Ухвала суду № 1158902, 04.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року № К-918/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Сергейчука О.А.

при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Аліфанов Т.Ю., дов. № 9/9/10-015 від 09.01.2007 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006 р.

у справі № 49/194-А господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 р. ТОВ «Українська фармацевтична компанія» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог від 14.09.2006 р.) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0002172309/0 від 10.08.2004 р.

Постановою господарського суду м. Києва від 14.09.2006 р. у справі № 49/194-А, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0002172309/0 від 10.08.2004 р. З Державного бюджету на користь позивача стягнуто 3,40 грн. судового збору.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству, оскільки на момент проведення перевірки у позивача були наявні усі необхідні документи на підтвердження сум податкового кредиту.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі рішення без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Позивач явку свого представника в судове засідання суду касаційної інстанції не забезпечив, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належними чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.08.2004 р. № 0002172309/0, яким відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 року в розмірі 354 126,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.08.2004 р. № 418-23/09-32767514 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Українська фармацевтична компанія» за період червень 2004 р.».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до перевірки платником податку не надано достовірні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податковій декларації за червень 2004 року; внаслідок цього за результатами перевірки сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка не відшкодована на 09.08.2004 р., зменшується на суму 354 126 грн.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшите податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підставою для винесення відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення було ненадання позивачем для перевірки документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки перевірка відповідачем проведена без присутності посадових осіб позивача у зв'язку з їх відсутністю за адресою, вказаною в реєстраційних документах.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про безпідставність доводів податкової інспекції про відсутність у позивача документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судами, позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подана декларація з податку на додану вартість за червень 2004 року, відповідно до якої сума податкових зобов'язань складає 0,00 грн., а сума податкового кредиту складає 354 126,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 354 126,00 грн.

Також судами встановлено, що між ТОВ «Українська фармацевтична компанія» (покупцем) та ТОВ «Геос» (продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № 64/15 від 15.06.2004 р., відповідно до якого продавець зобов'язаний продати промислові товари, а покупець зобов'язаний купити товар на загальну суму 2 124 756,47 грн., у т.ч ПДВ 354 126,08 грн.

Продавець передав товари покупцю згідно накладних № 51 від 30.06.2004 р. на загальну суму 181800,00 грн., у т.ч. 30300,00 грн., № 53 на загальну суму 243190,08 грн., у т.ч. ПДВ 40531,68 грн., № 54 на загальну суму 244105,34 грн., у т.ч. ПДВ 40684,22 грн., № 55 на загальну суму 264995,23 грн., у т.ч. ПДВ 44165,87 грн., № 56 на загальну суму 245000,90 грн., у т.ч. ПДВ 45833,48 грн., № 57 на загальну суму 296800,00 грн., у т.ч. ПДВ 49466,70 грн., № 58 на загальну суму 300864,72 грн., у т.ч. ПДВ 50144,12 грн., № 59 на загальну суму 318000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «Геос» видало позивачу податкові накладні від 30.06.2004 р. № 51 на загальну суму 181800,00 грн., у т.ч. ПДВ 30300,00 грн., № 53 на загальну суму 243190,08 грн., у т.ч. 40531,68 грн., № 54 на загальну суму 244105,34 грн., у т.ч. ПДВ 40684,22 грн., № 55 на загальну суму 264995,23 грн., у т.ч. ПДВ 44165,87 грн., № 56 на загальну суму 245000,90 грн., у т.ч. ПДВ 45833,48 грн., № 57 на загальну суму 296800,00 грн., у т.ч. ПДВ 49466,70 грн., № 58 на загальну суму 300864,72 грн., у т.ч. ПДВ 50144,12 грн., № 59 на загальну суму 318000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Геос» здійснені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.06.2004 р. № 29, № 31, № 33, № 35, № 34, № 32, № 30, № 36.

Всі податкові накладні, як встановлено судами, включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказаний податковий період та містять необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що відображений в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року податковий кредит позивача у сумі 354 126,00 грн. підтверджений податковими накладними, які оформлені належним чином.

В зв'язку з цим, твердження відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2004 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів податкової інстанції про відсутність посадових осіб ТОВ «Українська фармацевтична компанія» за адресою, вказаною у реєстраційних документах, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про наявність договору про співробітництво № 724/03 від 11.12.2003 р., у відповідності до якого адреса по вул. 40-річчя Жовтня 100/2 у м. Києві надається позивачу як поштова адреса, яка може вказуватись у реквізитах підприємства, на його штампах, бланках, для проведення зборів фірми.

Крім того, судом зазначено, що позивач щомісячно звітує до податкового органу та в податковій декларації вказаний телефон позивача, а тому податковий орган не був позбавлений можливості повідомити позивача про проведення перевірки та витребувати документи податкового та бухгалтерського обліку, необхідні для її проведення.

Також суд звернув увагу на те, що згідно реєстраційних документів позивача та довідки про взяття позивача на облік платника податків, директором ТОВ «Українська фармацевтична компанія» є ОСОБА_1. Однак в акті перевірки від 09.08.2004 р. та інших документах, які складені відповідачем в процесі перевірки, в якості директора ТОВ «Українська фармацевтична компанія» відповідачем вказана інша особа - ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 49/194-А суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва слід залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Сергейчук О.А.