Рішення № 115946311, 22.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Справа № 160/26667/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом/рішенням № 4389/ФЄС від 07.06.2023 року, Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови мені, ОСОБА_1 , здійснити виплату коштів, в якості грошового забезпечення безвісти зниклого сина ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2), здійснити мені, ОСОБА_1 , виплату коштів, в якості грошового забезпечення безвісти зниклого сина ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 зник безвісти під час ведення бойових дій в районі н.п. Бахмут, Донецької області, 13 лютого 2023 року. 16.03.2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України з метою отримання виплат, які належать зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 07.06.2023 позивачу надійшов лист від командира військової частини НОМЕР_1 в якому зазначається, що він не може отримати кошти, оскільки наявні розбіжності в прізвищі сина. Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.09.2023 року по справі 626/2537/23 провадження №2-о/624/55/23, було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 , виданого 06.04.2022.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/26667/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11.12.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплати коштів, які належать зниклому безвісті військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 , відповідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 № 4389/ФЄС було повідомлено про неможливість задовольнити заяву з обгрунтуванням підстав. Також було зазначено, що при усуненні вказаних недоліків заява буде розглянута та задоволена. Військова частина НОМЕР_1 відповідно наданих повноважень Законом не вправі розглядати питання про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне для одержання коштів та інше.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом в порядку мобілізації 09.12.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3. Проходив службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону, військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно «Повідомлення на зниклого безвісти» виданого Військовою частиною НОМЕР_1 від 13.02.2023 року, адресованого начальнику другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 зник безвісти під час ведення бойових дій в районі н.п. Бахмут, Донецької області, 13 лютого 2023 року.

Метою даного повідомлення було сповіщення близьких ОСОБА_2 , а саме батька - ОСОБА_1 .

16.03.2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України з метою отримання виплат, які належать зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 .

Позивач отримав лист № 4389/ФЄС від 07.06.2023 командира військової частини НОМЕР_1 в якому зазначено, що - "На Вашу заяву від 16.03.2023 року №683 щодо виплати Вам, ОСОБА_3 , всіх належних зниклому безвісти військовослужбовцю військової частина НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 коштів грошового забезпечення повідомляю наступне, під час розгляду документів наданих Вами, були виявлені неточності, на підставі яких військова частина не може виплатити Вам зазначені кошти, а саме згідно свідоцтва про народження (викладене російською мовою) від 31.05.1977 року серія НОМЕР_4 батьками ОСОБА_5 є, батько - ОСОБА_6 (російською мовою), яким Ви не являєтесь згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_5 , проте РНОКПП це підтверджує. Також не надана інформація (довідка або витяг з держреєстру встановленого зразку) про наявність чи відсутність у зниклого безвісти дружини та дітей, які першочергово мають право на виплату зазначених коштів. На підставі викладено Прошу Вас в найкоротші терміни усунути недоліки та надати на адресу військової частини відсутні (не надані або надані з помилками) документи для отримання Вами належних зниклому безвісти коштів на підставі пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.".

Позивач звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з заявою про встановлення факту родинних відносин.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.09.2023 року по справі 626/2537/23 провадження №2-о/624/55/23, було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони про встановлення факту родинних відносин, оскільки розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884).

Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

За змістом п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

У відповідності до п. 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним),

або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців,

або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності на його утриманні неповнолітніх дітей.

З листа № 4389/ФЄС від 07.06.2023 командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що згідно свідоцтва про народження (викладене російською мовою) від 31.05.1977 року серія НОМЕР_4 батьками ОСОБА_5 є, батько - ОСОБА_6 (російською мовою), яким позивач, згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_5 , не являється, проте РНОКПП це підтверджує.

Частинами 1, 2 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту родинних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

З наданого до матеріалів справи копії паспорту позивача НОМЕР_5 вбачається, що його видано на прізвище ОСОБА_1 , тоді як паспорт громадянина України за № НОМЕР_6 виданий ОСОБА_2 .

Також, згідно свідоцтва про народження (викладене російською мовою) від 31.05.1977 року серія НОМЕР_3 батьками ОСОБА_7 є, батько - ОСОБА_6 (російською мовою).

Таким чином суд вважає, що саме в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів родинних відносин.

Крім того, з листа № 4389/ФЄС від 07.06.2023 командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що позивачем не надана інформація (довідка або витяг з держреєстру встановленого зразку) про наявність чи відсутність у зниклого безвісти дружини та дітей, які першочергово мають право на виплату зазначених коштів.

Як наслідок, батьки зниклого безвісти не мають права на отримання грошового забезпечення, яке отримував їх син.

Одночасно суд враховує, що за результатами розгляду заяви про виплату грошового забезпечення військова частина чи установа в якій проходив службу військовослужбовець, повинна прийняти рішення щодо виплати грошового забезпечення.

Відповідач окремим документом рішення не прийняв, про результати розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлено листом № 4389/ФЄС від 07.06.2023 командира військової частини НОМЕР_1 .

Однак, в даному випадку прийняття відповідачем рішення за умови відсутності права на виплату грошового забезпечення жодним чином не відновлює прав позивачів, оскільки відповідач діяв у відповідності до Закону та їх права не вважаються порушеними.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 грудня 2023 року.

Суддя Е.О. Юрков