колінного суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2450 від 04.11.2014 року за своїм характером відносяться до легкого ступеня тяжкості, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.

Умиснідії ОСОБА_7 ,що виразилисяу грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, (хуліганство), вчинені групою осіб, кваліфікуються за ст. 296 ч. 2 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кривого Рогу, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

08.07.2016 ОСОБА_7 (в тому числі), в рамках кримінального провадження № 12016040000000435 від 26.05.2016, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та направлено замовним листом за місцем реєстрації ОСОБА_7 .

В ході проведення слідчих (розшукових) заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 та виклику останнього для слідчого з метою його допиту, отримано інформацію що він за місцем реєстрації відсутній, на теперішній час місце його знаходження не встановлено.

Вина ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами.

28.07.2016 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040000000435 зупинене на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

10.04.2023 матеріали досудового розслідування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 виділені з кримінального провадження № 12016040000000435, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12023040000000329.

10.04.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук.

10.04.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023040000000329 зупинене на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, скоїти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів

На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді з даним клопотанням.

В ході розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, просив застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, надали письмові заперечення, які досліджені судом та долучені до матеріалів клопотання. Пояснили, що ОСОБА_7 не переховався від органів досудового розслідування, а навпаки увесь час спілкувався зі слідчим з приводу явки до слідчого управління, що підтверджується численною перепискою та записами розмов зі слідчим. Крім того, ОСОБА_7 протягом 2020-2023 років приймав участь у судових засіданнях у судових установах. росили відмовити в задоволенні клопотання, або застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію своїх захисників.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000329.

08.07.2016 ОСОБА_7 (в тому числі), в рамках кримінального провадження № 12016040000000435 від 26.05.2016, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та направлено замовним листом за місцем реєстрації ОСОБА_7 .

28.07.2016 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040000000435 зупинене на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

10.04.2023 матеріали досудового розслідування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 виділені з кримінального провадження № 12016040000000435, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12023040000000329.

10.04.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук.

Ухвалою слідчогосудді від 21вересня 2023року було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 .

26.12.2023 ОСОБА_7 затримано.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183,184 КПК.

Згідно ч.1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема:оглядом відеофайлу у мережі Інтернет від 01.11.2014; показами потерпілої ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; висновками судово-медичної експертизи №2451 від 04.11.2014; №2450 від 04.11.2014; №2452 від 04.11.2014; висновками додаткової судово-медичної експертизи №2709 від 29.12.2015; додаткової судово-медичної експертизи №2707 від 20.01.2016; оглядом місця м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда» 29 події від 31.10.2014; оглядом СD-диску за участю потерпілої ОСОБА_15 від 06.05.2015; потерпілого ОСОБА_14 від 06.05.2015; потерпілої ОСОБА_16 від 06.05.2015; речовими доказами (СВ-дик з відеозаписами подій, які мали місце 31.10.2014 біля будівлі Апеляційного адміністративного суду м. Дніпропетровська); впізнанням особи за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_15 ; потерпілої ОСОБА_16 ; потерпілого ОСОБА_14 та іншими матеріалами провадження.

При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (хуліганство), вчинені групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в саме: переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років, в зв`язку з чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Інші ризики в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведені та наразі нічим не підтверджені.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення підозра достатньо обґрунтована;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується інкриміноване підозрюваному кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких кримінальних правопорушень.

3) вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_7 є особою середнього віку, має незадовільний стан здоров`я, є інвалідом другої групи;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців підозрюваний має на утриманні ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розлучений;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - не працює, займається волонтерською діяльністю;

6) репутацію підозрюваного - позитивно характеризується за місцем проживання, має нагороди, даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано;

7) майновий стан підозрюваного не працює;

8) наявність судимостей у підозрюваного раніше судимий;

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше до підозрюваного раніше запобіжні заходи застосовувалися;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення дані відсутні;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Таким чином, на думку слідчого судді, прокурором в судовому засіданні необґрунтована необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_21 виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи, особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий, підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, розлучений, має незадовільний стан здоров`я та є інвалідом 2 групи, не працює, але займається волонтерською діяльністю, даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано, а також приймаючи до уваги те, що ризик переховування не є значним оскільки в судовому засідання з`ясовано, що ОСОБА_21 активних дій щодо переховування не вчиняв про що свідчить факт його письмового спілкування зі слідчим з приводу явки до Слідчого управління, а також його участь у судових засіданнях протягом 2020-2023 років в ряді судових установ, що копіями судових рішень, а також його участь у діяльності благодійної організації, що свідчить про наявність мінімального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що для запобігання встановленому ризику, достатньою мірою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде гарантувати виконання підозрюваним на час досудового розслідування процесуальних обов`язків та зможе повною мірою запобігти встановленим ризикам, оскільки такий запобіжний захід також пов`язаний із виключенням вільного переміщення та обмеженням у комунікації.

Таким чином, у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити, застосувавши відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та поклавши на нього обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого відмовити за необгрунтованістю.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло за місцем його мешкання за адресою: Дніпропетровська область,заадресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, по 25.02.2024 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_7

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора;

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду окрім випадків необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров`ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов`язаних із вказаним лікуванням пересувань.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в в`їзд в Україну.

Ухвала слідчого судді діє, в межах строку досудового розслідування, тобто по 25.02.2024 включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити до ГУНП в Дніпропетровській області за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного, для забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_7 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1