Постанова № 11590156, 16.05.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 травня 2007 року Справа № 20-4/409                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників:

позивача: Кухарєнко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007,

відповідача: Курбацький В.І., довіреність № 72 від 20.04.2007,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 20 лютого 2007 року у справі №20-4/409

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" (вул. П. Корчагіна, 16-96,Севастополь,99014)

третя особа Севастопольський міський центр зайнятості (вул. Руднєва, 40,Севастополь,99053)

про стягнення 10792,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія “Лікком” про стягнення з останнього штрафних санкцій у сумі 10792,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 році.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих. За 2005 рік у відповідача норматив робочих місць склав 2 місця, фактично ж на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 грудня 2006 року у даній справі було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольський міський центр зайнятості.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія “Лікком” позовні вимоги визнано не було, обґрунтовуючи це тим, що підприємством за період з 2004 року по 2006 рік було створено чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач вказав, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, громадськими організаціями інвалідів, тому позивачем безпідставно були нараховані йому штрафні санкції у сумі 10792,00 грн.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 20 лютого 2007 року (суддя Остапова К.А.) у справі № 20-4/409 у задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком", третя особа- Севастопольський міський центр зайнятості, про стягнення 10792, 00 грн. відмовлено.

Не погодившись з постановою господарського суду, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезгадану постанову суду скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

На думку апелянта при прийнятті постанови господарський суд міста Севастополя порушив та неправильно застосовував норми матеріального права, а саме: статті 18, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і пункти 3, 14 Положення „Про робоче місце інваліду і про порядок працевлаштування інвалідів”. Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року було відкрите апеляційне провадження у апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 23 квітня 2007 року.

23 квітня 2007 року у судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача надав судовій колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.

Представник Севастопольського міського центру зайнятості в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання письмово заявив клопотання розглянути спір без його участі у зв’язку з відсутністю зауважень та доповнень у даній справі.

Судова колегія ухвалила за необхідне відкласти розгляд справи слуханням на 14 травня 2007 року, на підставі витребування у сторін звіту за формою 10-П1 "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів”.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 23 квітня 2007 року суддя Видашенко Т.С. була замінена на суддю Ткаченка М.І.

14 травня 2007 року у судовому засіданні позивач пояснив, що звіт по формі 10-П1 відповідач у встановленому порядку не подавав. Відповідач надав додаткові пояснення та звіт по формі 10-П1 за 2006 рік, а також пояснив, що у діяльності Фонду соціального захисту інвалідів є суттєві порушення, у зв'язку з чим просив винести окрему ухвалу на адресу Фонду соціального захисту інвалідів згідно зі статтею 90 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників апелянта та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітом форми 3-ПН, листом Севастопольського міського центру зайнятості №475/08 від 2 лютого 2007 року, що інваліди не направлялися у зв'язку з відсутністю бажаючих працевлаштувати за вказаними вакансіями. Таким чином, відповідач виконав вимоги статей 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Проте з таким висновком господарського суду судова колегія не погоджується.

У липні 2006 року фахівцями Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів України була проведена перевірка щодо дотримання товариством з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія “Лікком” вимог статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2005 рік.

У ході перевірки було встановлено, що за 2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 2 робочих місця від загальної кількості працюючих на підприємстві –38 осіб. Фактично на підприємстві інваліди не працювали.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 5396,00 грн.

На підставі перевірки підприємства був складений акт порушення вимог діючого законодавства за № 33 від 25 липня 2006 року.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за № 875-Х11 від 21 березня 1991 року (в редакції на момент застосування адміністративно - господарських санкцій), для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 осіб - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.          

Пунктом 3 Положення встановлено, що робоче місце інваліду вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці в Україні, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до пункту 14 Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач уклонився від подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою 10-П1.

Крім того, відповідач інформував про наявність у нього вільних робочих місць не регулярно, тобто лише 6 із 12 місяців, так як звіт за формою 3-ПН був наданий за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2005 року (а.с. 35-40).

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії за вих. № 78 від 27 березня 2006 року Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено станом на 1 січня 2006 року атестацію робочих місць у 64 підприємствах. Атестація робочих місць інвалідів товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком” проводилась сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії. За результатами атестації було створено чотири робочих місця, але проведення атестації робочих місць почато лише з 16 червня 2005 року (а.с. 6, 54-59).

Отже, законодавство України обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів накладає на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, але, цьому мають передавати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організації зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Судова колегія вважає, що відповідачем на протязі 2005 року були вчинені не в повної мере необхідні дії з проведення атестації робочих місць, відповідно до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які затверджені постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року за № 41.

Висновок відповідача про порушення законності в діяльності Фонду соціального захисту інвалідів судова колегія вважає необгрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та неповне з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому постанова господарського суду підлягає скасуванню, позовні вимоги задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, частиною 1 пункту 3 статті 198, пунктами 1, 4 частини 1 статті 202, статтями 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 20 лютого 2007 року у справі №20-4/409 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" (99014, Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16-96, код ЄДРПОУ 24504751) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код ЄДРПОУ 24035598) 10.792 грн.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" (99014, Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16-96, код ЄДРПОУ 24504751) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 161,88 грн.

7.Господарському суду міста Севастополя надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                                  О.Л. Котлярова

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                М.І. Ткаченко