Постанова № 11586578, 27.09.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 рокуСправа № 2а-2179/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Демченка В.Г.,

представника відповідача Гринюк Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Терцет" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року №0000012300/0,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Терцет" (далі ПзІІ «Терцет», підприємство, платник податків) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Ковельська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року №0000012300/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 159837,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюване повідомлення-рішення винесене Ковельською МДПІ на підставі висновків акту планової виїзної перевірки від 24 червня 2010 року, яким встановлено факт порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 та п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак із висновками податкової інспекції та винесеним рішенням підприємство не погоджується, вказуючи на їх невідповідність нормам податкового та цивільного законодавства в частині визначення правочину між ним та фермерським господарством «Поліське Надозіря» (далі ФГ «Поліське Надозіря») стосовно поставки ягід чорниці та вишні нікчемним - таким, що порушує публічний порядок. Спростовуючи висновок відповідача, позивач посилається для підтвердження господарської операції на первинні документи договір поставки, накладні на товар, платіжні доручення про оплату товару, документи про подальший рух товару та вказує на наявність можливості зберігати товар на складському приміщенні та його переробку. Також зазначає, що витрати понесені у звязку із подальшою господарською діяльністю підприємства, спрямованою на отримання прибутку, продажем товару після переробки на експорт.

Відповідач безпідставно виключив витрати у сумі 426321,00 грн., понесені у звязку із виконанням у третьому кварталі 2007 року договору, зі складу валових, та донарахував податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 159837,00 грн., в тому числі 106558,00 грн. за основним платежем та 53279,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 30 червня 2010 року № №0000012300/0.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову його вимог не визнав, та вказав, що під час планової виїзної перевірки дотримання ПзІІ «Терцет» вимог податкового законодавства було встановлено, що угода між підприємством та ФГ «Поліське Надозіря» від 19 червня 2007 року має протиправний характер у звязку із тим, що останнім не задекларовано валові доходи від реалізації чорниці та вишні та не сплачено податок на прибуток, господарство не може підтвердити здійснення господарської операції із позивачем первинними документами, в тому числі товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатами відповідності якості придбаної продукції тощо. Таким чином, на думку відповідача, операції із заготівлі та поставки товару мали нетоварний характер: товар не заготовлявся і не перевозився. Сторонами не дотримано приписів господарського та цивільного законодавства; наслідком діяльності таких субєктів підприємницької діяльності є виключно чи переважно формування валових витрат для ПзІІ «Терцет» та отримання податкової вигоди. Такий правочин, внаслідок якого позивачем віднесено витрати на закупівлю товару від ФГ «Поліське Надозіря» до складу валових, протирічить інтересам держави, вчинений удавано з метою приховування сплати податків, порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним в силу закону.

На обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на довідку невиїзної документальної перевірки Старовижівського відділення Ратнівської МДПІ від 23 червня 2010 року, у якій також вказано, що ФГ «Поліське Надозіря» ліміт на заготівлю дикоростучої продукції органах влади не отримувало, збір за спеціальне використання лісових ресурсів до бюджету не сплачувався, кошти на сплату податку з доходів фізичних осіб сплачувалися господарством за вказівкою директора ПзІІ «Терцет».

Таким чином, не підтверджено той факт, що укладення угоди відбулося з метою настання реальних наслідків. А тому позивач безпідставно відніс до валових витрат витрати по закупівлі ягід чорниці та вишні у сумі у сумі 426321,00 грн., не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, чим занизив валовий дохід. На вказану суму податковою інспекцією донараховано податок на прибуток та штрафні санкції (всього у сумі 159837,00 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив його задовольнити повністю.

На підставі письмових заперечень, поданих Ковельською МДПІ, а також пояснень, наданих представником в судовому засіданні, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що ПзІІ «Терцет» 04 червня 1999 року зареєстроване Ковельською районною державною адміністрацією як субєкт господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії А00 №393528 (а.с.89).

