Рішення № 11589322, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2010 р.Справа № 15/163-09-5567 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

За участю представників:

від позивача – Богданова Ю.І.,

від третьої особи - не з’явився,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Капс”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД „Морепродукт”, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой” про стягнення заборгованості в сумі 1059956,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Капс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД „Морепродукт”, про стягнення заборгованості в сумі 799999,60 грн., посилаючись на наступне.

17 січня 2008 р. між ТОВ „Капс” та ТОВ „Главстрой” був укладений договір на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж устаткування № 21/10П, предметом якого є розробка необхідної проектно-кошторисної документації, а також виконання поставки холодильного обладнання, його монтаж, виконання пусконалагоджувальних робіт та введення обладнання в експлуатацію на об'єкті -Спеціалізований розподільний холодильник ТОВ ТД «Морепродукт», що розташований в Миколаївському морському торговельному порту.

Як вказує позивач, за вказаним договором ним були виконані зобов'язання в повному обсязі на суму 5 260 143,6 грн., в т.ч. ПДВ, про що свідчать:

-          акт дослідження та введення в експлуатацію холодильного обладнання камер зберігання № 3 та № 4 від 25.12.2008 р.;

-          акт дослідження та введення в експлуатацію холодильного обладнання камер зберігання № 1 та № 2 від 12.01.2009 р.;

-          акт приймання виконаних робіт за березень 2009 р. на суму 60 000 грн.;

-          акт приймання виконаних робіт за березень 2009 р. на суму 5 200 143,60 грн.

В свою чергу відповідно до п. 2.2. договору відповідач за виконанні ТОВ „Капс” зобов'язання повинен був здійснити оплату в наступному порядку:

- перший етап: 1,1% від загальної вартості договору протягом 5 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- другий етап: 30,1% від загальної вартості договору протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- третій етап: 18,8% від загальної вартості договору протягом 20 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- четвертий етап: 50% від загальної вартості договору після підписання акту державної комісії та введення об'єкту в експлуатацію.

Однак, за твердженнями відповідача, за виконані позивачем зобов'язання за договором відповідач розрахувався не в повному обсязі, а саме у розмірі 4 460144 грн. з ПДВ, зокрема: 29.01.2008 р. перераховано на поточний рахунок ТОВ „Капс” грошові кошти у розмірі 1660000 грн.; 20.03.2009 р. - 1000144 грн.; 31.03.2009 р. - 1000000 грн. та 31.03.2009 р. - 800000 грн.

Так, заборгованість відповідача за виконаними ТОВ „Капс” зобов'язаннями, які підтверджуються підписаними відповідачем актами виконаних робіт, складає 799 999,60 грн. При цьому позивач зазначає, що об'єкт відповідача був введений в експлуатацію до підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, а саме в грудні 2008 року, до того ж об’єкт певний час функціонує, але відповідач ухиляється від виконання обов'язку щодо сплати заборгованості за договором № 21/10П від 17.01.2008 р. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2009 р. порушено провадження у справі № 15/163-09-5567 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 19-22 т. 2), згідно якої позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой” 1358061,96 грн., а саме: 923265,86 грн. боргу за договором на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання № 21/10П від 17.01.2008 р.; 255390,10 грн. пені за прострочення виконання виплат за договором № 21/10П від 17.01.2008 р., 144958,95 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань за договором № 21/10П від 17.01.2008 р.; 34447,05 грн. 3% річних. В обґрунтування збільшення суми позовних вимог позивач послався на те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості відповідача за договором на розробку проектно - кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання № 21/10П від 17.01.2008 р. складала 739999,60 грн., що еквівалентно 99062,86 євро (за курсом НБУ станом на 17.01.2008 р. 1 євро = 7,47 грн.).

Так, пунктом 2.3. договору передбачено, що вартість обладнання за договором не є фіксованою та змінюється прямо пропорційно зміненню офіційного курсу євро на день здійснення ТОВ „Главстрой” платежу за даними НБУ. Оскільки станом на 04.12.2008 р. за даними НБУ 1 євро = 9,32 грн., відповідно сума заборгованості ТОВ „Главстрой” за договором, що підлягає стягненню складає 923265,86 грн.

До того ж оскільки зобов'язання по розрахункам за договором відповідачем не виконані, відповідно підлягає нарахуванню пеня за період з 04.12.2008 р. до 01.12.2009 р., що складає 255 390,10 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, на думку позивача, не розраховуючись з ТОВ „Капс” у встановлені договором строки, ТОВ „Главстрой” неправомірно утримує грошові кошти, які призначені позивачу, у зв'язку з чим ТОВ „Капс” має право на отримання 3% річних від простроченої суми, що складає 34 447,05 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 144 958,95 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 28-31 т. 2).

Третя особа у своїх письмових поясненнях по суті спору (а.с. 94-96 т. 2) зазначає, що відповідач як генеральний підрядник за укладеним з третьою особою договором генерального підряду зобов’язався перерахувати на користь позивача як субпідрядника грошові кошти, які надійдуть від замовника, тобто третьої особи.

У судовому засіданні 17.09.2010 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 1059956,29 грн., у т.ч. 799999,60 грн. основного боргу за договором на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання № 21/10П від 17.01.2008 р.; 96262,97 грн. пені згідно п. 6.2 договору № 21/10П від 17.01.2008 р.; 133775,93 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань; 29917,79 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини справи, господарський суд встановив наступне.

25 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД „Морепродукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Главстрой” був укладений договір № 25/01/2008 генерального підряду на будівництво та введення об'єкту будівництва в експлуатацію (а.с. 98-113 т. 1). Об'єктом будівництва згідно п. 2.2 вказаного договору був спеціалізований розподільний холодильник ТОВ ТД „Морепродукт”, який розташований на території ДП „Миколаївський морський торгівельний порт”.

Згідно з розділом 11 договору генерального підряду ТОВ „Главстрой” зобов'язався залучити для виконання окремих етапів будівельних робіт субпідрядників. Зокрема, згідно п. 11.5.5 вказаного договору для виконання робіт по монтажу холодильного обладнання відповідач (генеральний підрядник) був зобов’язаний залучити субпідрядника –ТОВ „Капс”.

Так, 17 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Главстрой” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Капс” (постачальник) був укладений договір № 21/10П на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання, згідно якого позивач зобов’язався розробити необхідну проектно-кошторисну документацію, а також здійснити поставку холодильного обладнання, його монтаж, здійснити пусконалагоджувальні роботи та ввести обладнання в експлуатацію.

Комплект вказаного обладнання (найменування, кількість, сума) обумовлені сторонами у додатку № 1 до договору, що є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

На умовах вказаного договору покупець зобов’язується оплатити поставлене обладнання, перелік якого наведено у специфікації № 1, а також вартість монтажних робіт (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість обладнання, що поставляється, з урахуванням монтажу складає 5320288,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору розрахунки за договором здійснюються поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а саме:

- перший етап: відповідач сплачує 1,1% від загальної вартості договору, що складає 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 5 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- другий етап: відповідач сплачує 30,1% від загальної вартості договору, що складає 1600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% протягом 10 десяти банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- третій етап: відповідач сплачує 18,8% від загальної вартості договору, що складає 1000144,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 20 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- четвертий етап: покупець сплачує 50% від загальної вартості договору, що складає 2660144,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 5 банківських днів після підписання акту державної комісії та введення об'єкту в експлуатацію.

При цьому у відповідності з ч. 2 п. 2.3 договору вартість проектних робіт складає 60000,00 грн.

Згідно п. 3.4 договору монтаж і пусконалагоджувальні роботи вважаються здійсненими після підписання сторонами акта виконаних робіт і акта вводу обладнання в експлуатацію.

Укладений між сторонами по справі договір за своєю суттю є договором поставки з елементами договору підряду, що в свою чергу є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Між тим слід зазначити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві, затверджені спільним наказом Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5, поширюються на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування - це акт приймання виконаних підрядних робіт N КБ-2в (складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 (складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та витрат і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлені договором № 21/10П роботи були виконані позивачем в повному обсязі на суму 5260143,60 грн., що підтверджується:

- актами дослідження та введення в експлуатацію холодильного обладнання камер зберігання № 3 і № 4 від 25.12.2008 р. та камер № 1 і № 2 від 12.01.2009 р. (а.с. 20 т. 1);

-          актом приймання виконаних робіт за березень 2009 р. на суму 60 000 грн. (а.с. 21 т. 1);

- акт приймання виконаних робіт за березень 2009 р. за формою № КБ-2в на суму 5 200 143,60 грн. (а.с. 22-34 т. 1) і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за березень 2009 року на вказану суму.

Так, з вказаних актів вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу обумовлене договором № 21/10П обладнання. При цьому слід зазначити, що вказані акти підписані відповідачем без зауважень.

В свою чергу відповідач прийняті від позивача роботи з вмонтованим обладнанням було здано третій особі –ТОВ ТД „Морепродукт” за договором генерального підряду № 25/01/2008 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи складеними відповідачем і третьою особою:

- актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009 р. форми КБ-3 на суму 5 200 143, 60 грн. (а.с. 99-113 т. 2);

- актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за березень 2009р. на суму 60 000, 00 грн. (а.с. 114-115 т. 2) При цьому третьою особою - ТОВ ТД „Морепродукт” були перераховані відповідачу за вказані роботи наступні кошти:

-          28.01.2008 р. в сумі 5133000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 812 від 28.01.2008 р. Згідно з графіку фінансування робіт з цієї суми частка, яка розподілялась на ТОВ „Капс” складала 1 660 000 грн.

-          20.03.2009 р. в сумі 1667903,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 915 від 20.03.2009 р. Згідно з графіку фінансування робіт з цієї суми частка, яка розподілялась на ТОВ „Капс” складала 1 000 144 грн.

-          31.03.2009 р. в сумі 2 400 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 14 від 31.03.2009 р.;

-          13.05.2009 р. в сумі 20 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 633 від 13.05.2009 р.;

-          06.07.2009 р. в сумі 19147,6 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 875 від 06.07.2009 р.

Загальна ціна всього обсягу будівельних робіт за договором генерального підряду та додатковою угодою № 14 від 31.03.2009р. до договору генерального підряду складала 32819343,81 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна ціна будівельних робіт була узгоджена третьою особою та відповідачем і зафіксована в пункті 3.1. додаткової угоди № 14 від 31.03.2009р. до договору генерального підряду.

Сума остаточного розрахунку між третьою особою та відповідачем як генеральним підрядником за весь об'єм виконаних будівельних робіт за договором генерального підряду станом на 31.03.2009 р. складала 2 600000,00 грн., що було узгоджено третьою особою та відповідачем в пункті 4.2. додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду.

До того ж між третьою особою і відповідачем була узгоджена сума кінцевого розрахунку з позивачем за виконані ним підрядні роботи за договором № 21/10П від 17.01.2008 р., що було зафіксовано сторонами в п. 5 додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду. При цьому за домовленістю третьої особи і відповідача на користь позивача грошові кошти мали бути перераховані в наступному порядку: третя особа перераховує на рахунок відповідача першим траншем грошові кошти в сумі 2 400000,00 грн. В свою чергу відповідач доплачує до цієї суми з власних коштів 100 000 грн. і всю суму перераховує на рахунок позивача.

Так, третьою особою на виконання п. 4.2.1. додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду перераховано 31.03.2009 р. на рахунок відповідача перший транш в сумі 2400000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 14 від 31.03.2009 р. Також в межах додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду третьою особою додатково перераховано окремими платежами на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 39147,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 633 від 13.05.2009 р. на суму 20000 грн. та копією платіжного доручення № 875 від 06.07.2009 р. на суму 19 147,60 грн.

Отже, виходячи з викладеного, третя особа в повному обсязі розрахувалась з відповідачем за роботи, які виконувались позивачем за договором на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання № 21/10П від 17.01.2008 р.

Разом з тим генеральний підрядник відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду зобов'язався перерахувати на користь позивача як субпідрядника грошові кошти, що надійдуть від третьої особи в межах кінцевого розрахунку в сумі 2 500000,00 грн., не пізніше одного банківського дня, наступного за днем зарахування цих грошових коштів на рахунок генерального підрядника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено виконані позивачем роботи, а саме лише на суму 4460144, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 285 від 29.01.2008 р. на суму 1660000,00 грн., № 2110 від 20.03.2010 р. на суму 1000144.,00 грн., № 791 від 31.03.2009 р. на суму 800000,00 грн., № 787 від 31.03.2009 р. на суму 1000000, 00 грн.

Таким чином, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем виконаних позивачем робіт і поставленого обладнання заборгованість відповідача перед позивачем становить 799 999,60 грн. (5260143,60 грн. –4460144,00 грн.). Доводи відповідача про недоброякісний підхід позивача до виконання своїх зобов’язань за укладеним договором № 21/10П від 17.01.2008 р. до уваги суду не приймаються, оскільки є необґрунтованими.

Крім того, за загальним правилом, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Також згідно положень ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Між тим, як вже зазначалось, в матеріалах справи наявні складені і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача акти приймання виконаних підрядних робіт, що підтверджують факт виконання спірних робіт позивачем і здіснення ним поставки обумовленого договором обладнання, що не спростовано відповідачем. При цьому підписання вказаних актів відповідачем на момент їх складання без будь-яких зауважень спростовує доводи відповідача про виконання спірних робіт позивачем з певними відхиленнями, а навпаки підтверджує факт прийняття від позивача такого виконання робіт (належного виконання договору), що в свою чергу позбавляє відповідача права посилатися на недоліки у роботах. Адже відповідач на момент прийняття робіт не був позбавлений права відмовитися від підписання актів виконаних робіт, що не було зроблено відповідачем на той момент.

Разом з тим відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, суд вважає, що відповідач не позбавлений від виконання зобов’язань за укладеним з позивачем договором № 21/10П від 17.01.2008 р. щодо оплати поставленого позивачем обладнання і виконаних позивачем робіт з його монтажу з огляду на наявність належних доказів виконання позивачем обумовлених договором робіт та здійснення поставки обладнання, що також підтверджено третьою особою. При цьому несплатою позивачу спірної суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 799999,60 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між тим пунктом 2.2.4. договору № 21/10П від 17.01.2008 р. передбачено, що відповідач зобов’язаний був розрахуватися з позивачем у повному обсязі протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту державної комісії вводу об'єкту (спеціалізованого розподільчого холодильнику) в експлуатацію, який був підписаний 26.11.2008 р. (а.с. 6-8 т. 2), тобто до 04.12.2008р.

В свою чергу п. 6.2 договору № 21/10П передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми несплаченого товару (до якої також входить вартість проектних робіт і робіт з монтажу згідно умов договору та специфікації № 1) по договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором № 21/10П від 17.01.2008 р. щодо здіснення оплати обладнання і робіт, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 04.12.2008 р. по 04.06.2009 р. (183 дн.). Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, за розрахунком позивача сума нарахованої пені складає 96262,97 грн., виходячи з облікової ставки НБУ. Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені (виходячи з подвійної ставки НБУ 12%, що діяла у заявлений позивачем період з 04.12.2008 р. по 04.06.2009 р.) складає 96262,97 грн. (799999,60 грн./100%х 2х12% / 365 дн.х 183 дн.).

Проте за умовами договору розмір пені складає 0,1% від суми несплаченого товару: 799999,60 грн. х 0,1% х 183 дн. = 146399,93 грн. Оскільки така сума пені перевищує суму пені, нараховану виходячи з подвійної ставки НБУ, відповідно підлягає застосуванню норма договору щодо нарахування пені з огляду на облікову ставку НБУ.

Відтак, пеня за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення оплати за договором № 21/10П від 17.01.2008 р. складає 96262,97 грн.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, виходячи із здійсненого позивачем розрахунку 3% річних з 04.12.2008 р., кількість прострочки складає 455 днів, тобто до 03.03.2010 р., що є цілком правомірним. Отже, сума 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання складає 29917,79 грн. (799999,60 грн./100% * 3% : 365 дн. * 455 дн.).

Більш того слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У зв’язку з цим суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в сумі 133775,93 грн. згідно наведеного позивачем вірного розрахунку інфляційних за період з 04.12.2008 р. по 31.01.2010 р. (сукупний індекс інфляції за період 116,722%):

799999,60 грн./ 100% * 116,722%= 933775,53 грн.; інфляційне збільшення 133775,93 грн.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 21/10П від 17.01.2008 р. становить 1059956,29 грн. (799999,60 грн. + 96262,97 грн. + 29917,79 грн. + 133775,93 грн.).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Капс” є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Капс”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД „Морепродукт”, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой” про стягнення заборгованості в сумі 1059956,29 грн. задовольнити.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой” (65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кв. 2; код ЄДРПОУ 33217376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Капс” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21; код ЄДРПОУ 33138242; п/р 26004012388101 в ФАКБ „Імексбанк”, МФО 388584) заборгованість по договору № 21/10П від 17.01.2008 р. в сумі 1059956/один мільйон п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість/грн. 29 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 10599/десять п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять/грн. 56 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 22.09.2010 р.

Суддя