Вирок № 115846076, 21.12.2023, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 273/753/23

Номер провадження 1-кп/292/99/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя - ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Пулини та у режимі відеоконференції з Баранівським районним судом Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023060530000191від 09.02.2023 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с.Смолдирів Баранівського району Житомирської

області, зареєстрованого

АДРЕСА_1 , проживаючого

АДРЕСА_2 , громадянина України,

з повною загальною середньою освітою, розлученого , на утриманні двоє

неповнолітніх дітей, не працюючого, військовозобов"язаного, пільг,

інвалідності не має, раніше не судимого ,

- за ч.1 ст.286-1 КК України,-

З участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , 09 лютого 2023 року , близько 11-її години в порушення вимог пунктів 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі Правила дорожнього руху), перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, керував технічно справним автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул.Сонячній, поблизу буд.№44 с.Табори Звягельського району Житомирської області в напрямку с.Кашперівка Звягельського району, водій ОСОБА_3 , в порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху- "водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу" та п.13.3 Правил дорожнього руху- "під час обгону, випередження, об"їзду перешкоди чи зустрічного роз"їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху", під час випередження пішохода, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась в попутному напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді саден на волосистій частині голови, рани на лівому вусі, гематоми м"яких тканин потиличної ділянки справа, забою головного мозку, закритих осколкових переломів гілок правої сідничної кістки та правої лобкової кістки, закритих осколкових переломів малогомілкової та великогомілкової кісток правої гомілки у нижніх частинах із пошкодженням синдесмозу, крововиливу у м"які тканини нижньої частини лівого передпліччя і лівої кисті, закритого осколкового перелому лівої променевої кістки у нижній частині з пошкодженням синдесмозу, закритого перелому човникоподібної кістки лівого зап"ястка які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров"я.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.9 а), 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, перебуває у прямому причинному зв"язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками - спричинення потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 286-1 КК України.

01.11.2023 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 була укладена угода про примирення, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України.

Відповідно до цієї угоди, потерпіла ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1ст. 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, а також на призначення міи покарання, яку має понести ОСОБА_3 , із застосуванням положеньст. 69 КК Україниу видіштрафу врозмірі однієї тисячі неоподаткованихмінімумів доходівгромадян, тадодаткове покарання-позбавлення права керування транспортнимизасобами на строктри роки.

Відповідно до ч. 1 ст.469КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК Україниугода пропримирення міжпотерпілим тапідозрюваним чиобвинуваченим можебути укладенау провадженніщодо кримінальнихпроступків,нетяжких злочинівта укримінальному провадженніу форміприватного обвинувачення. Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке відповідно до ст. 12КК України відноситься до нетяжкого злочину, вчинений з необережності.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, повністю відшкодував заподіяну шкоду. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла суду показала , що їй зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та просила затвердити зазначену угоду. Вважає, що умови цієї угоди, в тому числі щодо узгодженої міри покарання не суперечать вимогам суспільства та не порушують будь-чиїх прав та інтересів .

Захисник обвинуваченого просив затвердити дану угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим.

Прокурор вважає, що дана угода не суперечить вимогам КПК, однак узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким, а тому просила відмовити у її затвердженні.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена потерпілою та обвинуваченим, визначена із застосуванням ст.69КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є : повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання у відповідності до вимог ст. ст. 66, 67 КК України.

Відповідно до ст.69КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Суд бере до уваги таку правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8Основного ЗаконуУкраїни в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м`якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Суд також приймає уваги те, що обвинувачений в ході судового розгляду повністю визнав свою вину, усвідомив протиправність своїх дій, щиро покаявся, відшкодував шкоду потерпілій у повному обсязі.

Саме ці обставини, на думку суду, є підставою для прийняття рішення про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами .

Крім того, суд враховує думку потерпілої , яка стала ініціатором угоди про примирення та узгодили між собою таку міру покарання, яка, на їх переконання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.

Також суд враховує належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків, характер кримінального правопорушення, характер і ступінь тілесних ушкоджень потерпілої , необережну форму вини, поведінку обвинуваченого, який вживав заходи щодо відшкодування шкоди, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності .

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Тому, враховуючи конкретні обставини справи, що пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його як особу та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення останнього без реального відбування покарання, та вважає можливим призначити узгоджене сторонами покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами.

Із врахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення узгодженої сторонами міри покарання із застосуванням ст. 69ККУкраїни у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого ,згідно зі ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів вирішити, відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на речові докази, згідно ухвал слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області області від 13.02.2023 та від 20.03.2023, скасувати.

Керуючись ст.ст. 374, 469, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення, укладену 01.11.2023 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Відповідно до затвердженої угоди про примирення, ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням положеньст. 69 КК Україниу видіштрафу врозмірі однієїтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн. (сімнадцять тисяч ) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення: 1) експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/106-23/2201-ІТ від 02.03.2023 в розмірі 1510 грн. 24 коп.; 2) транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/106-23/2205-ІТ від 08.03.2023 в розмірі 1510 грн. 24 коп.; 3) експертизи обставин та механізму ДТП №СЕ-19/106-22/2925-ІТ від 13.03.2023 в розмірі 1510 грн. 24 коп.. (Отримувач: УК у мЖитомир/Житомирська міська отг24060300. Банк отримувача: Казначейство України; Код ЗКПО: 38035726 Рахунок:UA448999980313010115000006797. Код класифікації доходів: 24060300), а всього 4530 грн. 72 коп.

Арешт, накладений на автомобіль марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , згідно ухвали слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023, скасувати.

Визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні:

-автомобіль маркиVolkswagenTransporter,реєстраційний номер НОМЕР_1 , який повернуто під відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити у власності останнього.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 394КПК України до Житомирського апеляційного суду чере з Червноармійський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1