Відповідно до статуту (а.с.81-88) предметом діяльності підприємства, з-поміж іншого, є заготівля і закупка сільськогосподарської продукції, продукції лісу, їх переробка, зберігання та реалізація, що також визначено у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.90).

Довідкою від 17 червня 1999 року № 26 стверджується, що позивач перебуває на обліку в Ковельській МДПІ (а.с.87); здійснює свою діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування, на підставі свідоцтва № 02426233 (а.с.91) є платником податку на додану вартість.

У червні 2010 року працівниками Ковельської МДПІ на підставі направлення № 017000 та №01730 (а.с.75; 80), відповідно до плану (а.с.77-79) проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПзІІ «Терцет» за період з 01 квітня 2007 року по 31 квітня 2010 року, за результатами якої було складено акт від 24 червня 2010 року №431/23-23251532 (а.с.15-54).

Вказаним актом перевірки зафіксовано факт порушення позивачем п.5.1., пп.5.2.1 та пп.5.3.9 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що має наслідком заниження валового доходу. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року №0000012300/0, яким Ковельською МДПІ були нараховані податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 106558,00 грн. основного платежу та 53279,00 грн. штрафних санкцій, всього 159837,00 грн.

Підставою для нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток стали висновки податкової інспекції стосовно господарських операцій за договором від 19 червня 2007 року між позивачем та ФГ «Поліське Надозіря».

Так, Ковельська МДПІ на підставі первинних документів та записів в бухгалтерському обліку встановила, що за вказаним договором ФГ «Поліське Надозіря» поставило позивачу 25000 кг ягід чорниці на суму 418106,00 грн. та 3100 кг вишні на суму 8215 грн., всього на загальну суму 426321,00 грн.

В ході перевірки позивач не предявив товарно-транспортні накладні на транспортування ягід від постачальника до покупця, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів відповідності якості придбаної продукції, акти прийому-передачі товару.

Вказану операцію відповідач піддав сумніву на підставі матеріалів документальної невиїзної перевірки ФГ «Поліське Надозіря», проведеною Старовижівським відділенням Ратнівської МДПІ: довідки від 23 червня 2010 року № 54/23-33959618 (а.с. 170-171), пояснення директора господарства (а.с.167-168), у яких зазначено, що такий платник податків відобразив у 2007 році валовий дохід у сумі 35000,00 грн. та у такій же сумі валові витрати. Первинні документи на підприємстві відсутні, крім накладних на відпуск чорниці та вишень ПзІІ «Терцет». Водночас, перевірити відображення результатів в податковому та бухгалтерському обліку неможливо, оскільки за поясненням директора підприємства документи втрачені. Розрахунки між господарством та ПзІІ «Терцет» проводилися в безготівковій формі. Первинні документи на заготівлю проданої продукції господарство не предявило.

На підставі цієї інформації відповідачем зроблено висновок про відсутність у ФГ «Поліське Надозіря» можливостей (трудових, матеріальних ресурсів тощо) на поставку товару згідно з договором від 19 червня 2007 року, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність наміру у нього на створення правових наслідків, а діяльність ПзІІ «Терцет» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобовязань; цей правочин є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок та не відповідає інтересам держави і суспільства відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (ЦК України), ч.1 ст.207, ст.208 Господарського кодексу України (ГК України).

Однак з такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач 19 червня 2007 року уклав письмову угоду із ФГ «Поліське Надозіря», відповідно до якого останній зобовязався заготовити і продати позивачу ягоди чорниці, ожини, лохини, вишні, гриби білі, а той, в свою чергу, прийняти та оплатити сировину за узгодженою ціною з врахуванням націнки.

Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 447608, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підтверджується, що ФГ «Поліське Надозіря», 12 січня 2006 року зареєстроване Старовижівською районною державною адміністрацією Волинської області як юридична особа (а.с.93-94).

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.8 ст.181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, договір поставки узгоджується із тими видами діяльності, якими займаються позивач та його контрагент.

Відповідно до накладних №1 від 03 липня 2007 року, №2 від 04 липня 2007 року, №3 від 05 липня 2007 року, №4 від 06 липня 2007 року, №6 від 10 липня 2007 року (а.с.96-98) на виконання даного договору ФГ «Поліське Надозіря» поставлено позивачу 3100 кг ягід вишні та 25000 кг ягід чорниці на загальну суму 426321,00 грн. Факт розрахунків за товар підтверджується платіжними дорученнями від 20, 21, 22, 25, 26 червня 2007 року та 04 липня 2007 року (а.с.99-103). Як вбачається з додатку 4 до акта перевірки (а.с.68), авансовий платіж у сумі 68679,00 грн. повернуто позивачу. Таким чином, за отриманий товар позивач розрахувався з постачальником у повному обсязі. Дані господарські операції відображено позивачем як в бухгалтерському, так і в податковому обліку (а.с.69 додаток 5 до акта перевірки).

Згідно із ч.1 та ч.5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч.1 та ч.2 ст. 215 ЦК України, на які посилається в акті перевірки відповідач, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч.2 ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України у розясненнях, викладених у постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» звертає увагу, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Проте, жодного доказу вини позивача в намірі порушити публічний порядок Ковельською МДПІ суду не надано.

З висновками податкового органу про нікчемність угоди між ПзІІ «Терцет» та ФГ «Поліське Надозіря» про заготівлю та продаж лісової продукції суд не може погодитися і з тих підстав, що відповідачем не доведено безтоварний характер такої угоди, а позивач, в свою чергу, надав суду належні та допустимі докази в обґрунтування укладення та виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, кваліфікуючи угоду ПзІІ «Терцет» та ФГ «Поліське Надозіря» як нікчемну, допустив при цьому субєктивні припущення, але не навів відповідних доказів.

Разом з тим, із довідки про результати документальної невиїзної перевірки ФГ «Поліське Надозіря» від 23 червня 2010 року № 54/23-33959618 та пояснення від 21 травня 2010 року Ковбука А.В. директора господарства (а.с.167-168; 170-171) - вбачається, що останній здійснював закупівлю ягід чорниць та вишні у місцевого населення на території господарства. Транспортування продукції позивачу здійснювалося за рахунок продавців ягід. Вказане лише підтверджує факт виконання зобовязань. Директором ФГ «Поліське Надозіря» до пояснень додавалися копії документів по взаєморозрахунках та ведення фінансово-господарської діяльності на 21 аркуші, водночас дані документи у судове засідання не були представлені відповідачем, а в акті перевірки ПзІІ «Терцет» зазначено про відсутність підтверджуючих документів по взаємовідносинах з останнім. На думку суду, допущені порушення з боку ФГ «Поліське Надозіря» в частині ведення податкового обліку та документального оформлення господарських операцій із здавачами лісової продукції може бути підставою для відповідальності саме цього підприємства чи його посадових осіб, а не для позивача.

Суд не бере до уваги листи ДП «Старовижівський лісгосп» від 18 травня 2010 року №171 та Волинського обласного управління Лісового та мисливського господарства від 11 травня 2010 року № 348 (а.с.169; 173), оскільки вони не містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідач не зібрав достатніх доказів для підтвердження своїх доводів, а тому його висновки є необєктивними.

Суд вважає, що відсутність первинних документів у ФГ «Поліське Надозіря» (крім накладних) жодним чином не може впливати на законність угоди поставки, а відсутність інших документів у позивача (крім договору, накладної на товар та платіжних доручень), таких як, сертифікатів відповідності продукції та товаротранспортних накладних, не свідчить про нікчемність правочину чи про відсутність фактичної поставки продукції. Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до довідки Старовижівського відділення Ратнівсьокї МДПІ від 23 червня 2010 року № 54/23-33959618 перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПзІІ «Терцет», та підтверджено, що реалізовану продукцію позивач одержував без довіреності, кредиторська заборгованість у підприємства відсутня (а.с.171, зворот). Дану інформацію також підтверджено представником позивача у судовому засіданні. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей може бути лише додатковим доказом про передачу товару від продавця покупцю, однак її відсутність може свідчити лише про порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не безтоварність операції. Так само відсутність карантинних сертифікатів є свідченням недотримання сторонами фітосанітарного (карантинного) контролю (а не податкової дисципліни позивачем).

Суд зауважує, що посилання податкового органу на недекларування податкових зобов'язань та їх несплату може розглядатись як правопорушення з боку ФГ «Поліське Надозіря», а не наявність умислу в ПзІІ «Терцет» на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 237 від 10 серпня 2005 року, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Позивач в свою чергу довів, що договір поставки повністю відповідає чинному законодавству, а також привів до настання реальних наслідків.

В звязку з наведеним, суд вважає спростованими висновки податкового органу про нікчемність угоди між ПзІІ «Терцет» та ФГ «Поліське Надозіря», а також щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР.

Пункт 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР дає визначення валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати): сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з п.5.3.9 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - діяльність особи, яка направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній чи нематеріальній діяльності, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не обґрунтовано висновки, в чому полягає порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2. ст..5 Закону № 334/94-ВР.

Разом з тим, позивач надану суду належні докази того, що витрати понесені ним у звязку із веденням статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку. З пояснень представника позивача у судовому засіданні слідує, що придбанні в 2007 році ФГ «Поліське Надозіря» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (накладна від 10 липня 2007 року № 5 а.с.166) ягоди вишні та чорниці у відповідності до вимог технологічного процесу зберігання поміщені у холодильник для заморожування. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.63), підприємство має на балансі будівлю холодильника (додаток 2 до акта перевірки).

З метою підготовки закуплених ягід для подальшого продажу ПзІІ «Терцет» для очистки, сортування, пакування ягід, крім працюючих на підприємстві робітників за направленням Старовижівського районного центру зайнятості населення на тимчасову роботу прийнято ще семеро працівників. Дані фактичні обставини підтверджуються заявами про прийняття на роботу, направленнями на громадські роботи, наказом від 07 вересня 2007 року № 38, табелем обліку робочого часу та платіжними відомостями (а.с.153-166).

Вантажно-митними деклараціями, CMR (міжнародною товарно-транспортною накладною), рахунком-фактурою, сертифікатами походження товару та сертифікатами про вміст радіоактивних речовин (а.с.124-125; 136-151) підтверджується факт експортних операцій за контрактом від 06 червня 2007 року № 04/2007 (а.с.134-135) із фірмою «Терсет-Вест» (Білорусь) про поставку товару у кількості 14278 кг ( в тому числі 3100 кг ягід вишні) на суму 37401,50 євро (277381,61 грн.) та від 22 лютого 2008 року № 02/2008 із фірмою SCOGSMAT I UDDEHOLMAB (Швеція) про поставку 39675 кг ягід чорниці на суму 119025 євро (920627,27 грн.).

Таким чином, закуплені у 2007 році ягоди чорниці в кількості 39675 кг ( в тому числі 25000 кг у ФГ «Поліське Нодозіря») та ягоди вишні в кількості 3100 кг експортовані, при цьому позивач отримав доход у сумі 1198008,88 грн.

Матеріали справи містять всі достатні і належні докази того факту, що витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, які відповідають вимогам, передбаченим ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; витрати позивачем понесені у звязку із веденням господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а тому такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Суд вважає безпідставним виключення податковою інспекцією з валових витрат ПзІІ «Терцет» 426321,00 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 106558,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - 53279,00 грн. (50% від суми донарахованого зобовязання).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України субєкт владних повноважень, приймаючи рішення, повинен дотримуватися обовязку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000012300/0, прийняте відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000012300/0.

З урахуванням викладеного, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення осіб, які беруть участь у справі, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих повноважень, визначених п.1 ч.2 ст.162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правові акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 30 червня 2010 року № 0000012300/0.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 30 червня 2010 року №0000012300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 01 жовтня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк