Рішення № 115902846, 22.12.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року Справа№200/5406/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона змінила місце постійного проживання та зареєструвалась у м. Українськ. Втім, відповідачем не було поновлено пенсію без довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зареєструвалась на підконтрольній український владі території, вона вважає, що на неї не розповсюджується дія законодавства, що регулює питання виплати пенсії для внутрішньо переміщених осіб. З огляду на вказане, позивачка просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціального виплат внутрішньо переміщеним особам та зобов`язати відповідача поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.07.2015 на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на поточний (картковий) рахунок, відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Відповідач скористався своїм правом надати відповідь на відзив. Так, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, в першу чергу, що позивачкою пропущено строк звернення до суду. Крім того, представник пенсійного органу вказує, що відповідно до реєстраційних даних, зазначених в паспорті громадянина України, позивачка з 10.03.1972 прописана у АДРЕСА_1 . А отже, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що в свою чергу необхідно підтвердити довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Відповідач наголошує, що для поновлення виплати пенсії позивачці потрібно особисто звернутись до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок заявника «Державний ощадний банк України» та відповідними документами. Вимоги щодо поновлення виплати пенсії на картковий рахунок, відкритий в АТ «СЕНС БАНК», на думку відповідача, є передчасними. З огляду на вказане, представник пенсійного органу просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою від 02 жовтня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху

23 жовтня 2023 року суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду та поновив пропущений строк. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, та відкрив провадження по справі № 200/5406/23. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та згідно з даними паспорта серії НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 09.12.2021 № 2821 позивачка з 09 грудня 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувачка пенсії по втраті годувальника.

09 травня 2023 року позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про надання роз`яснень з приводу не виплати їй пенсії на загальних підставах та із проханням поновити нарахування та виплату пенсії.

З листа відповідача від 07.06.2023, яке надіслано ОСОБА_1 у відповідь на її заяву від 09 травня 2023 року, судом встановлено, що з 01 липня 2015 року їй призупинено виплату пенсії. Представник пенсійного органу зазначає, що для поновлення виплати пенсії позивачці потрібно особисто звернутись до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок заявника «Державний ощадний банк України» та відповідними документами. Крім того, у листі відповідач наголосив, що до ОСОБА_1 застосовується законодавство, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вважаючи протиправними дії відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо застосування до позивачки законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, та відмові у поновленні виплати пенсії позивачці через відсутність у матеріалах пенсійної справи діючої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за/днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Отже, зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає. Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Судом встановлено, що виплату пенсії позивачці не поновлено, у зв`язку з відсутністю у матеріалах пенсійної справи діючої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Крім того, рішення про припинення виплати позивачці пенсії із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, відповідачем не приймалося.

Суд зазначає, що позивачці призначена пенсія по втраті годувальника на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не спростовується та не заперечується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у зв`язку з чим позивачка звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік в м. Селидове з м. Донецька.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії зазначила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , надавши заяву про не бажання становитись на облік як внутрішня переміщена особа та отримувати статус ВПО.

Таким чином, позивачка не зверталась до органів державної влади із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідну довідку не отримувала, зареєстрована та проживає в м. Українськ Донецької області, тобто в населеному пункті, на підконтрольній українській владі території (станом на день реєстрації постійного місця проживання).

Суд наголошує, що право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивачки довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Суд вважає неприйнятним посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, оскільки позивачка не є внутрішньо переміщеною особою.

При цьому, відповідач помилково вважає, що виплата пенсії повинна відбуватися з урахуванням законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Посилання відповідача на нормативно-правові акти, які регулюють питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, та перелік документів, які необхідно надати позивачці для подальшої виплати пенсії, а саме довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або лист-відмову у її видачі відповідним органом, є неприйнятними, оскільки органом Пенсійного фонду України не враховано, що позивачка, хоча і змінила місце проживання з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, зареєструвавши відповідні зміни, між тим, вона не вчиняла передбачені законодавством дії для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому не набула статусу внутрішньо переміщеної особи (ст. 1, ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), як помилково вважав відповідач.

Вказані постанови приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивачка дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов`язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно застосовує при нарахуванні, поновленні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 положення, що регулюють порядок призначення, поновлення та припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Також, суд звертає увагу, що реалізація позивачкою права на вільний вибір місця проживання в України, гарантовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та відповідно ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність у позивачки довідки внутрішньо переміщеної особи не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 року у справі №227/4106/17.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄЄПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності припинення позивачці виплати пенсії з липня 2015 року. З метою повного та всебічного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії пенсійного органу щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачкою вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії, зобов`язання здійснити на загальних підставах нарахування та виплату пенсії без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату пенсії на рахунок, відкритий в АТ «СЕНС БАНК», суд зазначає, наступне.

Так, чинним законодавством передбачено, що є можливим проводити виплату пенсії громадянам шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках, які визначені Мінфіном уповноваженими для виплати пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою була надана заява про виплату пенсії або грошового забезпечення на рахунок, відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Відповідно до Переліку уповноважених банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого Міністерством фінансів України, АТ «АЛЬФА БАНК» (наразі АТ «СЕНС БАНК) включено до зазначеного переліку, отже позивачка має право отримувати пенсійні виплати на поточний (картковий рахунок), відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Стосовно доводів відповідача, що виплата пенсії позивачці як внутрішньо переміщеній особі виплачується на поточний (картковий) рахунок, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України», суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що Кабінетом Міністрів України встановлений особливий порядок виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, законність якого переглядалася Верховним Судом. Так, в постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 826/11272/16 колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що метою прийняття відповідачем Постанови № 637 у редакції зі змінами, внесеними Постановами № 167 від 14.03.2016 та № 365 від 08 червня 2016 року, є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; забезпечення виплати пенсійних і соціальних допомог; недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат.

Такі зміни прийняті з метою удосконалення системи призначення здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи те, що зміни до Постанови № 637 були прийняті на виконання положень Законів України та з метою реалізації політики у сфері соціального захисту переміщених осіб, надання Ощадбанку статусу уповноваженого банку в межах зазначеної програми здійснено Кабінетом Міністрів України на виконання Закону № 1706 та в межах наданих Кабінету Міністрів України повноважень.

Таким чином, внутрішньо переміщеним особам виплата пенсії здійснюється в АТ «Ощадбанк», оскільки саме зазначений банк визначено КМУ уповноваженим банком для виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Однак слід звернути увагу на те, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Слід зауважити, що доказів на підтвердження наявності у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи суду не надано. Тим паче, судом встановлено, що позивачка зареєстрована у м. Українськ, Донецької області, а тому не має статусу внутрішньо переміщеної особи.

Варто наголосити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби, як то: доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Тобто, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Частина 1 ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, вільний вибір місця проживання.

Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382- IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка реалізувала своє конституційне право на вільний вибір місця проживання в порядку, встановленому Законом № 1382-IV, була знята з реєстрації у м. Донецьку та зареєструвала місце свого проживання у м. Українську Донецької області.

Отже, позивачка має постійне місце проживання на підконтрольній Україні території та не мала наміру користуватися додатковим захистом з боку держави, який передбачений для осіб зі статусом внутрішньо переміщених, та відповідно не отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивачка не має статусу внутрішньо переміщеної особи, тому слід вказати про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1706 та постанов Кабінету Міністрів України, які регламентують здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка має постійне місце проживання на підконтрольній українській владі території України та не виявляє наміру користуватися додатковим захистом, передбаченим законодавством для внутрішньо переміщених осіб.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачці належних пенсійних виплат, нарахованих з 01.07.2015 на поточний (картковий рахунок), відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання представника пенсійного органу на пропущення строків звернення до суду, адже ухвалою від 23.10.2023 суд поновив позивачці пропущений строк звернення.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн та позов задоволено в повному обсязі, вказана сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачки.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, та припинення нарахування і виплати пенсії з 01 липня 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.07.2015 на загальних підставах, без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Повний текст рішення складено 22 грудня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб