Рішення № 115828285, 21.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року м. Київ№ 320/5049/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та невиплати 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704-2017-п;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70% під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок з 01.01.2018 основний розмір пенсії 77% грошового забезпечення з врахуванням надбавок із сум грошового забезпечення: робота з таємн. виробами, носіями, док. 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 10%. та виплатити позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення і премії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 704-2017- п та відповідно до вимог ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ, і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів з 01.01.2018 по дату ухвали рішення по справі з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2018 та місячним розміром пенсії, отриманої за період з 01.01.2018.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На момент призначення пенсії розмір пенсії позивача становив 77 % від суми грошового забезпечення. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, як вважає позивач, у нього виникло законне право на перерахунок основного розміру призначеної пенсії з урахуванням сітки тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення згідно з додатком до зазначеної Постанови. Відповідач здійснив позивачу перерахунок основного розміру пенсії на підставі довідки уповноваженого органу та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» від 21.02.2018 №103 за період з 01.01.2018. При цьому, за результатами проведеного перерахунку пенсії з 01.01.2018, з урахуванням лише основних видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років), відповідач обчислив позивачу пенсію у розмірі 70 % від суми грошового забезпечення. Окрім того, згідно проведеного розрахунку підвищення пенсії відповідачем вирішено виплачувати у таких розмірах: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення, з 01.01.2020 100% від підвищення.

Не погоджуючись із такими діями відповідача та враховуючи обставину визнання в судовому порядку пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та щодо виплати 100% визначеного пенсійного забезпечення, а також неотриманих пенсійних коштів з 1 січня 2018 року по теперішній час. На переконання позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області після визнання нечинними у судовому порядку пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету України від 21.02.2018 №103 повинно було самостійно звернутися до відповідного уповноваженого органу для отримання нової довідки про розмір та складові грошового забезпечення пенсіонера. Проте відповідач незаконно відмов позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також у виплаті недоотриманих сум пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва 03.08.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли копія матеріалів пенсійної справи та відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що відтермінування виплати суми підвищень пенсії позивачу здійснено на виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку. Також відповідач посилався на правомірність застосування при перерахунку пенсії позивача відсоткового розміру пенсії у розмірі 70%, з урахуванням того, що при проведенні з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивача, розмір пенсії за вислугу років обчислено виходячи з 70 % сум грошового забезпечення за посадою, відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 основний розмір пенсії 77 % грошового забезпечення з врахуванням певних надбавок із сум грошового забезпечення та премії, представник відповідача пояснив наступне. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією Постановою не передбачалося. Відповідно до Порядку № 45 Головне управління Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від обласних військових комісаріатів в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку № 45. Таким чином, органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.

Враховуючи наведене та виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 суд закрив провадження в адміністративній справі № 320/5049/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70% під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок з 01.01.2018 основний розмір пенсії 77% грошового забезпечення.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

За змістом протоколу за пенсійною справою ФК-68104 (Міноборони) від 01.12.2017 розрахунку (перерахунку) пенсії позивача станом на 01.01.2017, пенсія останнього була обчислена із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад (1 060 грн.), оклад за військове звання (130 грн.), процентна надбавка за вислугу років 40% (476 грн.), надбавка за роботу з таємн. виробами, носіями, док. 15% (159 грн.), надбавка за особливо важливі завдання 50% (833,00 грн.) та премія 10% (106,00 грн.), а всього: 2 764,00 грн. Основний розмір пенсії становить 77% грошового забезпечення (вислуга років 29).

У той же час, згідно з наявною у матеріалах справи копією розрахунку пенсії за вислугу років (дата розрахунку 01.01.2020), пенсія позивача була обчислена з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад (4650 грн), оклад за військове звання (1410 грн), процентна надбавка за вислугу років 50% (3030 грн.), а всього: 9 090 грн. Основний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення (вислуга років 29).

17.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив провести перерахунок належної йому пенсії з 01.01.2018 та виплатити 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704-2017-п, та відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Своїм листом від 27.03.2020 № 1000-0235-8/22764 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що розмір його пенсії за вислугу років станом на 01.12.2017 було обчислено з розрахунку 80% сум грошового забезпечення за 45 років вислуги. В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 здійснено перерахунок належної останньому пенсії з 01.01.2018 на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, як і визначено вказаною Постановою. Виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 1 січня 2018 р. поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Також, у даному листі вказано, що ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено загальний (максимальний) розмір пенсії за вислугу років, який починаючи з 01.05.2014, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. З огляду на це при проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ № 103 розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.

Не погоджуючись з такою позицією органу Пенсійного фонду України, вважаючи її проявом протиправної бездіяльності, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).

Надаючи оцінку правомірності заявленої позивачем вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині проведення перерахунку пенсії позивачу після визнання нечинними у судовому порядку окремих пунктів Постанови №103, з урахуванням тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, суд зазначає наступне.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Порядок №45).

Відповідно до п. 2 Порядку №45 (у редакції, чинній до 24.02.2018) на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. При цьому, довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Уповноважені органи подають зазначені довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

Згідно із п. 4 цього ж Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до п. 5 Порядку №45 (у редакції чинній до 24.02.2018, тобто до дати проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018) для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

В подальшому, Урядом прийнято постанову від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою в т.ч. внесено зміни до п. 1, 2, 3 і 5 вказаного вище Порядку №45, а також затверджено нову форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.

Зокрема, за змістом п. 5 Порядку №45 (в редакції Постанови №103) під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням (п. 5 Порядку №45).

Надалі рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.

Виходячи з системного аналізу наведених положень Порядку №45 (в обох редакціях, в т.ч. у тій редакції, що діє з 05.03.2019), суд зазначає, що Головні управління Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо здійснення перерахунку пенсій лише після надходження довідок встановленого зразка, а також такі управління не зобов`язані самостійно витребовувати довідки від уповноважених органів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі №636/662/17, від 03.07.2018 у справі №709/2728/16-а, від 10.07.2018 у справі №553/3053/16-а.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (матеріалів пенсійної справи), на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Київським обласним військовим комісаріатом видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, на підставі якої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено розрахунок пенсії позивача.

Інші довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року, у матеріалах пенсійної справи відсутні. Документальні докази подання (надіслання на поштову адресу) відповідачу нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивач суду також не надав.

Таким чином, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано покладені на нього положеннями Порядку №45 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 обов`язки з перерахунку пенсії позивача, з огляду на надану Київським обласним військовим комісаріатом довідку. Відтак, суд не вбачає протиправності у діях відповідача щодо неврахування розміру додаткового грошового забезпечення під час перерахунку належної позивачу пенсії, та водночас прояву бездіяльності по відношенню до позивача у зазначеній частині.

Водночас, суд звертає увагу, що у разі незгоди позивача з відомостями, зазначеними у даній довідці, останній не позбавлений права на оскарження таких дій органу, що відповідальний за виготовлення відповідних довідок, у встановленому чинним законодавством порядку. Також позивач не позбавлений права звернутися до такого органу із заявою про виготовлення нової довідки, з урахуванням відповідних видів додаткового грошового забезпечення та положень Постанови №704.

Надаючи правову оцінку правомірності бездіяльності відповідача в частині виплати 100% визначеного пенсійного забезпечення після здійсненого з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.п. 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі Постанова №103 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Як було встановлено судом наявних у справі матеріалів, саме вказані положення Постанови №103 застосовані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області під час здійснення перерахунку пенсії позивача за вислугу років станом на 01.01.2018.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 в адміністративній справі №826/3858/18, яке набрало законної сили з 05.03.2019, було визнано протиправними та нечинними п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Водночас суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 зазначила наступні правові висновки «…Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин».

Керуючись цією позицією ВП ВС, Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі №440/4978/19 виклав інший правовий висновок, згідно з яким «позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону №2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18».

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

За таких обставин, враховуючи останню правову позицію Верховного Суду, право позивача на отримання 100% суми підвищення пенсії не пов`язано зі скасуванням у судовому порядку положень постанов КМУ №103 та виникло з 01.01.2018.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704-2017-п з 01.01.2018 є протиправною.

Відтак, починаючи з 01.012018 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають присудженню судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, визначеного станом на 01.01.2018, починаючи з 01.01.2018.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.01.2018, починаючи з 01.01.218, з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. А. Саєнка, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.