Рішення № 115744214, 14.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2023Справа № 910/13046/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 425989,39 грн.

за участі представників:

від позивача: Старощук М.В.

від відповідача: Кузнецов І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення за договором про закупівлю аксесуарів для одягу (спорядження поясне синтетичне) від 25.05.2022 № 156НП пені в сумі 243699,25 грн. за прострочення строку поставки товару та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 182290,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 21.09.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, тобто за місцем знаходження відповідача. Суд звернув увагу на пункти 1.5, 9.12 договору від 25.05.2022 № 156НП, згідно з якими місце виконання договору в частині поставки товару - за адресою замовника в м. Києві, стосовно інших зобов`язань за цим договором, у тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601.

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вибору між господарськими судами, яким підсудна дана справа, у зв`язку з чим пред`явлення позову до Господарського суду міста Києва здійснено із дотриманням належної підсудності.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів власний контррозрахунок пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, пославшись на помилкове включення позивачем до строку нарахування дня поставки товару. Одночасно відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені та процентів за користування чужими грошовими коштами на 90 %.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що умовами договору передбачено включення дня поставки товару до строку, за який здійснюється нарахування санкцій. Також позивач просив відмовити в зменшенні пені та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2022 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю аксесуарів для одягу (спорядження поясне синтетичне) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18420000-9), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю спорядження поясне синтетичне (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18420000-9), далі - Товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору).

У пункті 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі XV цього договору на умовах попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від ціни договору, указаній в розділі III Договору в сумі 10127230,20 грн., у тому числі ПДВ 1687871,70 грн. Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий Постачальником рахунок на оплату. Остаточний розрахунок у розмірі 50 відсотків 10127230,20 грн., у тому числі ПДВ 1 687 871,70 грн. покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін по 21.10.2022 включно, за адресою покупця в місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару).

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 12.1 договору).

Відповідно до специфікації товару (додаток № 1) поставці підлягає спорядження поясне синтетичне у кількості 14115 штук на загальну суму 20254460,40 грн., у т.ч. ПДВ 20% 3375743,40 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 4491984 грн. згідно з платіжним дорученням від 02.06.2022 № 1928 та в розмірі 5635246,20 грн. відповідно до платіжного доручення від 02.06.2022 № 1927.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 6480 штук 26.10.2022, що підтверджується накладною № 10/26/10 від 26.10.2022 на суму 9298540,80 грн., та товар у кількості 7635 штук 08.11.2022 року, що підтверджується накладною № 11/08/10 від 08.11.2022 на суму 10955919,60 грн.

06.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.04.2023 № 1462/26/3-2023 щодо сплати пені та процентів за договором від 25.05.2022 № 156НП унаслідок прострочення поставки товару.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

Частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За положеннями статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 9.3 договору за невиконання зобов`язання щодо поставки товару, постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Отже, сторонами в договорі погоджено включення дня поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку до строку прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції. Також у договорі визначено обов`язок відповідача сплачувати 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів визнання недійсним договору у відповідній частині, зокрема, пунктів 9.2, 9.3 договору, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим до такого правочину застосовується презумпція правомірності.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач прострочив поставку товару в кількості 6 480 штук на 5 днів за період із 22.10.2022 по 26.10.2022, що підтверджується накладною № 10/26/10 від 26.10.2022; у кількості 7 635 штук на 18 днів за період з 22.10.2022 по 08.11.2022, що підтверджується накладною № 11/08/10 від 08.11.2022 року.

За арифметичним перерахунком суду, нарахована позивачем пеня в сумі 243699,25 грн. за прострочення строку поставки товару та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 182290,14 грн. розраховані правильно.

Одночасно, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %, пославшись на те, що місцезнаходженням відповідача є м. Запоріжжя, що з 25.04.2022 включено до Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). При цьому, в 2022 році відповідач зазнав значних утрат майна, зокрема, чотирьох виробничих об`єктів, що суттєво позбавило відповідача можливості повноцінно вести господарську діяльність. До того ж, відповідач протягом 2022-2023 років виконує завдання для потреб Збройних сил України. Водночас, неустойка в заявленому позивачем розмірі покриває частину заробітної плати працівникам відповідача, у зв`язку з чим має негативні наслідки для господарської діяльності відповідача. Також господарська діяльність відповідача не є прибутковою, про свідчать звіти про фінансові результати за І квартал 2022 року та за 9 місяців 2022 року. Одночасно відповідач просив урахувати, що зобов`язання є на 100 % виконаним, та відповідачем допущено незначне прострочення строку поставки товару. У свою чергу, позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку з незначним простроченням строку поставки. При цьому, відповідач за власні кошти виконував значний обсяг замовлень.

Заперечуючи проти зменшення розміру пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач наголосив, що договір укладений під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим відповідач усвідомлював ризики, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності. У той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження речових прав на вказані виробничі об`єкти, та їхнє пошкодження мало місце до укладення договору. Натомість, відповідач допускає систематичне прострочення поставки товару за іншими укладеними з позивачем договорами. Отже, за доводами позивача, наведені відповідачем обставини для зменшення розміру пені не є винятковими. При цьому, порушення відповідачем договірних зобов`язань призвело до порушення забезпечення поліцейських на забезпечення їх форменим одягом.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

При вирішенні в даній справі питання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд ураховує, що розмір перерахованої позивачем попередньої оплати відповідачу становить 10127230,20 грн.

Разом із цим, відповідачем поставлено позивачу товар із першою поставкою (із пропуском строку на 5 днів) майже на всю суму попередньої оплати, а саме на 9298540,80 грн., що підтверджується накладною від 26.10.2022 № 10/26/10.

Надалі, поставка товару здійснена відповідачем на суму 10955919,60 грн. згідно з накладною від 08.11.2022 № 11/08/10, та матеріали справи доказів щодо дати оплати позивачем товару на вказану суму не містять.

Відтак, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення санкцій, відповідачем зобов`язання з поставки товару є виконаними в повному обсязі.

Одночасно судом прийняті до уваги посилання відповідача на втрату ним частини виробничих об`єктів та на загальний майновий (фінансовий) стан, що свідчить про неприбуткову господарську діяльність відповідача.

Так, відповідно до акту від 14.03.2023 обстеження об`єкту нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, складеного в м. Оріхів, пошкоджено майновий комплекс, розташований за адресою: Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Оріхів, вул. Я. Йогана, буд. 47, який перебуває в оренді відповідача на підставі договору оренди від 01.08.2016 № 080109. В акті зазначено, що орієнтовною датою руйнації (пошкодження) є липень-серпень 2022 року, та пошкоджень зазнало, серед іншого, внутрішнє оздоблення (електропостачання, освітлення, опалення, офісні меблі, міжкімнатні стіни в виробничих приміщеннях) та швейне обладнання (швейні машинки), розкрійний стіл, а також інше приладдя.

Згідно з листом від 01.05.2023 № 4370/70-2023 Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на лист відповідача від 25.04.2023 № 01 за фактом руйнування 10.02.2023 унаслідок ворожих артилерійських обстрілів майнового комплексу, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Я. Йогана, буд. 47, яке орендує відповідач, та в якому знаходиться виробниче майно відповідача, зареєстровано даний факт 16.02.2023 за № 1981 в ЄО Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, після чого вказані матеріали направлені за підслідністю до Управління СБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.

Як слідує з Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75, Пологівський район Запорізької області із 25.04.2022 по теперішній час входить до даного Переліку.

З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 24369,93 грн. та 18229,01 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Національної поліції України задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а; ідентифікаційний код30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ідентифікаційний код 40108578) 24369 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 93 коп. пені, 18229 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 6389 (шість тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 19.12.2023 року.

Суддя К.В. Полякова