Постанова № 115954883, 21.12.2023, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2818/23

Провадження № 3/163/1244/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0310/20500/23 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, при таких обставинах.

17.08.2023 близько 09:45 години в зону митного контролю

митного поста «Устилуг» Волинської митниці по смузі руху «зелений коридор» у напрямку «в?їзд в Україну» під керуванням ОСОБА_1 заїхав автомобіль марки «Мерседес-Бенц Спрінтер», номерний знак НОМЕР_2 . В даному траснпртному засобі в якості пасажирів переміщувались ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Водієм транспортного засобу ОСОБА_1 для проходження митного контролю посадовій особі Волинської митниці було подано 7 (сім) Tax Free For Tourists від 16.08.2023 за №№ 23PLOTF686107, 23PLOTF686108, 23PLOTF686105, 23PLOTF686109, 23PLOTF686106, 23PLOTF686111, 23PLOTF686110 на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно.

Відповідно до всіх поданих до митного контролю документів продавцем вказаного вказаного товару виступає - Maja spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia, а йоговартістьстановить 15 332,18 польських злотих.

Під час повного митного огляду вказаного транспортного засобу, у салоні автомобіля в бардачку виявлено експортну митну декларацію MRN 23PL301010E1123543 від 16.08.2023 року, CMR без номера від 16.08.2023 року та інвойс №23-DEX/08/16/01 від 16.08.2023 на товар в асортименті.

Згідно вказаних документів продавцем товару виступає - ОСОБА_10 , покупцем - ОСОБА_9 , а вартість товару становить 29596,88 польських злотих або 265 312, 40 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар згідно інвойсу №23-DEX/08/16/01 від 16.08.2023 шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх кількості, відправника та одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав, щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати та не накладати штраф, який буде для останнього надмірним тягарем.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю стверджена його особистими поясненнями та матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил №0310/20500/23, контрольним талоном для проходження по "зеленому коридору", актом про проведення огляду, Tax Free For Tourists від 16.08.2023 за №№ 23PLOTF686107, 23PLOTF686108, 23PLOTF686105, 23PLOTF686109, 23PLOTF686106, 23PLOTF686111, 23PLOTF686110 на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно з перекладами, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та пасажирів автомобіля, протоколом опитування в справі про ПМП ОСОБА_1 , MRN 23PL301010E1123543 від 16.08.2023 року з перекладом, CMR без номера від 16.08.2023 року з перекладом, інвойс №23-DEX/08/16/01 від 16.08.2023 з перекладом, службовою запискою інспектором митниці.

При вирішення питання про обсяг відповідальності ОСОБА_1 встановлено таке.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

У рішенні у справі Краєва проти України від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: відповідно до частини першої статті 483 Кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, що є дуже великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків; відсутність дискреції стосовно цього не дала українським судам можливості врахувати індивідуальні обставини, що позбавляє сенсу будь-яку оцінку; Європейський суд з прав людини вже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права особи на власність (§ 31).

Частина 1 статті 483 МК України в разі доведеності вини особи передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Таке стягнення є безальтернативним і позбавляє суд врахувати характер і суспільну шкідливість правопорушення та особу винного.

З огляду на сформульовані Конституційним Судом України, зокрема і в рішенні КСУ від 5 липня 2023 року № 5-р(ІІ)/2023 яким санкцію статті 483 Митного кодексу України визнано неконституційною, підходів до розуміння принципу індивідуалізації юридичної відповідальності принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) законодавець може обмежувати конституційні права людини і громадянина за дотримання умов, визначених Конституцією України. „Право власності не є абсолютним, може бути обмежене, однак утручання в це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу домірності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства, зазначено в Рішенні Суду. Установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (пропорційним) та суспільно потрібним.

Приписи статті 41 Конституції України є співвідносними з відповідними приписами статті 1 протоколу Першого до Європейської конвенції з прав людини. Європейський суд з прав людини у справі «Краєва проти України/Krayeva v. Ukraine» від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13), констатував, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають ».

Європейський суд з прав людини вказав, що „ для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають . Принцип домірності (пропорційності) має бути дотриманий не лише при визначенні норм, які стосуються суворості санкції, а й при оцінці тих факторів, що їх має бути взято до уваги при визначенні санкції » [рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84].

Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання обґрунтовано відповідало [правомірній] меті. Іншими словами, потрібно досягти „справедливого балансу» між вимогами загальних потреб суспільства і вимогами захисту фундаментальних прав людини. Цього балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести особистий і надмірний тягар [див., зокрема, рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece [GC] від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-XII, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germany [GC] від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-VI, § 8194; Gogitidze and Others v. Georgiа від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97].

З огляду на зазначені вище обставини цієї справи та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що застосування до ОСОБА_1 , який вперше притягується до відповідальності, є особою похилого віку та внутрішньо переміщуваною особою, щиро розкаявся у вчиненому, та враховуючи примусове відчуження товару за умов правового режиму воєнного стану, і штрафу, і конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ч.1 ст.483 МК України як безальтернативне стягнення, буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".

З порушника відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.

Витрати по справі на зберігання товарів судом не стягуються з огляду на примусове відчуження товару за умов правового режиму воєнного стану.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнативинуватим увчиненні правопорушення,передбаченого ч.1ст.483МК України,і накластина ньогостягнення увиді конфіскацієюу власністьдержави вилученогоза протоколомпро порушеннямитних правил№0310/20500/23в асортименті,88найменувань,загальною вартістю 265 312,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета