Рішення № 11581467, 04.10.2010, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-729

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 жовтня 2010 року Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді Васильковського В.М.

секретаря Олексюк Г.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломия справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м.Київ в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м.Київ в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра», третьої особи приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

в с т а н о в и в :

в лютому 2010 року ВАТ КБ «Надра» м.Київ в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» звернувся з первісним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідно до кредитного договору № 2102/2008 від 16.09.2008 року банк «Надра» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 46530 доларів США, зі сплатою 13,99% річних, строком до 12.09.2018 року. В забезпечення виконання кредитних зобовязань в заставу банку передано земельну ділянку площею 0,1730 га в урочищі Розчіл с.Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та укладено договір поруки з ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_4 не виконує умови кредитного договору, останню проплату в рахунок погашення кредиту здійснив 03.04.2009 року, чим прострочив повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого порушив умови кредитного договору. Станом на 29.01.2010 року заборгованість ОСОБА_4 по кредиту становить 366070, 18 грн.; по сплаті відсотків 54124,92 грн.; пеня згідно п.5.2 кредитного договору 8237,69 грн. Загальна сума заборгованості по кредиту становить 428432,79 грн. 21.01.2009 року за № 174, 19.02.2009 року за № 197, 07.10.2009 року за №№ 565, 566 банком направлялись позичальнику ОСОБА_4 та поручителю ОСОБА_1 претензії з вимогою погасити заборгованість, на які вони не відреагували. Тому відповідно до ст.ст.1050, 1054 ЦК України позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь банку в особі філії Івано-Франківського РУ ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 428432,79 грн. та судові витрати.

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ВАТ КБ «Надра» в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра», третьої особи приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, посилаючись на те, що ним 16.09.2008 року був укладений кредитний договір № 2102/2008 на суму 46530 доларів США, цільовим використанням для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу земельної ділянки. Щомісячний необхідний платіж за договором 726,55 доларів США. Оскільки кредитний договір був укладений в іноземній валюті, то режим здійснення валютних операцій, права та обовязки субєктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Тому надання банком позичальникові кредиту в іноземній валюті та виконання сторонами обовязків по кредитному договору в іноземній валюті є валютною операцією, яка проводиться на підставі відповідної ліцензії (генеральної та індивідуальної) Національного банку України. Згідно зі ст.5 ч.4 п.п. в), г) Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні субєктами господарських відносин вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, якої при укладенні оспорюваного кредитного договору у банку не було.

Крім того, на день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., на час розгляду справи курс становить приблизно 1 USD = 8,00 грн. Отже, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобовязань за кредитним договором, оскільки з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу, яку необхідно сплачувати, значно зросла, чим погіршився його фінансовий стан. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням принципу справедливості, закріпленому у ст.3 ЦК України. Використання банком долара США, як валюти кредитування за споживчим кредитом значно погіршує його становище позичальника, як споживача, є за змістом ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” несправедливою умовою. У звязку з чим кредитний договір в цілому має бути на вимогу споживача визнаний недійсним, що тягне і визнання недійсним договору іпотеки, як забезпечення кредитного договору. Тому просить визнати недійсним кредитний договір № 2102/2008 від 16.09.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра»; визнати недійсним договір іпотеки від 16.09.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3561 та зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки площею 0,1730 га в АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник ВАТ КБ «Надра» первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнав та додатково пояснив, що відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно положень ст.ст.2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти на надання банківського кредиту це гроші у національній або іноземній валюті. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняють банку на підставі відповідних ліцензій надавати кредити в іноземній валюті. Відповідно до вимог ст.5 Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Пункт “в” ч.4 ст.5 цього Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На даний час законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії індивідуальних ліцензій. У ВАТ КБ «Надра» наявна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій за № 21, видана 23.08.2002 року Національним банком України, яка надає право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, тобто на видачу кредиту в іноземній валюті. Не заслуговує на увагу посилання представника ОСОБА_4 на погіршення становища позичальника у звязку зі зміною курсу долара США до гривні, оскільки в кредитному договорі така обставина для звільнення від відповідальності за невиконання зобовязань за цим договором не обумовлена. Ризики, повязані зі зміною курсу національної валюти, є однаковими для обох із сторін кредитного договору. Оскільки банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти, які останній використав на власний розсуд і на даний час кредитору не повернув, то просить первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.

Представник ОСОБА_4 первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в зустрічному позові. Доповнила, що банк при наданні кредиту в іноземній валюті зобовязаний був під час укладення кредитного договору попередити позичальника, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе сам позичальник. Банк не попередив ОСОБА_4 про валютні ризики, вніс до кредитного договору дискримінаційні умови визначив валюту зобовязання всупереч чинному законодавству, без наявності індивідуальної ліцензії на видачу споживчого кредиту в іноземній валюті. Ствердила, що саме позичальник ОСОБА_4, а не банк був ініціатором валютної операції. Не заперечила тієї обставини, що ОСОБА_4 через погіршення фінансового становища припинив виплату чергових частин суми кредиту та відсотків за користування ним відповідно до графіку погашення кредиту. Просить в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав з підстав, викладених представником ОСОБА_4 Не заперечив факт укладення 16.09.2008 року договору поруки з ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_4 взятих зобовязань, що витікають з кредитного договору № 2102/2008 від 16.09.2008 року.

Зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що первісний позов слід задовольнити повністю, а в зустрічному позові відмовити з таких підстав.

Згідно вимог ст.ст.1052, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. У разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів. У відповідності до ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що 16 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра» в особі Івано-Франківського регіонального управління та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 2102/2008, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 46530 доларів США з цільовим використанням: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 3539 від 16.09.2008 р. для придбання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,1730 га в АДРЕСА_1 зі сплатою 13,99% річних, строком на 120 місяців.

В рахунок забезпечення виконання кредитного договору 16 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки на земельну ділянку площею 0,1730 га в АДРЕСА_1

Крім того, 16 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір поруки, згідно якого поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору № 2102/2008.

Однак, ОСОБА_4 порушено п.3.3.1 кредитного договору, а саме: з 03.04.2009 року не виконано графік повернення основної суми кредиту та відсотків за користування ним, що підтверджується розрахунком заборгованості. 21.01.2009 року за № 174, 19.02.2009 року за № 197, 07.10.2009 року за №№ 565, 566 банком направлялись позичальнику ОСОБА_4 та поручителю ОСОБА_1 претензії з вимогою погасити заборгованість, на які вони не відреагували. Станом на 29.01.2010 року заборгованість ОСОБА_4 по кредиту становить 366070, 18 грн.; по сплаті відсотків 54124,92 грн.; пеня згідно п.5.2 кредитного договору 8237,69 грн. Загальна сума заборгованості по кредиту становить 428432,79 грн. Представник ОСОБА_4 не заперечила наявну суму заборгованості по кредитному договору.

Згідно п.4.2.4 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором і штрафних санкцій.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору у випадку прострочення виконання зобовязань позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Сума пені згідно розрахунку становить 8 237,69 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку із позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором № 2102/2008 від 16.09.2008 року є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заявляючи зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, ОСОБА_4 має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що передбачено ч.3 ст.533 ЦК України. Такі випадки, порядок та умови регулюються наступними законодавчими актами.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розмішувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі ст.44 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктом 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року № 15-93 Національному банку надані повноваження, зокрема, у сфері валютного регулювання визначати порядок здійснення операцій в іноземній валюті, приймати нормативно-правові акти щодо ведення валютних операцій. Статтею 56 Закону України “Про Національний банк України” встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

На виконання вказаних повноважень відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" Національним банком України було прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. № 483.

Як встановлено ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”: Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції; порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001 року.

Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

ВАТ КБ «Надра» станом на час укладання кредитного договору мав видані Національним банком України банківську ліцензію № 21 від 23.08.2002 року на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, дозвіл № 21-1 від 23.08.2002 р., додаток до дозволу № 21-1 від 23.08.2002 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Отже, ВАТ КБ «Надра» має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення відповідних операцій.

Таким чином, суд вважає, що Національний банк України, користуючись своїми повноваженнями щодо видачі обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України, наданими йому Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", закріпив за ВАТ КБ «Надра» у даному випадку право використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України без індивідуальної ліцензії. Прийняття зазначеного Положення Національним банком України не суперечить, на думку суду, вимогам Декрету Кабінету Міністрів України, а конкретизує його певні положення.

Крім того, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на час видачі кредиту та на даний час ці межі, як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.

Таким чином, відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статей 32, 44 Закону України “Про Національний банк України”, статей 2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, статей 1, 4, 34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р., використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії. Отримувачем відсотків, комісій за кредитним договором є ВАТ КБ «Надра», тому посилання представника ОСОБА_4 на обовязкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін договору.

Посилання представника ОСОБА_4 на погіршення фінансового стану позичальника у звязку зі зміною курсу долара США до гривні, як на істотну зміну становища щодо виконання боргових зобовязань за кредитним договором суд відхиляє, оскільки в п.6.1 кредитного договору така обставина для звільнення від відповідальності за невиконання зобовязань за цим договором не обумовлена. Ризики, повязані зі зміною курсу національної валюти, є однаковими для обох із сторін кредитного договору.

Крім того, відповідно до ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте ОСОБА_4 не доведено, в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного кредитного договору, навпаки, відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 був наданий кредит, який використаний останнім на власні потреби. Представник ОСОБА_4 не надав будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що кредитний договір № 2102/2008 від 16.09.2008 року суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № 2102/2008 від 16.09.2008 року, укладеного між сторонами не підлягають задоволенню. В наслідок чого не може бути задоволена вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки від 16.09.2008 року, укладеного між ним та ВАТ КБ «Надра», посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 3561 та зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру запис про іпотеку і заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки площею 0,1730 га в урочищі Розчіл с.Яблуниці Яремчанської міської ради.

На підставі ст.ст.192, 204, 524, 526, 530, 533, 549, 553, 554, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та керуючись ст.ст.209, 212-215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний № НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2 на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м.Київ в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра», м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23, МФО 336871, р/р 29098803003003, код ЄДРПОУ 26214767 грошові кошти в загальній сумі 428432 грн. 79 коп., з них: заборгованість по кредиту 366070 грн. 18 коп.; по сплаті відсотків 54124 грн. 92 коп.; 8237 грн. 69 коп. пеня згідно п.5.2 кредитного договору № 2102/2008 від 16.09.2008 року та судові витрати: 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» м.Київ в особі Івано-Франківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра», третьої особи приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Головуючий: підпис.

З оригіналом вірно.

Суддя: