Постанова № 11586819, 01.10.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-121/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ковтюк В.О.

суддів Ватаманюка Р.В.

Боднарюка О.В:

секретаря судового засідання: Павлюка А.Г.

за участю :

представника позивача Яцемірського Є.В.

представників відповідача Молованюк Л.В.; Матицина І.Д.

представника прокурора Пацарена В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Енергопром» доСокирянської обєднаної Державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду адміністративному позові ТОВ “Енергопром” (далі позивач) просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернівецької області (далі - відповідач) №0000382300/1 від 10 серпня 2009 р., №0000422300/1 від 10 серпня 2009 р., №0000382300/0 від 15 липня 2009 р., №0000392300/0 від 15 липня 2009 р., №0000422300/0 від 17 липня 2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки від 07.07.2009р. відповідач 15 липня 2009 року прийняв податкові повідомлення рішення за №0000382300/0, №0000392300/0, 17 липня 2009 року - податкове повідомлення рішення за №0000422300/0, за результатами адміністративного оскарження прийняв 10 серпня 2009 р. податкові повідомлення рішення №0000382300/1, №0000422300/1.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення інспекції підлягають визнанню нечинними та скасуванню з наступних підстав.

Висновки Сокирянської ОДПІ щодо порушення п.5.1 ст.5. ч.4. п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 від Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334) та щодо порушення п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168) ґрунтуються на припущеннях, без посилання на відповідні документи, в яких зафіксовано обставини, які вказують на порушення наведених норм Законів.

В акті наявна підміна суб'єктів, які порушили податкове законодавство, а саме нібито встановлені факти порушень з боку контрагентів TOB «Енергопром» (TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД»), які визнані як порушення самого TOB «Енергопром».

Зокрема відповідач визнав нікчемними правочини між ТОВ «Енергопром», ТОВ «Терон», ТОВ «Луганбуд ВД», з тієї підстави, що договори не підписані уповноваженими особами, незважаючи на наявність оригінального відбитку печатки цих підприємств.

Крім того, відповідач зробив висновок про те, що представлені перевірці документи на придбання товарів не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них справжнього підпису уповноваженої особи, що також не відповідає дійсності. А факти поставки підтверджуються договорами, податковими та видатковими накладними, факт сплати грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.

Також, позивач не порушував п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, оскільки TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» надали TOB «Енергопром» податкові накладні на 7868196,25 грн. в т.ч. ПДВ 1311366,04 грн., що підтверджується наявними податковими накладними з усіма реквізитами, визначеними п.п.7.2.1 п.7.2. та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 наявність податкових накладних є підставою для нарахування податкового кредиту. Оскільки, у TOB «Енергопром» наявні податкові накладні на суму 7868196,25 грн. в т.ч. ПДВ 1311366,04 грн., що підтверджується реєстрами податкових накладних та самими податковими накладними, то податковий кредит нараховано відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач вважає висновки відповідача, що стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду заперечення з таких підстав.

07.07.2009 року відповідачем проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. за результатами виїзної планової документальної перевірки TOB «Енергопром» прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у звязку із порушенням:

п.5.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розрізі податкових періодів у сумі 199748 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 58322 грн., за II квартал 2008 року в сумі 141426 грн., від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 832252 грн., за І квартал 2009 року в сумі 690882 грн.;

п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1, п.7.5, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у рядках 18.1, 20 та 27 Декларації на суму 1302094,0грн., в тому числі: за травень 2008 року на 140402 грн., червень 2008 року в сумі 1149764 грн.; липень 2008 року в сумі 3686,00 грн.; вересень 2008 року в сумі 8242,0грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість в рядках 18.2 та 22.2 декларації за червень 2008 року на 17514 грн.

В декларації за квітень 2009 року підлягає збільшенню рядок 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» на суму 17514 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Терон» надала суду пояснення на позов в яких зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги ТОВ «Енергопром», оскільки дійсно 22.05.2008 року ними був укладений договір №402-1 з позивачем, предметом договору було постачання ними паливно-мастильних матеріалів, 26.05.2008 року та 23.05.2008 року були укладені додаткові угоди, згідно яких крім ПММ, була передбачена доставка інших товарно-матеріальних цінностей (щебінь, цемент тощо). На виконання договору ТОВ «Енергопром» перерахувало 6582423, 25 грн., проте 595868, 88грн. ТОВ «Терон» повернули позивачу. Всі документи по вказаному договору , а також первинні документи підписував і Стасюк І.В. і Ткаченко І.В., останній був з 20.03.2008 року заступником директора ТОВ «Терон», а з 19 травня 2008 року згідно рішення учасника №4 призначений виконуючим обовязки директора.

Представник третьої особи ТОВ «Терон» ОСОБА_7 надав в судовому засіданні пояснення аналогічні письмовим поясненням, крім того, зазначив, що на даний час договір № 402-1 від 22.05.2008 року визнаний дійсним в судовому порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Луганбуд-ВД» надала суду пояснення на позов в яких зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги ТОВ «Енергопром», оскільки дійсно 02 липня 2008 року ними був укладений договір №412-1 на поставку портланцемента. На виконання договору Тов «Енергопром» перерахувало 1940 464 грн., проте 58722,15 грн. ТОВ «Луганбуд-ВД» повернули позивачу. Всі документи по вказаному договору , а також первинні документи підписував особисто ОСОБА_8

Представник третьої особи ТОВ «Луганбуд-ВД» ОСОБА_8 надав в судовому засіданні пояснення аналогічні письмовим поясненням та підтвердив справжність підпису на договорі та первинних документах.

Вислухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

07.07.2009 року Сокирянською обєднаною податковою інспекцією проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" (TOB "Енергопром") з питань отримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., що підтверджено актом перевірки №350/23-013/31195398 з додатками (а.с.17-91 т.1).

В акті перевірки як порушення визначено такі обставини.

Порушення п.5.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розрізі податкових періодів у сумі 199748 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 58322 грн., за II квартал 2008 року в сумі 141426 грн., від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 832252 грн., за І квартал 2009 року в сумі 690882 грн.

Порушення п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у рядках 18.1, 20 та 27 декларації на суму 1302094,0грн., в тому числі: за травень 2008 року на 140402 грн., червень 2008 року в сумі 1149764 грн.; липень 2008 року в сумі 3686,00 грн.; вересень 2008 року в сумі 8242,0грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість в рядках 18.2 та 22.2 декларації за червень 2008 року на 17514 грн.

В декларації за квітень 2009 року підлягає збільшенню рядок 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» на суму 17514грн.

За результатами перевірки відповідач 15 липня 2009 року прийняв податкові повідомлення рішення за №0000382300/0, №0000392300/0, 17 липня 2009 року - податкове повідомлення рішення за №0000422300/0, яким відкликав податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 року №0000392300/0, за результатами адміністративного оскарження прийняв 10 серпня 2009 р. податкові повідомлення рішення №0000382300/1, №0000422300/1.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 07.07.2009 року №350/23-013/31195398 винесені податкові повідомлення-рішення, в яких вказано на порушення позивачем п.5.1, ч.4 п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334), а саме відповідач зробив висновок щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат суми 6556830,21 грн.

Зокрема, відповідач зазначив, що в ході перевірки не виявлено документів, які підтверджують отримання матеріалів від TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД», передбачених ч.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону №334 та визнав нікчемними правочини між TOB «Енергопром» та TOB «Терон», TOB «Енергопром» та TOB «Луганбуд-ВД» щодо поставки матеріалів.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону №334 передбачає, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зважаючи на вказані норми до валових витрат включають суми грошових коштів, перерахованих постачальникам, або ж вартість отриманих від них матеріалів, сировини, товарів - якщо це було першою подією.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем 22.05.2008 року укладений договір №402-1 з ТОВ «Терон», предметом договору було постачання ними паливно-мастильних матеріалів, 26.05.2008 року та 23.05.2008 року були укладені додаткові угоди, згідно яких крім ПММ, була передбачена доставка інших товарно-матеріальних цінностей (щебінь, цемент тощо). На виконання договору ТОВ «Енергопром» перерахувало 6582423, 25 грн., проте у звязку з тим, що ТОВ «Терон» не мало можливості поставляти ТМЦ 17.07 та 21.072008 року ТОВ «Терон» 595868, 88грн. повернуто позивачу.

Крім того, 02 липня 2008 року позивач уклав договір №412-1 на поставку портланцемента ПЦ 11/АШ-400 (виробник ВАТ «Волинь-Цемент»). На виконання договору позивач перерахував ТОВ «Луганбуд-ВД» 1940 464 грн., проте у звязку з тим, що ТОВ «Луганбуд-ВД» не мало можливості поставляти портландцемент, то залишок грошових коштів в сумі 58722,15 грн. повернули позивачу.

Таким чином, позивачем сплачено TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» грошові кошти на суму 7868196,25 грн. в т.ч. ПДВ 1311366,04 грн. за поставку матеріалів відповідно до Договору від №402 від 22.05.2008 р. та Договору №442-1 від 02.07.2008р.

Валові витрати, наведені в декларації за ІІ-ІІІ квартали 2008 року підтверджені відповідними платіжними дорученнями та виписками банку обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Твердження відповідача, що представлені первинні документи на придбання товарів не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД», у зв'язку з чим немає можливості визначити фактичних постачальників товарів та відповідно підтвердити витрати на придбання цих товарів суд вважає безпідставними.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача, а саме TOB «Луганбуд-ВД» (а.с.8 т.2) та TOB «Терон» (а.с.107-109 т.1), під час укладання угод були юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зокрема, відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідач ніяких доводів щодо цього не навів.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного всупереч актів цивільного законодавства та без спрямовання на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки, вказує на їх оспорюваність.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними посилання представників відповідача на те, що договори та первинні документи не мають юридичної сили та доказовості первинного документа, оскільки директор Стасюк Іван Васильович (який відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 08.07.2009 р. є директором TOB «Терон», копія витягу додається) надав пояснення про те, що він не підписував договір № 402 від 22.05.2008 р., прибутково-видаткові накладні та податкові накладні від TOB «Терон» та аналогічні пояснення надав ОСОБА_8 щодо договору № 442-1 від 02.07.2008р. щодо не підписання прибутково-видаткових накладних та податкових накладних від TOB «Луганбуд-ВД» з наступних підстав.

Чинність правочину №402-1 від 22.05.2008р. між позивачем та ТОВ «Терон» підтверджується Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року по справі №5/195 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 року.

Крім того, чинність правочину між позивачем та ТОВ «Луганбуд-ВД» підтвердив в судовому засіданні директор ТОВ «Луганбуд-ВД» ОСОБА_8, який зазначив, що він особисто підписував договір №442-1 від 02.07.2008 року на поставку портландцементу марки ПЦ 11/АШ-400 (виробник ВАТ «Волинь-Цемент»), за поставлений цемент позивач сплатив грошові кошти в сумі 1940464 грн., та особисто підписував платіжні доручення, видаткові та податкові накладні.

Також висновки відповідача щодо нікчемності договору №442-1 спростовуються доданим до позову листом директора TOB «Луганбуд-ВД» ОСОБА_8 щодо дійсності підписів на відповідних документах, які надані TOB «Енергопром».

Що стосується експертних досліджень стосовно несправжності підписів, що надані представниками відповідача, суд не може їх прийняти як належні і допустимі докази в силу ст. 86 КАС України, оскільки вони не є висновками експертів, що також підтверджується поясненнями в судовому засіданні представників третіх осіб.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, твердження відповідача про нікчемність угод, укладених із контрагентами на думку суду є необґрунтованими.

Щодо недотримання порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також ненадання для перевірки документів, які мають юридичну силу та доказовість, судом зазначається наступне.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних та податкових накладних) вбачається, що субєктами господарювання ТОВ «Терон» та ТОВ «Луганбуд» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст. 9 Закону №996 та Положення №88. В тому числі в цих документах зазначено особисті підписи представників підприємств та печатки за допомогою чого їх можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм (т.1 а.с.176-185, т.2 а.с.78-102,108-191).

Отже TOB «Енергопром» не порушено статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 тому, що зі сторони TOB «Енергопром» договори № 402 від 22.05.2008 р. та № 442-1 від 02.07.2008 р., прибутково-видаткові накладні від TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» підписані уповноваженими особами та скріплені печатками відповідно TOB «Енергопром», TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД», а виписки банку та платіжні доручення містять підписи уповноважених осіб завірені печаткою банку.

Крім того, суд зазначає, що в TOB «Енергопром» немає повноважень (відповідної компетенції) перевіряти підписи на документах, отриманих від контрагентів, призначати експертизи таких підписів. Для підтвердження достовірності підпису уповноваженої особи на документі робиться відтиск печатки відповідної юридичної особи.

Таким чином, суд вважає, що в ході господарської діяльності позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» фактично не поставили TOB «Енергопром» матеріали за договорами №402-1 від 22.05.2008 р. та № 442-1 від 02.07.2008 р.

Суд вважає, відповідач не врахував факт наявності платіжних доручень та виписок банку щодо перерахування в травні, червні, липні 2008 року в рахунок платежів TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» в сумі 7868196,25 грн., яка правомірно включена до складу валових витрат на підставі вказаних документів в порядку, визначеному п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11Закону №334, і безпідставно зробили упереджений висновок про неправомірність включення вказаних сум до складу валових витрат.

На думку суду також є безпідставними посилання відповідача на те, що правочини вчинені на підставі договорів від № 402 від 22.05.2008 р. та № 442-1 від 02.07.2008 р. є нікчемними у зв'язку з тим, що поставка матеріалів за вказаними договорами порушує публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Оскільки поставка матеріалів для будівництва енергогенеруючого об'єкта ніяким чином не може суперечити моральним засадам суспільства. Крім того предметом поставки за договорами від № 402 від 22.05.2008 р. та № 442-1 від 02.07.2008 р. не є продукцією забороненою для розповсюдження відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р. № 1296-IV.

Таким чином, суд вважає, що Сокирянською ОДПІ безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення TOB «Енергопром» п. 5.1 ст. 5, п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість в рядках 18.1, 20 та 27 Декларації на суму 1302094,00 грн., в тому числі: за травень 2008 року на 140402 грн., червень 2008 року в сумі 1149764 грн., липень 2008 року в сумі 3686 грн., вересень 2008 року в сумі 8242,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР (далі Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.

Отже, аналізуючи приписи вищезазначеної норми закону, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Під час розгляду справи судом оглянуті вищенаведені податкові накладні, що виписані ТОВ "Терон" та ТОВ "Луганбуд-ВД" позивачу. Всі вони складені та оформлені відповідно до норм чинного законодавства.

У звязку з чим, суд вважає, що у позивач були всі підстави для відображення у складі податкового кредиту ПДВ по операціях придбання зазначених товарів, оскільки на час здійснення господарських операцій, продавці, тобто контрагенти ТОВ «Терон» та ТОВ "Луганбуд-ВД" були включені до ЄДРПОУ.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону №168 визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а)дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б)дата отримання податкової накладної.

В судовому засіданні досліджені податкові накладні, товаротранспортні накладні, акти прийому-передачі, банківські виписки.

Оскільки позивачем податковими накладними підтверджено суми нарахованого податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів, то суд вважає, що TOB «Енергопром» не порушено п.п.7.4.5 7.4 ст. 7 Закону №168.

Позивачем сформовано суму податкового кредиту в момент настання дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується виписками банку.

Таким чином позивачем не порушено п.п.7.5.1 п.7.5 Закону №168 відповідно до якого настала подія для виникнення права платника податку на податковий кредит, а саме списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

Отже, право на податковий кредит у TOB «Енергопром» виникло з моменту перерахування коштів на рахунок TOB «Терон» і підтверджено отриманою від нього податковими накладними.

Податкові накладні на які посилається відповідач підтверджують другу подію відповідно до п.7.5 ст.7 Закону №168, а висновок зроблений на підставі нібито пояснень, даних директором TOB «Терон» Стасюком І.В. та директором/головним бухгалтером TOB «Луганбуд-ВД» ОСОБА_8. необґрунтований, з підстав, викладених вище.

Позивачем не порушено п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 оскільки TOB «Терон» та TOB «Луганбуд-ВД» надали TOB «Енергопром» податкові накладні на суму 7868196,25 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1311366,04 грн., що підтверджується наявними податковими накладними з усіма реквізитами, визначеними п.п.7.2.1 п.7.2. та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 наявність податкових накладних є підставою для нарахування податкового кредиту. Оскільки у TOB «Енергопром» наявні податкові накладні на суму 7868196,25 грн., в т.ч. ПДВ 1311366,04 грн., що підтверджується реєстрами податкових накладних та самими податковими накладними, то податковий кредит нараховано відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

А тому суд вважає безпідставними заперечення представників відповідача стосовно факту розслідування кримінальної справи, згідно постанови від 06 серпня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_9 оскільки вказана кримінальна справа порушена щодо посадової особи, а не у відношенні ТОВ «Енергопром» тобто позивача, як учасника спірних правовідносин. При цьому на час розгляду дійсної адміністративної справи, вказані кримінальна справа не перебуває на розгляді в суді.

Пункт 6.4. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III (далі Закон №2181) передбачає виключний перелік підстав відкликання податкових повідомлень і податкових вимог, зокрема якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; д) податковий борг визнається безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач листом від 17.07.2009 р. №9405/10/23-013 повідомив позивача про те, що відкликає повідомлення-рішення №0000392300/0 від 15.07.2009 р. за платежем - податок на прибуток на загальну суму 299622 грн. в тому числі за основним платежем 199748 грн. та штрафними санкціями 99874 грн. При цьому в листі зазначено, що вказане повідомлення вважати не дійсним, врученню підлягає податкове повідомлення-рішення №0000422300/0 від 17.07.2009 р. за платежем податок на прибуток на загальну суму 99874 грн. в тому числі штрафна санкція 99874 грн.

Суд вважає, що таке рішення відповідача прийнято всупереч повноважень наданих Законом України «Про державну податкову службу» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідачем не вказано рішення, яким скасовано або визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000392300/0 від 15.07.2009 року.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірні рішення прийняті всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області від 10 серпня 2009 року №0000382300/1

-податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області від 10 серпня 2009 року №0000422300/1

-податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області від 15 липня 2009 року №0000382300/0

-податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області від 15 липня 2009 року №0000392300/0

-податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області від 17 липня 2009 року №0000422300/0

3.Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 06 жовтня 2010 р.

Головуючий суддя В.О. Ковтюк

Судді Р.В. Ватаманюк

О.В. Боднарюк