Постанова № 11586891, 09.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2010 року 17:34 № 2а-8534/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безчасній Я.С.,

за участю представника позивача Ткача С.С. (довіреність від 31.03.2010р. № 5505/9/10-209),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал інвестментс сервіс»

простягнення податкового боргу в розмірі 793 246, 23 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду звернулась ДПІ у Печерському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Дженерал інвестментс сервіс»про стягнення податкового боргу у розмірі 793 246, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 793 246, 23 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні та просив задовольнити позовні вимоги.

У судові засідання 23 червня, 29 липня та 09 серпня 2010 року уповноважені представники відповідача не зявились.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

04 грудня 2009 року та 19 січня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва провела невиїзні документальні перевірки своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Дженерал інвестментс сервіс», за результатами яких були складені акти № 3302/15-08 та № 43/15-7 від 04 грудня 2009 року та 19 січня 2010 року відповідно.

В актах перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у не поданні декларацій з податку на додану вартість за березень, жовтень та листопад 2009 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі актів перевірки прийняла податкові повідомлення рішення № 0033091508/0 від 04 грудня 2009 року та № 0000431507/0 від 19 січня 2010 року, якими згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Дженерал інвестментс сервіс» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340, 00 грн. та 170, 00 грн. відповідно.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача, однак у звязку з неможливістю вручити через незнаходження підприємства за юридичною адресою були розмішені на дошці податкових оголошень 19 січня 2010 року та 04 лютого 2010 року, про що податковим органом були складені акти № 41/15-7 від 19 січня 2010 року та № 352/15-7 від 04 лютого 2010 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 29 грудня 2009 року та 04 лютого 2010 року провела невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати з податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Дженерал інвестментс сервіс», за результатами яких були складені акти № 3524/15-8 та № 374/15-7 від 29 грудня 2009 року та 04 лютого 2010 року відповідно.

В актах перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у порушені строків своєчасності сплати податку на додану вартість за липень та серпень 2009 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі актів перевірки прийняла податкові повідомлення рішення № 0035391508/0 та № 0035401508/0 від 29 грудня 2009 року та від 04 лютого 2010 року № 0004061507/0, якими згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Дженерал інвестментс сервіс»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20, 40 грн., 20, 51 грн. та 20, 40 грн. відповідно.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача, однак у звязку з неможливістю вручення через незнаходження підприємства за юридичною адресою були розмішені на дошці податкових оголошень 19 січня 2010 року та 04 лютого 2010 року, про що податковим органом були складені акти № 41/15-7 від 19 січня 2010 року та № 352/15-7 від 04 лютого 2010 року.

Крім того, 02 лютого 2010 року, позивачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, за результатами якої було складено акт № 0004/15-06 від 02 лютого 2010 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем було сформовано у вересні 2009 року податковий кредит за наслідками операцій та на підставі податковий накладних ТОВ «ПБК «Укрпобутінвест», реєстрація платника податку на додану вартість якого була анульована 17 липня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 7.2.4. п. 7.2 ст. 7, підпункту 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 та підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податкового зобовязання за вересень 2009 року на загальну суму 755 200, 00 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000041506 від 02 лютого 2010 року, якими визначила відповідачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 792960, 00 грн., з яких 755200, 00 грн. основний платіж та 37760, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, однак у звязку з неможливістю вручення через незнаходження підприємства за юридичною адресою було розмішено на дошці податкових оголошень, про що податковим органом були складено відповідний акт.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) звітним податковим періодом для податку на додану вартість є календарний місяць.

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закону).

Згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищезгаданого Закону передбачена відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

При цьому, п. 17.3 ст. 17 цього Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на вересень 2009 року), який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, абзацом першим підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз зазначених положень свідчить, що платник податку може сформувати податковий кредит лише на підставі податкових накладних, виписаних зареєстрованим на момент виписування платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Згідно підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Податкові повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04 грудня 2009 року № 0033091508/0, від 19 січня 2010 року № 0000431507/0, від 29 грудня 2009 року № 0035391508/0 та № 0035401508/0, від 04 лютого 2010 року № 0004061507/0, а також податкове повідомлення рішення від 02 лютого 2010 року № 0000041506 відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону та п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) були надіслані відповідачу та вважаються такими, що йому вручені.

Абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону).

Враховуючи те, що податкові повідомлення рішення, якими були визначені відповідачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, не були оскаржені в адміністративному або судовому порядку, сума податкового зобовязання, визначена відповідачу в податкових повідомленнях рішеннях, вважається узгодженою.

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Податковим боргом в розумінні вищезгаданого Закону визнається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону).

Отже, суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, узгоджені та не сплачені відповідачем протягом встановленого строку визнаються податковим боргом.

Порядок стягнення податкового боргу передбачений ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно підпункту 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

По справі було встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва виставила відповідачу першу податкову вимогу від 01 лютого 2010 року № 1/947, згідно якої станом на 01 лютого 2010 року сума податкового боргу з податку на додану вартість відповідача становить 150, 95 грн.

13 травня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва виставила відповідачу другу податкову вимогу № 2/5097, згідно якої станом на 13 травня 2010 року сума податкового боргу з податку на додану вартість відповідача становить 793246, 23 грн.

Вказані податкові вимоги не були вручені відповідачу у звязку із незнаходженням за місцем його фактичного місця розташування та були розміщені на дошці податкових оголошено, про що були складені відповідні акти № 65/2 від 12 квітня 2010 року та № 85/2 від 13 травня 2010 року.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було повністю дотримано порядок направлення першої та другої податкових вимог, та з урахуванням положень п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказані податкові вимоги вважаються врученими відповідачу.

Доказів оскарження податкових вимог та погашення податкового боргу відповідачем суду також не надано.

На день розгляду справи сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 793 246, 23 грн.

Наявність податкового боргу в заявленій сумі також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість (відповідача) станом на 20 липня 2010 року.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 793 246, 23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал інвестментс сервіс»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 34478674) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 793 246 (сімсот девяносто три тисячі двісті сорок шість) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 20 серпня 2010 року.