Рішення № 115956950, 25.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10947/23

Провадження № 2/752/5260/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що із Єдиного держаного реєстру виконавчих проваджень йому стало відомо про виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 17 грудня 2020 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису, вчиненого 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за реєстровим номером 36495 про стягнення з нього на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню в зв`язку з порушенням приватним нотаріусом Хара Н.С.. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та чинного законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом. Зазначає, що приватний нотаріус вчинила напис не перевіривши безспірність заборгованості позивача на нотаріально не посвідченому кредитному. Крім того, позивач не отримував повідомлення про порушення виконання зобов`язань та про відступлення права вимоги. Також зазначив, що ним було понесено витрати на правову допомогу, орієнтовний розрахунок якої становить 12000 грн..

Позивач просить суд вищевказаний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 7 червня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 20-21).

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам - для подання до суду письмових пояснень.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; зупинено стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 10.11.2020 № 36495, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 752/10947/23 (а.с. 32-33).

В судове засідання позивач не прибув, одночасно з позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 5).

В судове засідання представник відповідача АТ «Сенс Банк» не з`явився, відповідач АТ «Сенс Банк» про час і місце розгляду справи повідомлене належним чином, про причини неявки представника суд на повідомили.

Відповідача АТ «Сенс Банк» подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 57-60) в якому просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні та достатні документи, які підтверджують безспірність заборгованості позивача. Останнім не спростовано розрахунок заборгованості та суму боргу за виконавчим написом, жодними чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед банком. Позивачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості або припинення зобов`язання. Сама лише незгода позивача із заборгованістю, зазначеному у виконавчому написі нотаріуса не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог. Щодо витрат на правову допомогу, то вважають, зважаючи на складність справи та зміст позовної заяви, винагорода у зазначеному орієнтовному розрахунку є завишеною, недоведеною жодними доказами та такою, що не відповідає складності справи, а тому підлягає зменшенню.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, правом подачі пояснень на позов ОСОБА_1 не скористалася.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомила, правом подачі пояснень на позов ОСОБА_1 не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 36495 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 26358,72 грн. та за вчинення виконавчого напису - 650 грн. (а.с. 6).

На підставі вказаного виконавчого напису 17 грудня 2020 року приватний виконавець Скрипник В.Л., розглянувши заяву про примусове виконання виконавчого напису, відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2, в межах якого 17 грудня 2020 року виніс постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження, а 18 грудня 2020 року - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 7-8, 9, 11, 12, 13-14).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва № 752/10947/23 від 20 вересня 2023 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (а.с. 45-47).

Звертаючись у суд з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не перевірено безспірність суми боргу та вчинено на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, без повідомлення про порушення виконання зобов`язань та про відступлення права вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти приведених в позові обставин, зазначивши, що при зверненні до нотаріуса були надані всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 10 листопада 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Порушення порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Як зазначає позивач, про виконавче провадження йому стало відомо із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, матеріали справи не містять жодних доказів про отримання останнім повідомлень про наявність заборгованості перед АТ «Альфа-Банк» та про відступлення права вимоги і про заміну кредитора, а відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів зворотного. Також позивачу не було надіслано повідомлення про вчинення виконавчого напису, тобто нотаріусом не додержано належних вимог для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивач не отримував вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчих написів.

В обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо. Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: по справі № 310/9293/15 від 23 січня 2018 року, № 369/64125/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

На думку Верховного Суду в постанові № 750/1627/18, провадження № 61-43895св18 від 6 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатися доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису № 36495 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

З наданої суду позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 заперечує безспірність суми заборгованості, що підлягає до стягнення за виконавчим написом. Зазначив, що нотаріус вчинила оскаржуваний виконавчий напис не перевіривши чи дійсно заборгованість є безспірною.

За таких обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач АТ «Сенс Банк», не надавши суду належних та допустимих доказів, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеним з фінансовою установою договором, та саму суму заборгованості.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, знайшов своє підтвердження під час розгляду та підлягає задоволенню.

Позивач просив суд стягнути із відповідача на його корить понесені судові витрати.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).

Позивачем в позовній заяві, поданій до суду зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понестим: судовий збір за заяву про забезпечення позову - 536,80 грн. та на професійну правничу допомогу - 12000 грн.)

Відповідач АТ «Сенс Банк» заперечив проти розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що вказана сума є завишеною, недоведеною жодними доказами та такою, що не відповідає складності справи, а тому підлягає зменшенню.

Проте, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, а саме: договору про надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті останнім; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом вказаної справи, тому в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з АТ «Сенс Банк» необхідно стягнути на користь позивача 536,80 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову (а.с. 26).

Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис за реєстровим номером 36495 вчинений 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» заборгованості в розмірі 27008 (двадцять сім тисяч вісім) гривень 72 копійки таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 (пятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк