Постанова № 11586887, 21.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2010 року 13:01 № 2а-8360/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.

за участю представників:

позивача Дутової І.М. (довіреність № 907/02 від 09.04.2010),

прокуратури Керезвас А.А. (довіреність № б/н від 16.11.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва

до Дочірнього підприємства Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково реставраційне проектно будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»

про стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 12 484, 42 грн.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва з позовом до ДП АТЗТ «Спеціальне науково-реставраційне проектно будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»про стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 12 484, 42 грн.

Відповідно до п. 1.1 та підпункту 6 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Управління Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Управління Пенсійного фонду України, мають право стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованості зі страхових внесків у розмірі 12 484, 42 грн.

Представники позивача та прокуратури 21 липня 2010 року у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

У судові засідання 16 червня та 21 липня 2010 року уповноважені представники відповідача не зявились; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

ДП АТЗТ «Спеціальне науково-реставраційне проектно будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»є страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва.

До обовязків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обовязки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.

Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.

При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом другим ч. 9 ст. 106 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 цього ж Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обовязковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (абзац третій ч. 14 цього ж Закону).

Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва були винесені рішення № 0692 від 26 травня 2008 року, № 01015 від 06 серпня 2008 року та від 12 лютого 2009 року № 0137 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, якими до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 416, 22 грн., нараховано пеню в розмірі 73, 42 грн. за період з 24 червня 2004 року по 11 березня 2008 року, фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 288, 65 грн., нараховано пеню в розмірі 23, 09 грн. за період з 21 липня 2008 року по 29 липня 2008 року, фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 894, 80 грн., нараховано пеню в розмірі 68, 79 грн. за період з 20 січня 2009 року по 30 січня 2009 року відповідно.

Вказані рішення були отримані відповідачем 26 травня 2008 року, 06 серпня 2008 року та 12 листопада 2009 року відповідно.

01 жовтня 2009 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва в особі начальника управління Калініної Н.М. (Управління) та ДП АТЗТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»в особі директора Барда В.В. (Платник) було укладено Договір про розстрочку № 37, відповідно до якого Управління надає Платнику розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 1652, 06 грн. з січня 2010 року по лютий 2014 року рівними частинами в розмірі 33, 04 грн., з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів. Платник погашає зазначені суми не пізніше 28 числа кожного місяця рівними частинами починаючи з місяця за яким закінчується відстрочка першого платежу та закінчуючи 2014 року у таких сумах: за 2010 рік 396, 48 грн., за 2011 рік 396, 48 грн., за 2012 рік 396, 48 грн., за 2013 рік 396, 48 грн., кожного місяця про 33, 04 грн. та за 2014 грн. 66, 14 грн.

Згідно підпункту 2.2.1 п. 2.2 розділу 2 зазначеного вище Договору Управління має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та предявити до сплати нараховані (накладені) суми штрафів та пені, якщо Платник не сплачує в повному обсязі поточні платежі або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових періодів.

11 січня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва надіслало відповідачу лист № 56/03 від 11 січня 2010 року, в якому зазначило що, у в звязку з невиконанням відповідачем умов договору від 01.10.2009 № 37, а саме: у звязку з несплатою в повному обсязі поточних платежів та чергової частки розстроченої заборгованості із штрафів та пені, - Управління змушене прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та предявити до сплати нараховані суми штрафів та пені в сумі 1652, 06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, даний лист був отриманий відповідачем 02 лютого 2010 року.

Відповідно до абзацу першого п. 141 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(в редакції на момент спірних правовідносин) установлено, що суми накладених (нарахованих) штрафів та пені у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року і суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажанням страхувальника розстрочені на 60 календарних місяців у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстроченням першого платежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 1 січня 2009 року не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені.

Договір про розстрочення підлягає достроковому розірванню, якщо страхувальник не сплачує в повному обсязі поточні платежі із страхових внесків або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів (абзац перший п. 141 розділу XV вищезгаданого Закону).

Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва було винесено рішення № 0064 від 02 лютого 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 386, 59 грн. та пені на суму 323, 68 грн. за період з 20 лютого 2009 року по 01 жовтня 2009 року.

Зазначене рішення було отримано відповідачем 02 лютого 2010 року.

03 червня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва виставило відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-1099, згідно якої загальна сума боргу відповідача станом на 20 травня 2010 року складає у розмірі 10122, 09 грн., з яких 10122, 09 грн. недоїмка.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога була отримана відповідачем 07 червня 2010 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена належним чином повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вказані рішення та податкова вимога не були оскаржені відповідачем в адміністративному та судовому порядку.

Доказів погашення недоїмки, штрафних санкцій і пені суду не надано.

Таким чином, заборгованість зі страхових внесків на момент розгляду справи складає 12484, 42 грн., у тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків складає 10 122, 09 грн., заборгованість зі штрафних санкцій складає 1874, 81 грн. грн. і заборгованість з пені 487, 52 грн., що також підтверджується даними карток особового рахунку страхувальника (відповідача) (32%, 4%, 42%) (1%-5%) за період з 01 березня 2010 року по 20 липня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»(04070, м. Київ, Контрактова площа,4, ідентифікаційний код 31244151) на користь Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста Києва (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, ідентифікаційний код 26087978) суму заборгованості зі страхових внесків в загальному розмірі 12484 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 42 коп., у тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків в розмірі 10122 (десять тисяч сто двадцять дві) грн. 09 коп., заборгованість з фінансових санкцій в розмірі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 81 коп. та заборгованість з пені в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 27 липня 2010 року.