Рішення № 11589549, 20.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 27/91-10-3213 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства „АРГО”;

до відповідача: Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані”

про стягнення 9172,64 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Підкова О.В. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з’явились.

          СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АРГО»звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані», в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, в редакції заяви б/н (вх. ГСОО №24864 від 20.09.2010р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 9172,64 грн. з яких 5070,00 грн. –основна заборгованість, 1221,87 грн. –інфляційні, 1955,77грн. –річні, 925,00 грн. –пеня та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №27/07-н від 20.11.2007р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 20.09.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого станом на 06.09.2010 року. Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи «не існує», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

20 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством „АРГО” (надалі –постачальник) та Відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” (надалі - покупець) укладено договір поставки № 27/07-н (надалі - договір), згідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти товар: консервовану продукцію в асортименті, кількості та по цінах згідно додатків до даного договору і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбаченими даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товар поставляється партіями.

Відповідно до положень п. 4.1 та п. 4.2 договору ціна товару зазначається у додатках до даного договору та видаткових накладних. Загальна вартість договору становить сумарну вартість поставленого товару відповідно до видаткових накладних.

У п. 4.3 договору зазначено, що покупець зобов’язується здійснювати оплату за товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника або внесення в касу постачальника готівки, по факту поставки, якщо інше не передбачено в додатку до даного договору на окрему партію.

Згідно до умов п. 4.4 договору датою поставки вважається дата вказана у видатковій накладній.

Відповідно до умов п. 5.1 покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне здійснення платежу сплатою пені у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення від вартості переданого та вчасно неоплаченого товару.

Положеннями п.5.3 договору встановлено, що у випадку, якщо по закінченню строку оплати по кожній партії, відповідно до п. 4.3 покупець не розрахувався або не повністю розрахувався за товар, - з наступного дня після такого прострочення, по день сплати цих коштів, згідно ст.ст.231 п.6 та 232 п.4 ГК України, покупець має сплатити постачальнику за весь період неправомірного користування чужими коштами 22% річних від суми заборгованості.

У п. 8.2 визначено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008 року, але у будь-якому випадку до повного виконання обома сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

На виконання умов зазначеного договору, 07.12.2007 року та 15.01.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство „АРГО” поставило, а повноважним представником Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” отримано товар на загальну суму 17970,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № СА-0004537 від 07.12.2007р. та № СА-0000072 від 15.01.2008р. підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, періодичними платежами протягом періоду з 11.01.2008р. по 29.08.2008р. Відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” було фактично перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства „АРГО” суму у розмірі 12900,00 грн.: 11.01.2008р. -2000,00 грн., 17.01.2008р. –1000,00 грн., 23.01.2008р. –1000,00 грн., 06.03.2008р.- 400,00 грн., 02.04.2008р. - 2000,00 грн., 08.04.2008р. - 500,00 грн., 15.04.2008р. - 500,00грн., 18.04.2008р. -500,00 грн., 22.04.2008р. –1000,00 грн., 24.04.2008р. -1100,00 грн., 29.04.2008р. –2600,00 грн. та 29.08.2008р. –300,00 грн., у якості плати за отриманий товар, на виконання умов договору поставки № 27/07-н від 20 листопада 2007 року, що підтверджується довідкою № 071-07/3146 від 09.09.2009 року виданою філією ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м. Чернівці.

В порушення вимог договору, відповідач частково розрахувався за отриманий товар: оплатив заборгованість по видатковій накладній № СА-0000072 від 15.01.2008р. лише у розмірі 7788,00 грн., інших проплат відповідачем по зазначеній накладній не здійснено.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” претензію вих. №1910 від 01.08.2008р. з вимогою погасити заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство „АРГО” до 30.08.2008р., а також попереджено відповідача, що в разі несплати заборгованості Відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” будуть застосовані штрафні санкції передбачені договором, між тим, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням здійснених відповідачем проплат та видаткових накладних № СА-0004537 від 07.12.2007р. на суму 5112,00 грн., № СА-0000072 від 15.01.2008р. на суму 12 858,00 грн. на момент звернення з позовом за Відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” рахується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство „АРГО” у розмірі 5 070,00 грн. за договором поставки № 27/07-н від 20.11.2007р., що і зумовило позивача звернутись до суду з відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Строк дії договору поставки від 20.11.2007 року, відповідно до п. 8.2 зазначеного договору, був встановлений до 31.12.2008 року.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із вищезазначених, обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором № 27/07-н від 20.11.2007р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство „АРГО” в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 5070,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку, якщо по закінченню строку оплати по кожній партії, відповідно до п. 4.3 покупець не розрахувався або не повністю розрахувався за товар, - з наступного дня після такого прострочення, по день сплати цих коштів, згідно ст.ст.231 п.6 та 232 п.4 ГК України, покупець має сплатити постачальнику за весь період неправомірного користування чужими коштами 22% річних від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 1221,87 грн. та 22% річних у розмірі 1955,77 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 договору встановлено, покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне здійснення платежу сплатою пені у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення від вартості переданого та вчасно неоплаченого товару.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені за період з 30.08.2008р. по 28.02.2009р. в розмірі 925,00 грн. суд встановив, що при здійснені даного розрахунку позивач допустив арифметичну помилку, у зв’язку з чим вважає його таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд зробивши власний розрахунок пені за період з 30.08.2008р. по 28.02.2009р. встановив, що загальна сума пені становить 922,74 грн.

Розрахунок пені:

0,1% ? 5070,00 ? 182 : 100% = 922,74 (грн.)

З огляду на вищенаведене, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача становить 4100,38 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” (67800, Одеська область, Овідіопольський район, с. Барабой, вул. Леніна, буд.22, код ЄДРПОУ 35149832, п/р 26002091141 у Одеській філії АБ „Експрес Банк”, МФО 328801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства „АРГО” (60022, Чернівецька область, Хотинський район, с.Шилівці, вул. Миру, буд.33, код ЄДРПОУ 22836526, п/р 260070171571

у філії ВАТ „Укрексімбанк” в м.Чернівці, МФО 356271) 5 070/п’ять тисяч сімдесят/грн. основної заборгованості, 1 221/одна тисяча двісті двадцять одна/ грн. 87коп. інфляційних, 1955/одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят п’ять/грн. 77 коп. 22% річних, 922/девятсот двадцять дві/грн. 74 коп. пені, 92/дев’яносто дві/грн. 62 коп. державного мита та 214/двісті чотирнадцять/грн. 29 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 27.09.2010р.