Рішення № 115937948, 04.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуСправа №160/4088/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4088/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради (50096, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 37В; ідентифікаційний код юридичної особи 03192326) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та його донькам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради призначити ОСОБА_1 та його донькам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з моменту звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з проведенням антитерористичної операції в населеному пункті за місцем проживання в Донецькій області позивач разом з доньками був змушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою. Звернувшись до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, отримано повідомлення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу та членів його родини з посиланням на наявність у позивача житлового приміщення в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території. Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 (суддя Рябчук О.С.) адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 адміністративний позов повернуто позивачеві.

Не погодившись із ухвалою суду про повернення адміністративного позову, позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07.08.2023 матеріали адміністративної справи №160/4088/22 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На підставі розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 №428д "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (продовження розгляду)" та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.08.2023 з причин перебування у відпустці судді Рябчук О.С. адміністративну справу №160/4088/22 призначено до розгляду судді Царіковій О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 означений адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення адміністративного позову без руху шляхом надання до суду оригіналу адміністративного позову з додатками для суду та копію адміністративного позову з додатками для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву по справі №160/4088/22 (вх. №92789/23), в якому останній заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції останній зазначив, що 18.10.2021 позивач звернувся з заявою щодо призначення йому допомоги переміщеним особам на проживання. Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг від 28.10.2021 позивачу призначено допомогу відповідно до абз. 6 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, для працездатних осіб у розмірі 442 грн на одну особу (члена сім`ї). Допомога переміщеним особам на проживання позивачу була призначена з 18.10.2021 по 17.12.2021 у розмірі 442 грн, а в період з 18.12.2021 по 17.02.2022 у розмірі 221 грн. Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги переміщеним особам на проживання Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг від 18.01.2022 позивачу продовжено виплату допомоги з 18.02.2022 по 30.04.2022 у сумі 221 грн. 17.11.2021 позивач повторно звернувся з заявою про призначення йому та його донькам допомоги на проживання. Розглянувши заяву відповідачем було встановлено, що у матері доньок позивача ОСОБА_4 є трикімнатна квартира на першому поверсі триповерхневого житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п. 6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, якщо будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим в м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. 24.01.2022 Покровським УПСЗН м. Кривий Ріг було прийнято рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв`язку з тим, що сім`я володіє житловим приміщенням, розташованим в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території. Відповідач наголошував на тому, що рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.10.2021 щодо призначення позивачу допомоги не було анульовано, тому, позивач продовжив отримувати кошти. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», є внутрішньо перемішеними особами на підставі довідок від 11.10.2021 №1210-5000404002, від 17.11.2021 №1210-5000412698, від 17.11.2021 №1210-5000412687, копії яких містяться у матеріалах справи.

У довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначено, що зареєстрованим місцем проживання позивача та його доньок є: АДРЕСА_2 , а фактично останні проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №212/1575/18 шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 08.11.2014, актовий запис №993, від якого мають двох неповнолітніх дітей, розірвано.

Означене рішення набрало законної сили 25.10.2018.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі №212/958/22 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду 01.02.2022 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Означене рішення набрало законної сили 11.08.2022 та звернуто до примусового виконання Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

18.10.2021 позивач звернувся до Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг із заявою щодо призначення допомоги переміщеним особам на проживання.

Рішенням Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.10.2021 позивачу призначено адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у розмірі 442 грн.

17.11.2021 позивач звернувся до Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг із заявою щодо призначення допомоги переміщеним особам на проживання.

Згідно розпорядження відповідача від 18.01.2022 на продовження строку виплати допомоги переміщеним особам на проживання позивачу продовжено виплату спірної допомоги в розмірі 221,00 грн.

За результатом розгляду заяви Покровським УПСЗН м. Кривий Ріг прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання від 24.01.2022.

Повідомленням Покровського УПСЗН м. Кривий Ріг про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 24.01.2022 вказано причину відмови позивачу в наданні спірної допомоги, а саме: сім`я володіє житловим приміщенням, розташованим в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території.

У повідомленні відповідач також посилався на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, відповідно до якої, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги на проживання, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, що стало причиною звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706).

Частиною 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Разом з тим, механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога), визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі Порядок №505).

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до абзаців 1, 6 п. 3 Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Згідно з абз. 10 п. 3 Порядку №505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Відповідно до п. 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку №505 визначено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно з абз. 8 п. 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З вищенаведених норм Порядку №505 в сукупності випливає, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім`ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім`ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути призначена за заявою уповноваженого представника сім`ї на наступний шестимісячний строк. Порядком №505 визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Також, комплексний аналіз положень Порядку №505 дає суду підстави дійти висновку, що абзацом десятим пункту 3 Порядку №505 визначена заборона у призначенні допомоги саме працездатній особі, яка не працевлаштована (безробітна).

Отже, грошова допомога не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. Водночас, у разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7, 12 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги, яке реалізується шляхом звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги та необхідними документами.

Зазначений підхід відповідає нормам Порядку №505, також відповідає меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, яка полягає в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованих в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, та у будь-кого з членів сім`ї не має на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, Порядком №505 не встановлено жодного обмеження права особи звернутись після працевлаштування з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У випадку такого звернення працевлаштованої особи органи соціального захисту населення повинні розглянути заяву і призначити грошову допомогу, якщо відсутні обставини, що виключають таке призначення, передбачені пунктом 6 Порядку №505.

Окрім того, Порядок №505 не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №333/3750/17.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, у позовній заяві зазначає, що офіційно працевлаштований. Натомість, доказів офіційного працевлаштування до суду не надає. Між тим, в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, наданого 23.03.2023 позивачем до Третього апеляційного адміністративного суду разом з апеляційною скаргою, зазначено, що позивач офіційно не працює. Відтак, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, є позивач офіційно працевлаштованим.

Щодо наявності у колишньої дружини позивача нерухомого майна у власності, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_7 наявний запис від 10.07.2020 про право власності/довірчої власності №37259511 на квартиру загальною площею 65,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2119765412110, підстава: договір дарування №914, виданий 10.07.2020.

З матеріалів справи встановлено, що шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 08.11.2014, актовий запис №993, розірвано на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №212/1575/18, яке набрало законної сили 25.10.2018.

Тобто, шлюб між позивачем та його колишньою дружиною розірвано до моменту отримання ОСОБА_7 у власність зазначеної вище квартири.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено, що зазначене вище нерухоме майно є власністю й позивача також.

Суд наголошує на тому, що згідно ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття «член сім`ї» у чинному законодавстві України наведене лише у Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 N 1700-VII, та тлумачиться наступним чином: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Приписами ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Таким чином, з аналізу викладених вище норм права суд виснує:

- майно, отримане у дарунок колишньою дружиною позивача після розірвання шлюбу не є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та його колишньої дружини та не впливає на права та обов`язки позивача;

- колишня дружина позивача не є членом сім`ї позивача, оскільки останні не перебувають у шлюбі та спільно не проживають, що підтверджується, зокрема, актами про фактичне проживання осіб в житловому приміщенні від 20.01.2022 та обстеження умов проживання від 31.01.2021, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відтак, суд критично оцінює наявність у колишньої дружини позивача нерухомого майна у власності як підставу для відмови у наданні позивачу спірної щомісячної адресної допомоги.

Отже, позивач є особою працездатного віку, однак, матеріалами справи не підтверджено, що останній є офіційно працевлаштованим, відтак, на вимогу пункту 7 Порядку №505, розмір спірної щомісячної допомоги для працездатних членів сім`ї позивача сплачувався відповідачем у повному обсязі 442,00 грн на одного члена сім`ї з 18.10.2021 по 17.12.2021, на наступні два місяці з 18.12.2021 по 17.02.2022 - зменшився на 50 відсотків, відтак, до сплати підлягала сума 221,00 грн на одного члена сім`ї, з 18.02.2022 по 30.04.2022 виплату продовжено в розмірі 221,00 грн на одного члена сім`ї, а на наступний період - припинено.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 7 Порядку №505, суд дійшов висновку що позивач не має права на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відтак, відсутні підстави вважати, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні йому та його донькам щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми Закону №1706 та Порядку №505, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на відмову у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат між сторонами у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 14, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради (50096, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 37В; ідентифікаційний код юридичної особи 03192326) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04.12.2023.

Суддя О.В. Царікова