Постанова № 11586906, 02.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2010 року 16:50 № 2а-2471/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Бар'єр"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010р. №0001002312/0

За участю представників:

від позивача : Онопрієнко Н.А. (довіреність від 14.04.2010р.)

від відповідача: Замковенко О.М. (довіреність №4013/9/10-214 від 11.08.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Барєр» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0001002312/0 від 12.02.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ за червень, серпень 2008 року, що визначений на підставі податкових накладних, виданих особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ та не мала права виписувати такі податкові накладні. В звязку з цим, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення рішення №0001002312/0 від 12.02.2010р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Барєр»(код ЄДРПОУ 35466387) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Сервістехпром»(код ЄДРПОУ 35454016) за період з червень, серпень 2008 року.

03.02.2010р. за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Група компаній Барєр» ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт №81123-12/35466387 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за червень, червень 2008 року на суму 31421,00 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», стало віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем ТОВ«Сервістехпром»на підставі договору підряду №10/05-1 від 10.05.2008р., та винесення Деснянським районним судом міста Києва постанови від 16.09.2009р. у кримінальній справі №1/704 по обвинуваченню ОСОБА_3 (директора ТОВ «Сервістехпром») у вчиненню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено факт легалізації (державної реєстрації) юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Сервістехпром», з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення від 12.02.10 №0001002312/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 47131,00 грн., в т.ч. 31421,00 грн. - основний платіж, 15710 ,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаного повідомлення рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ТОВ «Група компаній «Барєр»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва та згідно свідоцтва №100074783 від 01.11.2007р. в періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, податковий кредит ТОВ «Група компаній «Барєр» у червні , серпні 2008 року виник внаслідок оплати робіт по договору підряду №10/05-15 від 10.05.2008р., укладеного між ТОВ «Група компаній «Барєр»(Підрядник) та ТОВ «Сервістехпром»(Субпідрядник), за умовами якого Субпідрядник зобовязується на свій ризик за плату виконати роботи за завданням Підрядника монтажні роботи по встановленню огородження з використанням матеріалів наданих Підрядником, а Підрядник зобовязується прийняти та оплатити виконанні роботи. Загальна вартість робіт складає 723256,40 грн. (в т.ч. ПДВ 120542,73 грн.)

Поруч з тим, в підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (податкові накладні, банківські виписки) отриманих від контрагента ТОВ «Сервістехпром», суми ПДВ по яким були включені останнім до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Розрахунки між субєктами господарювання за надані послуги проводилися у безготівковій формі. Згідно акту перевірки, станом на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Сервістехпром»становить 0,00 грн.

У період з 23.06.2008р. по 07.08.2008р. ТОВ «Група компаній «Барєр»оплатило ТОВ «Сервістехпром»роботи згідно графіку платежів з монтажу огородження, що підтверджується банківською випискою від 23.06.2008р. на суму 81623,00 грн., ПДВ 13603 грн. та банківською випискою від 07.08.2008року на суму 106902,00 грн., ПДВ 17817,00 грн.

На вказані суми ТОВ «Сервістехпром»виписало наступні податкові накладні:

№108 від 23.06.08р. на загальну суму 81623,00 грн. (ПДВ 13603,00 грн.);

№163 від 07.08.08р. на загальну суму 106902,00 грн. (ПДВ 17817,00 грн.).

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до податкового кредиту по даті отримання податкової накладної у відповідних періодах, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та включені до податкових декларацій з ПДВ за червень, серпень 2008 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до пункту 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку..

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

До того ж, обставини щодо реєстрації платником податку на додану вартість контрагентів, на підставі податкових накладних яких інший платник податку включив до податкового кредиту суму податку, має істотне значення для вирішення спору стосовно правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є та винесення Деснянським районним судом міста Києва постанови від 16.09.2009р. у кримінальній справі №1/704 по обвинуваченню ОСОБА_3 (директора ТОВ «Сервістехпром») у вчиненню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено факт легалізації (державної реєстрації) юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Сервістехпром», з метою прикриття незаконної діяльності. На підставі ст. 7 Закону України «Про амністію»судом звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205 КК України, провадження у справі закрито.

У відповідності з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у Дніпровському районі м. Києва складено Акт №350/29-139 від 17.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Сервістехпром», в звязку з тим, що платником виписано податкові накладні, згідно з якими не задекларовано податкові зобовязання обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судові рішення про визнання недійсними установчих, фінансово-господарських документів, скасування державної реєстрації, свідоцтва ПДВ, банкрутства ТОВ «Сервістехпром»у відповідача відсутні.

Відповідно до принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріпленого нормами процесуального права, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, з метою встановлення додаткових обставин по справі, Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 21.04.2010р. витребував від Державної податкової адміністрації України відомості щодо знаходження ТОВ «Сервістехпром»в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідно до письмових пояснень ДПА України від 21.05.2010р. судом встановлено, що на момент вчинення та виконання договорів ТОВ «Сервістехпром»перебувало в Єдиному державному Реєстрі та було платником податку на додану вартість. Запис про анулювання реєстрації внесено до центрального рівня Реєстру 21.07.2009 року.

Таким чином, на час видачі податкових накладних ТОВ «Сервістехпром» було зареєстроване платником податку на додану вартість, видані ним податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує представник відповідача.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ та саме виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак - не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Тобто, анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мали місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених ними з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Відповідно до ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.4. ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»датою державної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До матеріалів справи долучений наданий позивачем в якості доказу Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.08.2010 року, згідно якого стан юридичної особи ТОВ «Сервістехпром»- зареєстровано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0001002312/0 від 12.02.2010р. винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Барєр» підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення №001002312/0 від 12.02.2010р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович