Постанова № 11588139, 28.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 вересня 2010 р. № 12/277

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Н.О. - головуючого,

Бакуліної С.В., Рогач Л.І.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року

у справі№ 12/377 Господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Державне підприємство "Донецька залізниця";

- Державне підприємство "Придніпровська залізниця";

- Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця";

- Одеська залізниця

про стягнення 614166,62грн. штрафу та зобов’язання провести заміну 55 одиниць поставлених систем контролю

за участю представників:

позивачаЛесько Н.О., дов. від 19.07.10р.

відповідача

треті особиДементьєв І.Г., дов. від 04.03.10р.

Любченко Ю.К., дов. від 01.01.10р. № 48 ВСТАНОВИВ:

25.09.08р. Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" 614166,62грн. штрафу за постачання неякісної продукції та зобов’язання його провести заміну 55 одиниць поставлених систем контролю на підставі статей 525, 526, 530, 680 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 269 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги вмотивовано постачанням відповідачем всупереч приписам законодавства та умовам договору продукції з прихованими недоліками, що підтверджено складеними актами.

Відповідач відхилив позовні вимоги, пославшись на набуття позивачем права власності на поставлену продукцію, наслідком чого є відповідальність позивача за недодержання умов її належного зберігання, транспортування та експлуатації; гарантійні терміни збереження продукції сплинули 01.07.2008р., а до обов'язків відповідача не віднесено гарантійне обслуговування продукції; надані позивачем акти про приховані недоліки продукції не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та складені в односторонньому порядку; вимог про ремонт або заміну продукції позивачем відповідачу не заявлялось.

Заявами від 23.03.2009р. та від 12.05.2009р. позивач змінював предмет позову, остаточними позовними вимогами є зобов’язання відповідача провести заміну неякісної продукції по договору поставки від 07.03.2007р. № ЦХП-07-00207-01 та стягнути з відповідача 614166,62грн. штрафу (т.2, а.с.2-4, 40-41).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року (суддя Прокопенко Л.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. (судді: Коротун О.М. - головуючий, Вербицька О.В., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

          Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 4-4, 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України, статей 636, 673, 675, 679 Цивільного кодексу України, статей 265, 268, 269 Господарського кодексу України; скаржник посилається на те, що суди не з'ясували зміст правовідносин сторін за договором не надали правової оцінки його доводам та наданим доказам.

У судовому засіданні від 21.09.2010р. було оголошено перерву до 28.09.2010р. до 11год.00хв.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, заперечивши її доводи в судовому засіданні з огляду на відповідність судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2007р. Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" відповідно до рішення Тендерного комітету ДП "Укрзалізничпостач" було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, за умовами якого відповідач як постачальник зобов'язався передати у власність позивача як покупця продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до договору.

Згідно зі специфікацією № 1 сторони погодили поставку продукції –система контролю експлуатації транспортних засобів "Дельта" (ТУ У 30011577.001-2000) у кількості 784шт. ціною 45833,33грн. загальною вартістю 359333370,72грн. (разом з ПДВ –43119996,86грн.).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що якість продукції, що постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам (ТУ У 30011577.001-2000) та підтверджуватися технічним паспортом виробника з відміткою органу технічного контролю та декларацією відповідності; приймання продукції по кількості та якості проводиться вантажоодержувачем відповідно до інструкції № П-6 від 15.06.1965р. та інструкції № П-7 від 25.04.1966р.

Умовами договору передбачено, що гарантійний термін експлуатації продукції, що постачається, становить 12 місяців з моменту її вводу в експлуатацію, а гарантійний строк збереження продукції, що поставляється –6 місяців з моменту виготовлення. Постачальник гарантував доброякісність продукції на протязі гарантійного терміну експлуатації, крім випадку її псування через недотримання умов збереження, транспортування та експлуатації; при виявленні дефектів продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковим.

Водночас господарськими судами встановлено, що позивач уклав в свою чергу договори зі залізницями України на поставку їм продукції –система контролю експлуатації транспортних засобів "Дельта" (ТУ У 30011577.001-2000): договори № ЦХП-40107, № ЦХП-30107, № ЦХП-20107, № ЦХП-10107, № ЦХП-50107 від 28.12.2006р.

Згідно з протоколом наради про розгляд результатів дослідної експлуатації від 28.01.2008р. дослідна експлуатація систем "Дельта-СУ" починається з 01.10.2008р. та проводиться до 31.01.2009р.

Позивач додав до матеріалів справи 31 акт-рекламацію від залізниць України за період з квітня по серпня 2008 року щодо несправності на тепловозній серії 2ТЕ116, виходячи з яких загальна кількість систем контролю, що потребують заміни, становить 55 одиниць з 67 поставлених.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що надані позивачем докази стосуються виконання позивачем своїх зобов'язань перед третіми особами за укладеними ними договорами, що й має відповідати за поставку продукції неналежної якості перед своїми контрагентами; натомість доказів, які стосуються договірних відносин сторін у даній справі, не надано.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого господарського суду, також вказав, що обов'язок встановлення недоліків поставлених йому товарів за змістом частини 1 статті 269 Господарського кодексу України покладено саме на покупця; позивачем не доведено належними та допустимими доказами виявлення ним як покупцем неналежної якості товару, а відтак і факту істотного порушення вимог щодо якості товару зі сторони постачальника.

Однак суди, встановивши, що умовами договору поставки № ЦХП-07-00207-01 передбачено приймання продукції по якості вантажоодержувачем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р., не проаналізували та не надали правової оцінки додержанню позивачем вимог цієї Інструкції та відповідність наданих позивачем до матеріалів справи доказів цим вимогам.

Між тим, за пунктом 5 Інструкції продукція, що надійшла у справній тарі, приймається, як правило, на складі кінцевого одержувача. Покупці, що перенаправляють продукцію в тарі (упаковці) первісного виготовлювача (відправника), повинні проводити прийомку продукції по кількості та комплектності у випадках, передбачених обов'язковими правилами чи договором, а також при отриманні продукції у пошкодженій тарі, тарі з пошкодженою пломбою чи ознаках псування.

Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з виявлення недоліків, однак не пізніше 4 місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Якщо приховані недоліки продукції можуть бути виявлені тільки в процесі її обробки, що виконується послідовно кількома підприємствами, акт про приховані недоліки складається підприємством, що виявило недоліки, не пізніше 4 місяців з дня отримання ним продукції (пункт 9 Інструкції).

Стаття 269 Господарського кодексу України, зазначаючи про строки та порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні, не обмежує будь-яким чином спосіб встановлення покупцем таких недоліків.

Якщо покупець в силу умов укладеного договору не зобов'язаний проводити перевірку додержання продавцем вимог щодо якості чи комплектності продукції, то в разі виявлення таких порушень у покупця виникає обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу у строк, визначений договором, чи в розумний строк (стаття 688 Цивільного кодексу України).

За частиною 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк); протягом дії цього строку діють відповідні зобов’язання продавця за договором купівлі-продажу перед покупцем, яким кореспондують права покупця, передбачені договором купівлі-продажу.

Не застосувавши викладені вище положення законодавства та неправильно застосувавши частину 1 статті 269 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій ухилилися від розгляду питання наявності чи відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин з огляду на укладення сторонами з договору купівлі-продажу, їх змісту та належності виконання, не перевірили існування підстав, з якими Цивільний кодекс України пов'язує припинення зобов’язання.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами положень статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України при відхиленні наданих позивачем доказів, як таких, що не стосуються спірних правовідносин сторін, а відтак судами не встановлено належним чином істотні обставини даної справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні; водночас, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Допущене судами порушення норм процесуального права є істотним та унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для справи.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 1117, пунктом 3 частиною 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року у справі №12/277 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2009р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                          Т. Дроботова

Судді                                                                                                              С. Бакуліна

          Л. Рогач