Рішення № 115911755, 22.12.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10069/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Сливка І.П.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Деркач О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; НОМЕР_2 ), Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), третя особа Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 35009232) про зняття арешту, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з квартири.

В обгрунтування поданого позову позивач ОСОБА_2 покликається на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_3 . Крім нього, до 07.10.2014р. співвласниками даної квартири були також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник квартири, батько позивача ОСОБА_5 помер. У 2022 році з метою оформлення своїх спадкових прав після ОСОБА_5 , матір позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визначення часток у спільній сумісній власності на вищевказану квартиру. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.03.2023р. у справі № 461/6693/22, яке набрало законної сили, припинено право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру і визнано за ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину квартири АДРЕСА_3 за кожним. Однак, маючи намір зареєструвати своє право власності на вищевказану частину квартири, з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухоме майна позивач довідався, що постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 30.10.2011р., винесеною у ВП № 29542555, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 . З цих же відомостей позивач довідався, що боржником у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_3 , його дружина, з якою він припинив фактичні шлюбні відносини ще з 2007 року і з якою з того часу не проживає. При цьому, ОСОБА_3 не є і ніколи не була співвласником вищевказаної квартири. 30.10.2023р. позивач звернувся до Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ із заявою, в якій просив скасувати арешт, накладений на зазначену вище квартиру, однак листом від 08.11.2023р. № 55018 Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ позивачу фактично було відмолено в задоволенні заяви про скасування арешту з тих підстав, що боржником у згаданому виконавчому провадженні не виконано вимоги виконавчого листа. Відтак, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/7 частину даної квартири і звільнити квартиру з-під арешту.

Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» Деркач О.Р. в судовому засіданні позов заперечила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. Належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлени про час, дату та місце слухання справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Водночас, суд врахував, що відповідно до ч. 2ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об`єктивну неможливість відповідача прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв`язку, а також неможливість забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті.

При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_3 .

Крім нього, до 07.10.2014 р. співвласниками даної квартири були також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 10.05.2007р., виданим Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради і Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2007р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник квартири, батько позивача ОСОБА_5 помер.

У 2022 році з метою оформлення своїх спадкових прав після ОСОБА_5 , матір позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визначення часток у спільній сумісній власності на вищевказану квартиру.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.03.2023р. у справі № 461/6693/22, яке набрало законної сили, припинено право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру і визнано за ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину квартири АДРЕСА_3 за кожним.

Маючи намір зареєструвати своє право власності на вищевказану частину квартири, з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухоме майна позивач довідався, що постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 30.10.2011р., винесеною у ВП № 29542555, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 .

З цих же відомостей позивач довідався, що боржником у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_3 , його дружина, з якою він припинив фактичні шлюбні відносини ще з 2007 року і з якою з того часу не проживає.

При цьому, встановлено, що ОСОБА_3 не є і ніколи не була співвласником вищевказаної квартири, що підтверджується згаданим Свідоцтвом та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.03.2023р. у справі № 461/6693/22.

30.10.2023 р. позивач звернувся до Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ із заявою, в якій просив скасувати арешт, накладений на зазначену вище квартиру. До заяви долучив документи, які підтверджують ту обставину, що ОСОБА_11 не є власником чи співвласником квартири.

Однак, листом від 08.11.2023р. № 55018 Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ позивачу фактично було відмолено в задоволенні заяви про скасування арешту з тих підстав, що боржником у згаданому виконавчому провадженні не виконано вимоги виконавчого листа.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом із тим, відповідно до положень ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна, а у ч.5 цієї статті зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16.

Давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, враховуючи, що позивач є власником 1/7 частини квартири АДРЕСА_3 і така квартира чи її частина ніколи не належала ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що вимоги щодо скасування обтяження є обґрунтованими, а тому суд вбачає підстави для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 3,81,247,258,259, 263-265, 351-355 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину квартиру АДРЕСА_3 та зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.10.2011 року у виконавчому провадженні № 29542555.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Волоско І.Р.