Рішення № 11589282, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.Справа № 27/72-10-2368 За позовом: Закритого акціонерного товариства „Декоративні культури”;

до відповідача: Комунального підприємства „Міськзелентрест”;

про стягнення 60205,20 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Гончарова І.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: Бондар Д.В.(представник за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Закрите акціонерне товариство „Декоративні культури” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства „Міськзелентрест”, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства „Міськзелентрест” на користь Закритого акціонерного товариства „Декоративні культури” заборгованість в розмірі 60205,2 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позивних вимог, позивач посилається на те, що в листопаді 2009 року між сторонами було укладено усну угоду на постачання товару, згідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем було вчасно та в повному обсязі поставлено товар, а саме зелені насадження, між тим відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Разом з позовною заявою представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №13833 від 31.05.2010р.), відповідно до якої просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки та майно відповідача в межах 60205,20 грн., посилаючись на припущення щодо можливості банкрутства або ліквідації відповідача, що в свою чергу утруднить чи зробить неможливим сплату грошових коштів у повному обсязі.

Між тим, у наступних судових засіданнях, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача надав письмові клопотання (вх. ГСОО №16999 та № 20559 від 05.07.2010р. та 09.08.2010р. відповідно), згідно до яких просив суд не розглядати заяву про забезпечення позову.

Вказані клопотання були задоволені судом, у зв’язку з чим заява про забезпечення позову судом не розглядалась.

У судовому засіданні 15.09.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, письмового відзиву на позов не надав, проти задоволення позовних вимог заперечує, що вбачається з наданих суду усних пояснень та просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.09.2010р. була оголошена перерва у розгляді справи до 15.09.2010р. згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Згідно до видаткових накладних №704270 від 05.11.2009р. на суму 2400,00 грн.; № 704272 від 12.11.2009р. на суму 20144,40 грн.; № 704273 від 12.11.2009р. на суму 3240,00грн.; №704271 від 12.11.2009р. на суму 5208,00 грн. та № 701107 від 22.12.2009р. на суму 29212,80 грн. Закритим акціонерним товариством „Декоративні культури” було поставлено товар (декоративні культури) на загальну суму 60205,20 грн. (у т.ч. ПДВ 10034,20грн.).

Здійснення зазначених поставок товару також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказані періоди по кожній окремій видатковій накладній: товарно-транспортна накладна серія 704270 від 05.11.2009р. на суму 2400,00 грн; товарно-транспортна накладна серія 704272 від 12.11.2009р. на суму 20144,40 грн.; товарно-транспортна накладна серія 704273 від 12.11.2009р. на суму 3240,00 грн.; товарно-транспортна накладна серія 704271 від 12.11.2009р. на суму 5208,00 грн. та товарно-транспортна накладна серія 701107 від 22.12.2009р. на суму 29212,80 грн., які відповідно підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Отримання товару Комунальним підприємством „Міськзелентрест” за відповідними накладними підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підписані уповноваженими представниками Комунального підприємства „Міськзелентрест” та засвідчені відтиском печаток обох сторін, а саме: довіреність №16 від 05.11.2009р. за накладною №704270; довіреність №18 від 12.11.2009р. за накладною №704272; довіреність №17 за накладною №704271; довіреність №46 за накладною №701107, що в свою чергу підтверджує отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей на загальну суму 56965,20 грн.

За накладною № 704273 від 12.11.2009р. на суму 3240,00 грн. відповідачем було отримано товар без відповідної довіреності, з приводу чого представником позивача надані письмові пояснення (вх. ГСОО №20601 від 09.08.2010р.), з яких вбачається, що відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 3240,00 грн. був здійсненний без довіреності, з посиланням на вже існуючу довіреність від цієї ж дати та з огляду на довірительні відносини між сторонами.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Комунального підприємства „Міськзелентрест” лист вих. №21 від 12.03.2010р., зазначений лист був отриманий відповідачем 17.03.2010 року про, що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції за № 340, з пропозицією проведення взаємозаліку частини грошових вимог, шляхом взаємного списання частини заборгованості Комунального підприємства „Міськзелентрест” на суму заборгованості по орендній платі в розмірі 41 299,67 грн. з перерахуванням залишку заборгованості в сумі 18905,53 грн. на розрахунковий рахунок Закритого акціонерного товариства „Декоративні культури”. Також, зазначеним листом відповідача попереджено, що в разі не досягнення порозуміння з даного питання Закрите акціонерне товариство „Декоративні культури” буде змушено звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, між тим, вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням забов’язань відповіда по оплаті за отриманий товар та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 60205,20 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновкі:

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено обов’язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд доходить висновку, що шляхом підписання між сторонами по справі вищевказаних накладних з додержанням встановленої законом форми, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, між Закритим акціонерним товариством „Декоративні культури” та Комунальним підприємством „Міськзелентрест” було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, отримання товару Комунальним підприємством „Міськзелентрест” підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей даного підприємства товару у кількості та вартості відповідно до перелічених накладних, крім накладної № 704273 від 12.11.2009р. на суму 3240,00 грн., за якою товар був відвантажений та отриманий відповідачем без довіреності, у зв’язку з існуванням довірительних відносин між сторонами.

Враховуючи викладене, суд не може прийняти доводи позивача щодо належної поставки товару на суму 3240,00 грн., за накладною № 704273 з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 2 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (із змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, відповідно до змісту п.п.1.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. (із змінами і доповненнями) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей в свою чергу на підставі чого без довіреності не може бути створено інший первинний документ –накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) підставою для її бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей за накладною №704273 від 12.11.2009р., в зв’язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення вартості товару у розмірі 3240,00 грн. за накладною №704273 від 12.11.2009р., з тих підстав, що здійснення зазначеної поставки не підтверджено належним чином.

Положеннями ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. В свою чергу, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Комунальним підприємством „Міськзелентрест” оплату одержаних від позивача товарів здійснено не було, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Враховуючи, що заборгованість Комунального підприємства „Міськзелентрест” у розмірі 56965,20грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства „Міськзелентрест” заборгованості за поставлений товар у розмірі 56965,20 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 602,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Міськзелентрест” (65070, м.Одеса, вул.Варненська, 27-а, код ЄДРПОУ 31185820, р/р 26009001041001 в філії АКБ „Імексбанк” у м.Одеса, МФО 388584 ) на користь Закритого акціонерного товариства „Декоративні культури” (67652, Одеська область, Біляївський район, с.Мирне, вул. Леніна, 141, код ЄДРПОУ 05406862, р/р 2600133615 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Києва, МФО 380805) 56965/п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот шістдесят п’ять/ грн. 20 коп. основної заборгованості, 569/п’ятсот шістдесят дев’ять/грн. 65 коп. витрат на оплату державного мита, 223/двісті двадцять три/грн. 26коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 20.09.2010р.