Ухвала суду № 11580856, 07.10.2010, Апеляційний суд Вінницької області

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів:Нікушина В.П.,Сороки Л.А. , , при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України у м. Ладижин на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідом 2-ї групи по захворюванню, повязаному з роботами по ліквідації наслідків аварії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, повязаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії її визнано інвалідом другої групи і віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В звязку з цим їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю. Вказувала, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон) встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір її пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне перерахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому вона звернулася до відповідача щодо проведення відповідного перерахунку зазначених пенсій, однак отримала відмову.

Просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, стягнути з відповідача на її користь невиплачені кошти за період з 01.06. 2007 року по 01.06.2010 року.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобовязано управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин провести перерахунок та здійснити виплату основної та додаткової пенсій ОСОБА_3 по інвалідності відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за періоди з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день постановлення судового рішення з врахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, сторонами не заперечується та підтверджено матеріалами, що позивач є постраждалою від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, повязаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії її визнано інвалідом другої групи. Положеннями ст.14 Закону її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону.

Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії позивачу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин - відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.08.2010 року залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. за наступними реквізитами отримувач: Держбюджет м. Вінниці 22050002; Код ЄДРПОУ: 34701167; Р/р: 31214263700002; Банк: УДК у Вінницькій обл.; МФО: 802015 ККД 22050002.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: