Рішення № 115940379, 22.12.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р. Справа № 400/9524/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

адміністративним позовомКерівника Первомайської окружної прокуратури МИколаївської області, вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, в інтересах держави в особіДержавна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), пр. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058 до відповідачаВрадіївської селищної ради, вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі також відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Врадіївської селищної ради та зобов`язати вчинити дії щодо виготовлення проекту землеустрою із відведення земельної ділянки із земель Врадіївської селищної ради за межами населених пунктів для розміщення та обслуговування полігону твердих побутових відходів «Звалище смт. Врадіївка» з реєстраційним номером 24/4-14/D1, розташованого на відстані 1,3 км від смт.Врадіївка в напрямку с. Адамівка Первомайського району Миколаївської області, та здійснити реєстрацію речового права на неї за територіальною громадою смт. Врадіївка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою від 20.10.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування свої вимог позивач позилається на бездіяльність Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що виражається у невжитті упродовж тривалого терміну передбачених законодавством заходів щодо реєстрації речового права на земельну ділянку із земель Врадіївської селищної ради за межами населених пунктів для розміщення та обслуговування полігону твердих побутових відходів «Звалище смт. Врадіївка за територіальною громадою смт. Врадіївка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Первомайською окружною прокуратурою під час вивчення стану дотримання вимог Земельного кодексу України в частині законності використання земель на території Первомайського району та законодавства у сфері поводження з відходами, встановлено, згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 07.09.2021 року та даних паспорту місця видалення відходів «Звалища смт. Врадіївка» № 24/4-14/Dl від 23.12.2009, затвердженого Миколаївською обласною державною адміністрацією 07.12.2009 року, такий полігон побутових відходів експлуатується з 1975 року за кодом і видом операцій з видалення відходів D1 (поховання в землю чи скидання на землю) та перебуває у власності Врадіївської селищної ради.

Однак, органом місцевого самоврядування документи, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під сміттєзвалищем до цього часу належним чином не оформлено.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Дана правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 року у справі № 910/2989/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Первомайською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог законодавства у сфері поводження з відходами та виявлено порушення встановлених ним вимог на території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Встановлено, що на відстані 1,3 км. від смт. Врадіївка в напрямку с. Адамівка Первомайського району Миколаївської області розташований діючий полігон побутових відходів (місце видалення відходів) завальною площею 8,496 га за найменуванням «Звалище смт Врадіївка». Відповідно до положень ч. 4 ст. 33 Закону України «Про відходи», зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства. Відведення земельної ділянки під розміщення полігонів твердих побутових відходів, згідно приписів п. 2.11Державних будівельних норм ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування», затверджених наказом Держбуду України № 101 від 17.06.2005 року, здійснюється відповідно до чинного законодавства та нормативних документів.

Статтею 79 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Положеннями п. «в» ч. 1 ст. 183, п. «а» ч. 1 ст. 184 ЗК України, п. «в» ч. 1 ст. 2, п. «б» ч. 1 ст. 20, ст.ст. 25, 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що визначення меж земельних ділянок на місцевості здійснюється шляхом розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтями 125 та 126 ЗК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За визначенням ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас, земельна ділянка під розміщення полігону твердих побутових відходів «Звалище смт. Врадіївка» не відведена, речове право на неї у відповідності до вимог законодавства не оформлено.Обставина відсутності відповідної документації на полігон твердих побутових відходів підтверджується інформаціями Врадіївської селищної ради від 11.05.2021 року і 27.07.2021 року, а також архівного відділу Первомайської райдержадміністрації від 02.08.2021.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.08.2021 року дані про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесено.

Зазначений факт порушення вимог природоохоронного законодавства знайшов підтвердження і в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема у сфері поводження з відходами, Врадіївською селищною радою від 26.07.2019, проведеної Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області (постановою Кабінету Міністрів України № 802 від 09.09.2020 року «Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції» Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області ліквідовано та утворено

Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області ), згідно якого селищною радою не дотримано вимог природоохоронного законодавства в частині виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під полігоном твердих побутових відходів.

За результатом проведеної органом контролю перевірки заступника голови Врадіївської селищної ради притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 85 грн., який сплачено в повному обсязі, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000800 від 22.07.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення № 75 від 23.07.2019 року і квитанцією про сплату штрафу від 31.07.2019 року.

З метою усунення порушень, зафіксованих під час проведення планової перевірки, Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області на адресу селищної ради скеровано припис № 10 від 29.07.2019 року, яким орган місцевого самоврядування зобов`язано оформити документи на право землекористування під полігоном побутових відходів з терміном виконання до 27.09.2019 року.

Однак, порушення вказаних вимог законодавства шляхом визначення земельної ділянки для розміщення «Звалища смт. Врадіївка» та оформлення прав на неї усунуто не було.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, в силу приписів ст. 16 Конституції України, є обов`язком держави.

Місцеві ради, як констатовано у нормах ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи», несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію екологічної політики України шляхом забезпечення виконання вимог законодавства про відходи, організації збирання і видалення побутових відходів, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, а також здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території.

Більш того, саме на відповідні органи місцевого самоврядування, в тому числі в особі їх виконавчих органів, ч. 1 ст. 122 ЗК України, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відходи», п.п. 34, 38 ч. 1 ст. 26, п. «б» ч. 2 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закону), покладаються обов`язки із вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами шляхом відведення земельних ділянок для таких потреб, а також вирішення питань поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів-фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; поводження з відходами дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення; збирання відходів діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; зберігання відходів тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення); об`єкти поводження з відходами місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання,сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронения відходів; відведені місця чи об`єкти місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;розміщення відходів зберігання та захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах; власник відходів фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Повноваження із вирішення питань забезпечення розміщення на відповідній території полігонів твердих побутових відходів віднесено до безпосередніх повноважень відповідних органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності, як вбачається з положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є правом територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що їй належить.

Це право реалізується через місцеве самоврядування, яке здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, на праві комунальної власності належать територіальній громаді села, селища, міста та правомочності володіння ними здійснюють сільські, селищні, міські ради (ч. 2 ст. 324 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, вирішення питань регулювання земельних відносин в частині розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, інших питань у галузі земельних відносин у відповідності до закону положеннями п. и. «а», «к» ч. 1 ст. 12 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до виключних повноважень пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Зі змісту ст. ст. 15, 19, 169, 172 ЦК України вбачається, що кожна особа, в тому числі територіальні громади, які діють у відносинах на рівних правах з іншими учасниками через органи місцевого самоврядування, має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі на самозахист свого цивільною права від порушень і протиправних посягань шляхом засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з положень ст. 16, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність. за свою діяльність перед територіальним громадами відповідно до закону.

За такого та з метою захисту інтересів відповідної територіальної громади у екологічній сфері, Врадіївською селищною радою мали б вживатись заходи до приведення у відповідності до положень ст.ст. 3, 4, 5, 18, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речового права на суспільно значущий об`єкт, який забезпечує життєдіяльність відповідної територіальної громади, полігону твердих побутових відходів.

Суд зазначає, з відповідей селищної ради від 02.08.2021 року та 11.08.2021 року, заходи із відведення відповідної території для розміщення полігону твердих побутових відходів шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для таких потреб з 2019 року (моменту виявлення порушення органом контролю) і дотепер не вживались, кошти для оформлення цієї документації у місцевому бюджеті не передбачено.

Селищна рада обмежилась перекладенням своїх владних повноважень на комунальне підприємство «Злагода», яке не тільки не має відповідних повноважень на вирішення питань у сфері поводження з відходами, але і наразі перебуває у процедурі реорганізації, що, як зазначається самим органом місцевого самоврядування, фактично унеможливлює вжиття підприємством заходів до оформлення речових прав та іншої документації на полігон.

Вказане підтверджує факт бездіяльності органу місцевого самоврядування Врадіївської селищної ради щодо відведення території для розміщення полігону побутових відходів «Звалище емт Врадіївка» та здійснення державної реєстрації речового права на відповіднуземельну ділянку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що, зокрема, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 131 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 КАС України.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Держава зацікавлена у законному і неухильному виконанні органами місцевого самоврядування своїх функцій і повноважень, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства.

Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів правовідносин.

У той же час, бездіяльність Врадіївської селищної ради щодо визначення місця розміщення побутових відходів, оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під таким об`єктом і забезпечення реєстрації речового права на вказаний суспільно значимий об`єкт не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Отже, загалом діяльність органу місцевого самоврядування становить суспільний інтерес, а невжиття таким органом заходів, передбачених законом у якості його повноважень, такому інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив,що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо (ч.4 ст. 3 Закону України «Про національну безпеку»).

Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» констатовано, що процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.

Зокрема, рішенням Ради національної безпеки та оброни України «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», яке введено в дію Указом Президента України від 23.03.2021 року №111/2021, питання накопичення значних обсягів відходів в державі визначено таким, що несе високий рівень ризиків для природних екосистем та здоров`я населення тощо.

Існуючу екологічну ситуацію в Україні можливо охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об`єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу держави.

Внаслідок цього тривалий час відбувались структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалась розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля країни, надмірного забруднення земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров`я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.

Ці та інші ризики стали підставою для розроблення та впровадження ряду стратегій і програм щодо захисту навколишнього природнього середовища, боротьби із засміченням земель побутовими відходами та приведення полігонів для розміщення відходів до базових вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Отже, недотримання законодавства про відходи призводить не лише до формального

порушення вимог закону, а й до подальшого забруднення земель, води та атмосферного повітря, що впливає на стан здоров`я та якість життя населення країни в цілому.

Втім, нерегламентоване розміщення полігону твердих побутових відходів на земельній ділянці, яка фактично не відведена до таких потреб, створює запоруку до виходу за межі відповідного полігону твердих побутових відходів при здійсненні їх видалення, може спричинити забруднення інших, не передбачених для таких потреб, цінних земель, не облікове накопичення відходів у місяцях не пристосованих для таких потреб, що, в свою чергу, призведе до забруднення не тільки земельних ділянок, але й атмосфери та вод через відсутність запобіжних санітарних заходів із попередження таких наслідків.

За такого бездіяльність уповноваженого на реалізацію від імені держави органу щодо здійснення владних повноважень, спрямованих на недопущення погіршення рівня екологічного забруднення та забезпечення екологічної безпеки, грубо порушує інтереси держави у екологічній сфері.

Враховуючи викладене, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 КАС України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018року у справі № 812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 23 Закону України «Про відходи», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері поводження з відходами належить здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, іншими органами, органами місцевого самоврядування делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами.

Відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 року, зі змінами, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За п.п. 3, 11 розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020 року (далі Положення). Територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону і використання територій та об`єктів, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 року № 255 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), юрисдикція якої поширюється в тому числі на Миколаївську область. Отже, у даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), яка, відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020 року, є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції у Миколаївській області у липні 2019 року складено акт про порушення Врадіївською селищною радою вимог природоохоронноїзаконодавства, притягнуто до адміністративної відповідальності винних осіб та винесено відповідний припис.Більш того, прокурором в листі від 19.07.2021 звернуто увагу Держекоінспекції на факт бездіяльності відповідача щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства у сфері поводження з відходами та запропоновано вжити заходів до захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом.

Листом від 21.07.2021 року Держекоінспекцією поінформовано прокурора про неможливість звернення до суду із позовом у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.

Прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органам про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 року у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 року у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавця та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у данному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Невжиття уповноваженим на захист інтересів держави органом заходів із їх судового

захисту призводить до несвоєчасного усунення порушень закону, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища, тому є правові підстави для пред`явлення прокурором позову до суду на їх захист, в межах його компетенції, відповідно до ст. 131 Конституції України.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про бездіяльність селищної ради щодо усунення порушень закону), та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом Держекоінспекцією не вжито та не планується до вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) (пр. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 43879780) до Врадіївської селищної ради (вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 04376699) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Врадіївської селищної ради щодо не виготовлення проекту землеустрою із відведення земельної ділянки із земель Врадіївської селищної ради за межами населених пунктів для розміщення та обслуговування полігону твердих побутових відходів «Звалище смт. Врадіївка» з реєстраційним номером 24/4-14/D1, розташованого на відстані 1,3 км від смт. Врадіївка в напрямку с. Адамівка Первомайського району Миколаївської області та не здійснення реєстрації речового права на неї за територіальною громадою смт. Врадіївка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Зобов`язати Врадіївську селищну раду (вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 04376699) вчинити дії щодо виготовлення проекту землеустрою із відведення земельної ділянки із земель Врадіївської селищної ради за межами населених пунктів для розміщення та обслуговування полігону твердих побутових відходів «Звалище смт. Врадіївка» з реєстраційним номером 24/4-14/D1, розташованого на відстані 1,3 км від смт. Врадіївка в напрямку с. Адамівка Первомайського району Миколаївської області, та здійснити реєстрацію речового права на неї за територіальною громадою смт. Врадіївка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2023 року.

Суддя О.В. Малих