Рішення № 115917087, 28.11.2023, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3416/23

Провадження № 2-о/376/143/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

при секретарі Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сквирська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції у Київській області 21 грудня 2011 року видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , за актовим записом № 265.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2, згідно Свідоцтва про право власності від 02.06.1980, виданого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Романовою Л.В. (реєстр № 932) та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.1980, виданого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Романовою Л.В. (реєстр № 934) була мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Сквирським районним відділом ЗАГС Київської області 13 січня 1993 року видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 , за актовим записом № 16.

ОСОБА_3 заповіту не залишила. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги були її рідні сини: ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , які прийняли спадщину шляхом постійного проживання зі своєю матір?ю, тобто спадкодавцем, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак документально не оформили спадкове майно.

Отже, після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За життя ОСОБА_2 заповіту не залишив. В теперішній час єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , є син - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов?язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 , до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважав, що прийняв спадщину шляхом постійного проживання зі своїм батьком, тобто спадкодавцем ОСОБА_2 , відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Окрім цього, позивачу було відомо, що батько за свого життя не оформив документально належним чином спадкове майно після смерті своєї матері, а бабусі ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Метою позову в даній справі, є доведення факту, постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини в порядку, що передбачений положеннями ЦК України та Закону України «Про нотаріат».

Згідно Рішення виконкому Сквирської міської ради від 27.04.2010 № 57 ОСОБА_1 зареєстровано помічником свого батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інваліда 2-ї групи, який проживав по АДРЕСА_1 , який проживав на той час у своєму будинку один.

Приблизно, після смерті дядька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і до 15.12.2011 позивач ОСОБА_1 постійно проживав разом з батьком, тобто ОСОБА_2 , який важко хворів та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча місце реєстрації позивача значилось АДРЕСА_3 .

Стан здоров`я ОСОБА_2 був незадовільний, він часто хворів, потребував лікування, постійного догляду та допомоги.

Окрім того, заявник як єдиний спадкоємець займався похованням свого батька ОСОБА_2 та отримав матеріальну допомогу від держави на це.

Інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , крім позивача ОСОБА_1 , відсутні. Таким чином для звернення до суду із позовною заявою за правилами позовного провадження не має підстав, оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення, не можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, у зв`язку з їх відсутністю, а тому на підставі викладено заявник ОСОБА_1 просить суд:

Постановити рішення, яким встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, його представник адвокат Ященко Сергій Миколайович надав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, заяву підтримує, просить її задовольнити та не проводити фіксування судового засідання технічними засобами (а.с.27).

Представник заінтересованої особи Сквирської міської ради в судове засідання також не з`явився, надали до канцелярії суду заяву, в якій просили провести розгляд справи у відсутність представника міської ради, не заперечують проти заявлених вимог ОСОБА_1 (а.с.25).

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно довимог п.5ч.2ст.293ЦПК Українисуд розглядаєв порядкуокремого провадженнясправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції у Київській області 21 грудня 2011 року видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , за актовим записом № 265 (а.с.13).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2, згідно Свідоцтва про право власності від 02.06.1980, виданого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Романовою Л.В. (реєстр № 932) (а.с.9), та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.1980, виданого Державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Романовою Л.В. (реєстр № 934) (а.с.10) була мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Сквирським районним відділом ЗАГС Київської області 13 січня 1993 року видано Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 , за актовим записом № 16 (а.с.11).

ОСОБА_3 заповіту не залишила. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги були її рідні сини: ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.12), та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.13), які прийняли спадщину шляхом постійного проживання зі своєю матір?ю, тобто спадкодавцем, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак документально не оформили спадкове майно.

Отже, після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 м2, житловою площею 33, 2 м2.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За життя ОСОБА_2 заповіту не залишив. В теперішній час єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , є син - ОСОБА_1 , родинні зв`язки яких підтверджуються копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 (а.с.7).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У встановлений законом шестимісячний строк заявник ОСОБА_1 , до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважав, що прийняв спадщину шляхом постійного проживання зі своїм батьком, тобто спадкодавцем ОСОБА_2 , відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Окрім цього, позивачу було відомо, що батько за свого життя не оформив документально належним чином спадкове майно після смерті своєї матері, а бабусі ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Метою звернення до суду заявника ОСОБА_1 , є доведення факту, постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини в порядку, що передбачений положеннями ЦК України та Закону України «Про нотаріат».

Згідно Рішення виконкому Сквирської міської ради від 27.04.2010 № 57 (а.с.15) ОСОБА_1 зареєстровано помічником свого батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інваліда 2-ї групи, який проживав по АДРЕСА_1 , який проживав на той час у своєму будинку один.

Приблизно, після смерті дядька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і до ІНФОРМАЦІЯ_4 заявник ОСОБА_1 постійно проживав разом з батьком, тобто ОСОБА_2 , який важко хворів та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча місце реєстрації позивача значилось АДРЕСА_3 .

Окрім того, позивач як єдиний спадкоємець займався похованням свого батька ОСОБА_2 та отримав матеріальну допомогу від держави на це.

Інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , крім заявника ОСОБА_1 , відсутні. Таким чином для звернення до суду із позовною заявою за правилами позовного провадження не має підстав, оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення, не можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, у зв`язку з їх відсутністю

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані учасником процесу та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід ураховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в помешканні, за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадкування за законом, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, оскільки після смерті ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці, окрім ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити та встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,4,12,13,76,77,81,211, 247, 258,259,293,294, 263-265, 315, 351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 29, 1216,1217,1218,1221,1268,1269,1270,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, Законом України«Про свободупересування тавільний вибірпроживання вУкраїні»,Порядком вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року №296/5, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сквирська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко