Рішення № 115940946, 25.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15315/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа: не з`явися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету "Одеська морська академія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська морська академія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства освіти і науки України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська морська академія» щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, починаючи з 24.02.2022 року і по 18.07.2022 року, а також додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 року і дотепер;

- зобов`язати Національний університет «Одеська морська академія вчинити певні дії, а саме ОСОБА_1 виплатити щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, починаючи з 24.02.2022 року і по 18.07.2022 року, а також додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 і дотепер.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі ч.10 ст.6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивача відряджено до Національного університету "Одеська морська академія". Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 065 від 10.06.2002 року позивача призначено на посаду командира учбової роти організаційно-стройового відділу Одеської національної морської академії.

12.08.2022 року позивач звернувся до Ректора Національного університету «Одеська морська академія» зі зверненням, у якому просив виконати вимоги пункту 1 Постанови від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та виплатити йому за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, а з 19.07.2022 року додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідач не надав відповідь на звернення та не виплатив щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., як військовослужбовцю Збройних Сил України.

Ухвалою від 31.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 23.12.2022 року вирішено розгляд справи № 420/15315/22 проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 17.01.2023 року.

25.01.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого останній зазначає, що він є неналежним відповідачем, оскільки позивач одночасно перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України (зокрема, в оперативному підпорядкуванні Інституту Військово-Морських Сил Університету, який відноситься до сфери управління Міністерства оборони України) та у Міністерства освіти і науки України (Університеті) з 2011 року. Університет не належить до компетентних органів державної влади, яким делеговано здійснювати повноваження щодо прийняття рішень про порядок і умови виплати додаткової винагороди, видання відповідних наказів про виплату такої винагороди. З 2011 року позивач, працюючи в Університеті, щомісяця отримував належне йому грошове забезпечення у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 104, якою затверджено Порядок норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій". З прийняттям Постанови № 168 від 28.02.2022 р. зміни до Постанови від 07.02.2001 р. № 104, не вносились, тому остання не передбачає виплату щомісячної додаткової винагороди на час дії воєнного стану. Крім того, щомісячна додаткова винагорода на час дії воєнного стану не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та носить тимчасовий характер. Також зазначає, що згідно відповідей МОН та Мінфіну на листи відповідача, видатки для виплати додаткової винагороди згідно Постанови № 168 від 28.02.2022 р. військовослужбовцям, які відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних або комунальних закладів освіти відповідним розпорядникам коштів не передбачені. На підставі останніх Університет не має можливості здійснити виплату додаткової винагороди. Університет є закладом вищої освіти, Ректору не делеговані повноваження щодо визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, яких відряджено.

Третя особа пояснень не надала.

Ухвалою від 17.01.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023 року.

Ухвалою від 15.02.2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по справі №260/3564/22.

Ухвалою від 30.10.2023 року поновлено провадження у справі. Судове засідання призначено на 09.11.2023 року.

Ухвалою від 09.11.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 05.12.2023 року.

Ухвалою від 05.12.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 14.12.2023 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі частини десятої статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року позивача відряджено до Національного університету «Одеська морська академія» Міністерства освіти і науки України для призначення на посаду, що заміщується військовослужбовцем Збройних Сил України, затверджену Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017.

Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 065 від 10.06.2002 позивача призначено на посаду командира учбової роти організаційно-стройового відділу Одеської національної морської академії.

Згідно наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» від 10.03.2022 року, виданого на підставі розпорядження командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 09.03.2022 року, позивач перебуває в оперативному підпорядкуванні начальника Інституту.

12.08.2022 року позивач звернувся до Ректора Національного університету «Одеська морська академія» зі зверненням, у якому просив виконати вимоги пункту 1 Постанови від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та виплатити йому за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., а з 19.07.2022 року додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Станом на час звернення до суду позивач не одержав відповідь на звернення Виплата щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень за період з 24.02.2022 року не здійснювалася.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000грн., починаючи з 24.02.2022р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до норм ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.1-2 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до п. 2, 3 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 17.08.2023.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 постанови №168 (в редакції від 28.02.2022 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.5 постанови №168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

В постанову №168 неодноразово вносились зміни, зокрема, постановою КМУ №836 від 09.08.2023 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» з п.1 виключено військовослужбовців, а порядок та розмір виплати додаткової винагороди регламентувався п.1-1, п.1-2 постанови.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям КМУ постанови №836, якою внесено зміни до постанови №168, військовослужбовці Збройних Сил мали право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. відповідно до п.1 постанови в редакції до внесення змін, тобто з 24.02.2022 року до 31.05.2023 року включно.

Указом президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом (п.2 Положення №1153/2008).

Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (п.4 Положення №1153/2008).

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (п.5 Положення №1153/2008).

Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, перебував на військовій службі в Збройних Сил України.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що вказана додаткова винагорода не входить до складу грошового забезпечення.

Провадження у даній справі було зупинено до вирішення по суті типової справи №260/3564/22 щодо виплати додаткової винагороди на підставі постанови КМУ №168 співробітникам служби судової охорони.

Дана справа дійсно не є типовою, проте правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22, та Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року підлягають застосуванню в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року по справі №260/3564/22 підтримала висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2023 року, відповідно до якого установлена постановою КМУ №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, додаткова винагорода встановлена постановою КМУ №168 є складовою грошового забезпечення позивача, яка йому не виплачувалася у спірний період.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, що постанова КМУ №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державної установи цивільного закладу освіти, тому позивач не має права на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, оскільки пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, в редакції на час спірних правовідносин, встановлена додаткова винагорода всім військовослужбовцям Збройних Сил України та не містить будь-яких виключень, у тому числі щодо військовослужбовців, які відряджені з військових частин.

Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, НУ «ОМА» зобов`язаний здійснити таке нарахування та виплату позивачу, оскільки дана винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується в період дії воєнного стану.

При цьому суд виходить також з того, що п.1 постанови КМУ від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії РФ проти України. Отже, підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.

Обмеження прав захисникам і захисницям України є порушенням конституційної гарантії на соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, визначеної у ч.5 ст.17 Конституції України, та знижує довіру цих осіб до держави, яку вони ціною свого життя і здоров`я захищають.

Таким чином, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які виконують свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Щодо посилання відповідача на той факт, що НУ «ОМА» є бюджетною неприбутковою установою, а відповідно остання не має здійснювати виплату додаткової винагороди, суд зазначає наступне.

Ректор НУ «ОМА» листом №60/589 від 10.05.2022 року звернувся до Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України, в якому просив вирішити питання для виділення додаткового фінансування на 2022 рік за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та 2120 «нарахування на заробітну плату» для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям організаційно-стройового відділу НУ «ОМА».

Міністерство освіти і науки України листом №1/5590-22 від 26.05.2022 року повідомило НУ «ОМА» про відсутність у Міністерства видатків для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Водночас, листом в.о. ректора НУ «ОМА» №01/868 від 17.08.2022 року повідомлено Міністерство освіти і науки України про неможливість виплати військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на підставі відсутності відповідного фінансування.

Таким чином відповідач, надавши копії вказаних звернень фактично визнав, що він повинен був здійснити виплату винагороди, проте ним не нараховано та не виплачено позивачу за період з 24.02.2022 року по 10.06.2022 року додаткову винагороду у розмірі 30000 грн на підставі п.1 постанови КМУ №168 у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування та відсутності відповідного фінансування та порядку і умов виплати, визначеної міністерством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України права на виплату додаткової винагороди впровадженої постановою КМУ №168 у розмірі 30 000 грн. у період з 24.02.2022 року.

Проте, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу за період з 24.02.2022р. додаткову винагороду у розмірі 30000грн. на підставі п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 3 ст.116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011р. № 0-рп/2011 та від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005р.) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, саме на керівника Національного університету «Одеська морська академія» покладено обов`язок щодо видання наказу про виплату робітнику університету - військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено з посади 28.11.2022 року, отже суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн з 24.02.2022 по 28.11.2022 року порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном та свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету "Одеська морська академія"( вул.Дідріхсона, 8, м.Одеса, 65052, код ЄДРПОУ 01127799), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство освіти і науки України (просп. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, Код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська морська академія» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. , з 24.02.2022р. по 28.11.2022р.

Зобов`язати Національний університет «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., починаючи з 24.02.2022р. по 28.11.2022р.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.12.2023 року.

Суддя Г.П. Самойлюк