Рішення № 115937947, 11.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокуСправа №160/22927/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/22927/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання відмови протиправною, скасування рішення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2022;

- скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2022, прийняте на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 №11/в;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 681000 грн (шістсот вісімдесят одна тисяча гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 31.05.2014 та проходив службу у званні солдата, на посаді розвідника-снайпера відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки Військової частини польова пошта НОМЕР_2 . У період з 31.05.2014 по 01.09.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції. 29.08.2014 позивач під час пересування у складі колони біля с. Новокатеринівка потрапив у кільце противника, де був контужений розривом снаряду, внаслідок чого отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, мінно-вибухове акубаротравматичне ураження правого вуха, гостру нейросенсорну туговухість. В подальшому позивач отримав статус учасника бойових дій, інваліда другої групи (причина інвалідності травма, пов`язана з проходженням військової служби по слуху). Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 17.01.2017 №16 позивач був звільнений з військової служби у відставку з виключенням з військового обліку наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 16.01.2017 (по особовому складу) №3-РС, відповідно до п. «б» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII і направлений для зарахування на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області. 21.03.2017 позивачу було первинно встановлено другу групу інвалідності з 17.02.2017 на строк до 01.03.2018. Причина інвалідності: травма, пов`язана з проходженням військової служби. 01.03.2018 позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.03.2019. Причина інвалідності: травма, пов`язана з проходженням військової служби. 13.02.2019 повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.03.2019 безтерміново. причина інвалідності: травма, пов`язана з проходженням військової служби. 10.11.2021 позивачу було повторно встановлено другу групу інвалідності з 26.07.2021 безтерміново. Причина інвалідності: травма, пов`язана з проходженням військової служби. За останнім висновком госпітальної ВЛК хірургічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» МО України від 03.11.2016 за захворюванням: «Стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді незначно вираженого астеноневротичного синдрому» встановлено причинний зв`язок захворювання: «Захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини», що відповідає вимогам пп. «ґ» п. 21.5 глави 21 розділу II Наказу №402 (захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у пп. «а» п. 21.5 глави 21 розділу II Наказу №402), та дає право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII. Позивач наголошує на тому, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки звільнення його з військової служби відбулося 17.01.2017, а встановлення інвалідності відбулося 21.03.2017, тобто до спливу трьох місяців після звільнення з військової служби. Відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону). Відповідно до листа Новомосковського РТЦК та СП №7/1023 від 16.11.2022 та листа Новомосковського РТЦК та СП №7/76 від 17.01.2023, документи солдата у відставці ОСОБА_1 було направлено до Дніпропетровського ОТЦК та СП для розгляду можливості виплати одноразової допомоги, затвердженої Постановою №975, у разі встановлення інвалідності другої групи, причиною якої є травма, пов`язана з проходженням військової служби. Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №423/4781 від 03.08.2023 повідомлено, що документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби ОСОБА_1 розглянуто на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та ухвалено рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (оформлено витягом з протоколу засідання Комісії від 19.06.2023 №11/в). Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги зазначено пункт 3 Постанови №975, - порушення строку звернення за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги. Позивач вважає відмову Міністерства оборони України у призначені одноразової грошової допомоги за його заявою від 10.11.2022 протиправною, а рішення, прийняте на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 №11/в таким, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовну заяву повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26460/23), в якому останній заперечив проти позовних вимог та зазначив, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, яка встановлена у 2021 році, але в позовній заяві також зазначено з посиланням на п. 3 Порядку №975, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. В даному випадку законодавець не зазначає, первинне встановлення груп інвалідності, а взагалі встановлення інвалідності вперше, тобто в даному випадку у 2017 році. Частиною 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено: «Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.». Аналогічна норма міститься в пункті 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975: «Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.». Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 (справа №3-192/2020(465/20) визнано неконституційними приписи пункту 4 статті 16-3 Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, як такі, що не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3, 8, 17, 46 Конституції України). Але, в даному випадку, необхідно розглядати можливість отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у 2017 році та на 01.01.2017, а потім законодавець передбачив можливість у разі зміни групи інвалідності отримати одноразову грошову допомогу в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми. В даному випадку це має значення, тому що розрахунок одноразової грошової допомоги на 2017 та 2021 рік мають відмінності, а саме у розмірі. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, з якої звільнений 17.01.2017 на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.01.2017 №16.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.11.2019 ОСОБА_1 є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

21.03.2017 під час первинного огляду позивача органами МСЕК йому встановлена з 17.02.2017 ІІ група інвалідності, яка пов`язана із проходженням військової служби, що підтверджуються довідкою МСЕК серії 12 ААА №721618 від 21.03.2017.

01.03.2018 під час повторного огляду позивача органами МСЕК йому встановлена з 01.03.2018 ІІ група інвалідності, яка пов`язана із проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №994096 від 01.03.2018.

13.02.2019 під час повторного огляду позивача органами МСЕК йому встановлена з 01.03.2019 ІІІ група інвалідності, яка пов`язана із проходженням військової служби по слуху, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ №205463 від 13.02.2019.

10.11.2021 під час повторного огляду позивача органами МСЕК йому встановлена з 26.07.2021 ІІ група інвалідності, яка пов`язана із проходженням військової служби по слуху, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААВ №125173 від 10.11.2021.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 26.10.2022 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до листів начальника Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 від 16.11.2022 №7/1023 та від 17.01.2023 №7/76 документи солдата у відставці ОСОБА_1 було направлено до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для розгляду можливості виплати одноразової допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, причиною якої є травма, пов`язана з проходженням військової служби.

Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №423/4781 від 03.08.2023 адвокату позивача повідомлено, що документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби ОСОБА_1 19.06.2023 (протокол №11/в) розглянуто на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та ухвалено рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (витяг з протоколу додається).

Зі змісту витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 №11/в встановлено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на наступне:

«Солдату у відставці ОСОБА_1 (Дніпропетровський ОТЦКСП), якого 17.01.2017 звільнено з військової служби та 17.07.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 12 ААА №721618 від 17.02.2017).

Згідно з пунктом 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки заявник звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 10.11.2022 року, а інвалідність йому встановлена 17.02.2017, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги.».

Вважаючи відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст.16 цього Закону).

За приписами п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У пункті 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975) зазначено: якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII та п. 8 Порядку № 975.

У справах цієї категорії необхідно встановити, які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (ІІ) групи інвалідності з 10.11.2021.

Закон №2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 №5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Крім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Вказана вище редакція п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII діяла й станом на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (13.02.2019), а також ІІ групи інвалідності (10.11.2021).

Зазначені вище правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 викладений такий правовий висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

У цій самій справі Верховний Суд зазначив, що оскільки між первинним установленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого було установлено ІІ групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи зазначений висновок Верховного Суду до обставин справи, суд враховує, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлена ІІ група інвалідності, відбувся 10.11.2021, інвалідність ІІІ групи встановлена позивачу 13.02.2019, вперше інвалідність ІІ групи позивачу встановлена 21.03.2017.

Між моментом встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (13.02.2019) та ІІ групи інвалідності (10.11.2021) минуло 2 роки 8 місяців 28 днів.

Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб станом на дату встановлення ІІ групи інвалідності.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволені позовних вимог розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 14, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання відмови протиправною, скасування рішення, стягнення коштів, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2023.

Суддя О.В. Царікова