Рішення № 11577356, 24.09.2010, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2-4451/10/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого – судді Садовського К.С.

при секретарі – Карамишевій Н.В., Альбощій Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якої просить поновити її на роботі на тій самій посаді укладчика продукції медичного призначення ампульного цеху ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» відповідно до штатного розпису та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 лютого по 30 квітня 2010 року у розмірі 3221,42 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 1500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 14.05.2007 працювала у відповідача укладчиком продукції медичного призначення ампульного цеху. 08 лютого 2010 р. її не пустив на роботу охоронець КПП. 09 лютого 2010 року коли вона знову прийшла на роботу за роз’ясненнями, чому її не пускають до заводу, її під розпис ознайомили з наказом № 79-К від 08.02.2009 року про те, що вона звільнена за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки до неї раніше ніколи не застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Акти про порушення трудової дисципліни чи акти про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку відносно неї ніколи не складалися. Крім того, позивач вказує, що її ніколи не відстороняли від роботи; про це розпорядження їй нічого відомо не було і з ним ніхто її не ознайомлював. У зв’язку із незаконним звільненням, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також позивач, вказує що у зв’язку з незаконним звільненням їй заподіяно значні моральні страждання та був порушений її звичайний спосіб життя, оскільки на протязі більше ніж трьох місяців вона не мала можливості придбати для себе та свого сина, який є інвалідом дитинства та страждає на пухлину мозку, в достатній кількості необхідних продуктів харчування, предметів першої необхідності, одягу, ліків. Це вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя її сина.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди збільшив до 8941,94 грн. та 10000 грн. відповідно. В інший частині позов також підтримав та надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Також представником ОСОБА_3 подана заява від ОСОБА_1, в якій вона просить поновити їй строк для звернення до суду з позовом за захистом свої прав та інтересів у зв’язку із незаконним звільненням, в якій позивач посилається на те, що причини пропуску строку є поважними, а саме – у зв’язку із її юридичною необізнаністю вона 11.02.2010 р. звернулась за захистом своїх прав з початку до Державної інспекції праці Харківської області, яка встановила порушення трудового законодавства з боку відповідача, але лише 24 березня 2010 року надала їй відповідь, з якої вона дізналась, що за захистом своїх прав вона повинна звернутись до суду.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що на протязі трудового договору ОСОБА_1 неодноразово порушувала трудову дисципліну, а підставою для звільнення стало неодноразове грубе порушення трудової дисципліни на протязі робочого дня, що підтверджується відповідними службовими записками. Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що протягом роботи ОСОБА_1 на ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» до неї жодного разу не застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, але нею пропущений місячний строк для звернення з позовом до суду за захистом своїх прав. Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 та її представник не надали суду доказів поважності причин пропуску цього строку.

Третя особа, директор ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» ОСОБА_2, в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність. У своїх письмових заперечення ОСОБА_2 просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити оскільки протягом усієї роботи позивача на заводі на неї систематично надходили скарги від керівництва цеху щодо недотримання ОСОБА_1 трудової дисципліни, непідкорення розпорядженням керівництва цеху та невиконання обов’язків покладених на неї трудовим договором.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 343-к від 14 травня 2007 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу укладчиком продукції медичного призначення 2 розряду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» /а.с. 55/.

Наказом по ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» № 79-к від 08.02.2010 р. ОСОБА_1 звільнена з 08.02.2010 р. за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України /а.с. 52/.

09 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримала на руки трудову книжку.

Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В судовому засіданні достовірно встановлено, і не оспорюється відповідачем, що до моменту звільнення 08 лютого 2010 року до ОСОБА_1 жодного разу з боку власника «Дослідний завод «ГНЦЛС» та уповноваженого ним органу не застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Оскільки п.3 ст. 40 КЗпП України необхідною підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачає застосовування до працівника, до моменту його звільнення, заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, а в даному випадку ця підстава відсутня, то звільнення ОСОБА_1 є незаконним.

Доповідні та службові записки від 04.08.2009 р., 14.05.2009 р., 05.02.2010 р. про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 та невиконання нею своїх трудових обов’язків, що надані відповідачем в якості доказів, суд відхиляє, оскільки ці документи не можуть спростувати висновки суду про недотримання відповідачем при звільненні ОСОБА_1 необхідних умов, що передбачені п.3 чт. 40 КЗпП Українри.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На виконання цієї норми, а також враховуючи, що аналогічні вимоги заявлені позивачем, суд стягує з відповідача середню заробітну плату за період з 08.02.2010 р. по 24.09.2010 р. в сумі 8941,94 грн. Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1А в сумі 55,54 грн. та загальна сума середнього заробітку у розмірі 8941,94 грн. за 161 день вимушеного прогулу, розраховані позивачем вірно, відповідач ці розрахунки не оспорює і суд бере їх за основу при вирішенні позову в цій частині.

Згідно ч.1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди позивачу суд враховує, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1, останній була завдана моральна шкода, оскільки був порушений звичайний ритм її життя, вона була позбавлена єдиного засобу для свого існування та не могла надавати належної підтримки сину-інваліду. Надані суду свідоцтво про народження ОСОБА_5, довідка з КП «Жилкомсервіс» дільниця № 58 від 23.04.2010 р. № 673 та медичні документи про стан здоров’я ОСОБА_5 підтверджують ці обставини /а.с. 13, 14-17, 18/. З врахуванням обставин справи, суд стягує з відповідача на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати позивача, які підлягають стягненню, складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн., які підтверджуються Угодою про надання правової допомоги між ОСОБА_1. та адвокатом ОСОБА_6 від 14.04.2010 р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру серія 01АААП № 315860 про сплату позивачем 1500 грн. На користь держави суд стягує з відповідача судовий збір у сумі 106, 41 грн. (89,41 грн. за вимоги про стягнення середнього заробітку та 17 грн. за вимоги немайнового характеру) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., від оплати яких позивач звільнена за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

З матеріалів справи вбачається що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 29.04.2010 р., тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав у зв’язку із незаконним звільнення, суд визнає поважними причини пропуску цього строку. При цьому суд враховує відсутність юридичної освіти у позивача, її матеріальний стан, знаходження на її утриманні сина-інваліда та факт її звернення за захистом своїх прав до територіальної державної інспекції праці Харківської області 11 лютого 2010 року, що свідчить про бажання ОСОБА_1 у той спосіб, який був їй відомий на той час, захистити свої права.

Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215, 367 ч. п. 4 ЦПК України, ст.ст. 40 п.3, 221, 231, 233, 234, 235, 2371 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді укладчика продукції медичного призначення 2 разряда ампульного цеху ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» відповідно до штатного розпису з 08 лютого 2010 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» (код ЄДРПОУ 33338513) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 лютого 2010 року по 24 вересня 2010 року у розмірі 8 941 (вісім тисяч дев’ятсот сорок одна) грн. 94 коп., компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п’ятсот) грн., а всього стягнути 15441 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 94 коп.

Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» на користь держави судовий збір в сумі 106 /сто шість/ грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 /сто двадцять/ грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