Рішення № 115737295, 07.12.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4152/23

Провадження № 2/346/1455/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді: Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення грошових коштів у якості страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПрАТ "Страхова група "ТАС" про стягнення грошових коштів у якості страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, вона просила відшкодувати заподіяну їй майнову шкоду у вигляді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника її матері, яка загинула внаслідок ДТП в сумі 50 076 грн. та моральну шкоду, заподіяну смертю її матері в сумі 50 076 грн.

Стислу позиції учасників у справі.

Аргументи позивача та її представника. 19.11.2019 року мало місце ДТП за участю позивача, її матері та ОСОБА_2 , який керував автомобілем, цивільно-правова відповідальність якого за заподіяння смерті іншій людини була застрахована відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла від отриманим травм, внаслідок чого позивачу було заподіяно моральної шкоди, а також матеріальної щкоди, оскільки позивач була змушена понести витрати на похованна матері та спорудження надгробного пам`ятника. І цю шкоду, вона оцінює більшою ніж ліміт відповідальності відповідача, але в межах ліміту позивач вважає, що відповідач повинен сплатити на її користь заявлені нею суми, про що подала відповідну заяву до відповідача, проте у добровільному порядку відповідач не здійснив страхової виплати.

Аргументи представника відповідача. Вироком яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП встановлено, що він відшкодував позивачу матеріальну та моральну шкоду повністю, а тому вона не має права вимагати додаткового відшкодування з відповідача. Крім того, позивач не надала відповідачу усіх необхідних документів для встановлення розміру заподіяної їй шкоди, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) є донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-10 копія паспорту ОСОБА_1 ; а.с.11 - копія свідоцтва про її народження; а.с.15-16 - копія витягу про дошлюбне прізвище; а.с.12-13 - копія свідоцтва про її шлюб; а.с.14 - копя свідоцтва про розірвання шлюбу).

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської від 12.02.2021 року, який набрав законної сили 27.05.2021 року, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.18-23 - копія вироку).

При цьому вироком було встановлено, що 19.11.2019 року, приблизно о 17 год.40 хв. в темну пору доби, суху погоду, за умов вуличного освітлення, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Mitsubishi Lancer", номер НОМЕР_3 , рухався по вул.Січових Стрільців у м.Коломия Івано-Франківської області, у напрямку з перехрестям вул.Лисенка. В цей же час проїжджу частину дороги, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, почали переходити пішохід похилого віку - ОСОБА_3 , разом з дочкою - ОСОБА_1 , яка попід руку вела свою матір. Ці пішоходи створили водію автомобіля небезпеку для руху, однак при наближенні до лінії руху пішоходів ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обставновку, не обрав безпечної швидкості руху, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді двох пішоходів своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження від яких 20.11.2019 року настала її смерть (а.с.18-23 - копія вироку).

Також вироком суду було встановлено, що відшкодування потерпілій ОСОБА_1 завданої шкоди відбулось добровільно у зв`язку із чим нею написана заява про відсутність до нього претензій морального та майнового характеру. А у письмовій заяві від 27.10.2020 року вона зазначила, що ОСОБА_2 відшкодував їй майнову та моральну шкоду, заподіяну цим кримінальним правопорушенням, яка не охоплюється страховим відшкодуванням (страховою виплатою) зі сторони страховика (а.с.18-23).

Тому із цих мотивів, а також зважаючи на положення п.22.1.ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (за якими, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи), суд не може погодитись із аргументами представника відповідача про те, що вказана вище обставина є окремою і самостійною підставою для відмови у позові ОСОБА_1 . Оскільки, як вказано у вироку, ОСОБА_2 відшкодував їй майнову та моральну шкоду, заподіяну цим кримінальним правопорушенням, яка не охоплюється страховим відшкодуванням.

Проте, суд вважає встановленою ту обставину, що на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди, страхова відповідальність власника зазначеного транспортного засобу була застрахована саме в ПрАТ "Страхова група "ТАС", згідно з полісом №197981615, у тому числі й за шкоду, заподіяну життю інших людей (а.с.28 - копія реквізитів поліса у виді роздруківки із сайту МТСБУ). Вказану обставину не оспорював відповідач.

20 та 21 листопада 2019 року, ОСОБА_1 оплатила послуги з поховання матері (які складаються з оплати послуг лікаря патолого-анатома у розмірі 2000 гривень, скорботної каплички, катафалку - 1100 гривень, безпосереднього поховання - 1222 гривні 96 копійок, домовини, хреста, таблички, подушки, покривала, лампадки та свічок - 8545 гривень), які разом складають 12 867 гривень 96 копійок (а.с.26 - копія квитанції №110, копія квитанції №0.0.1530140854.1, а.с.27 - копія квитанції №016292, копія товарного чеку від 20.11.2019р.). А 27.07.2021 року вона оплатила 93000 гривень за виготовлення пам`ятника (а.с.24-25 - копія квитанції та свідоцтва про реєстрацію ФОП ОСОБА_4 ), що у загальному розмірі складає 105867 гривень 97 копійок.

05.08.2021р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із письмової заявою про здійснення їй страхового відшкодування вказаних витрат у розмірі 50076 гривень, а також моральної шкоди, заподіяної смертю її матері у розмірі теж 50076 гривень (а.с.29-32 - копія заяви; 33 - копія квитанції). Додавши при цьому до своєї заяви документи, які підтверджують, що вона є донькою загиблої, вирок суду та обвинувальний акт, копії документів понесення витрат на поховання та виготовлення пам`ятника, а також реквізити свого банківського рахунка (а.с.29-32).

18.08.2021р. розглянувши вказані документи, відповідач запросив надати йому оригінали розрахункових документів, заповнити довідку про склад сім`ї на кожного отримувача, а також повідомив, що до подання таких документів і надання копії вироку суду з відміткою про те, що він набрав законної сили, він призупиняє розгляд справи (а.с.34-35, 51-53 - копія листа відповідача).

Але вже 19.08.2021 року, тобто на наступний день, відповідач надав ще один лист із вимогою надати йому Акт виконаних робіт до квитанції щодо виготовлення пам`ятника (а.с.36 - копія листа відповідача).

І у своєму відзиві, відповідач вказував на те, що позивач не надала йому оригінали розрахункових документів та заповнену довідку про склад сім`ї на кожного отримувача (а.с.49-50 - відзив на позов). Але представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що вказані документи були надані на ознайомлення представнику відповідача, який зробив з них копії (а.с.70-73 - відповідь на відзив), однак проти цього відповідач нічого не протиставив і не зазначив.

Також під час розгляду справи, представник позвиача надав суду копію договору про виконання робіт по виготовленню пам`ятника ОСОБА_3 з додатком та Актом приймання-передачі виконаної роботи (а.с.93-97 копія цих документів).

Встановлені судом правовідносини.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини у сфері відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема у зв`язку із смертю людини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника (володільця) якого була застрахована.

І в межах цих правовідносин, позивач вважає, що має право вимоги до відповідача, як до страховика, про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 50076 гривень у зв`язку із смертю матері, а також матеріальної у розмірі 500076 гривень, яка полягає у витратах на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Оцінка суду щодо права позивача.

Відповідно до положень пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

А згідно з п.22.1. ст.22. Закону України Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю третьої особи.

І суд одразу відзначає, що відповідач не довів будь-якими доказами те, що у випадку із дорожньо-транспортною пригодою, учасниками якої були: позивач, її мати та ОСОБА_2 , яка відбулась 19.11.2019 року, цей випадок не підпадав під страховий випадок за яким відповідач як страховик повинен відшкодувати шкоду, або, що договір страхування не діяв на той момент, або, що він не поширював свою дію на цей випадок, або, що розмір відшкодування повинен бути меншим, ніж заявлений позивачем.

Разом з цим суд враховує, що за положеннями статті 23 вказаного закону, шкодою, заподіяною життю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є і шкода, пов`язана із смертю потерпілого. До якої, в силу положень п.27.4. та п.27.3. статті 27 цього ж закону відноситься моральна шкода, заподіяна смертю людини та матеріальна шкода у вигляді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Проте передумовою для здійснення таких відшкодувань є настання смерті потерпілого саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і якщо така смерть настала до спливу одного року після ДТП, і якщо смерть була прямим наслідком цієї ДТП (п.27.1. закону). Однак вироком суду, який набрав законної сили прямо встановлено, що мати позивачки померла саме внаслідок травм, отриманих від ДТП 19.11.2019р., і померла вона на наступний після ДТП день.

Відповідно до положень п.27.3. ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

І суд констатує, що максимальний розмір такого страхового відшкодування правильно обрахований позивачем, з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (день настання страхового випадку - 20.11.2019 - смерть мати позивача) і складає 50076 гривень, що є грошовим виразом 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законом у місячному розмірі на день настання страхового випадку.

А оскільки спору між сторонами щодо розміру заявленого до відшкодування моральної шкоди між сторонами не було, суд не буде описувати свою думку щодо цього, але коротко зауважить, що вона не перевищує розумності, добросовісності та справедливості, зважаючи, що мова йде про моральну шкоду, заподіяну позивачу смертю матері.

Що стосується вимоги відповідача про заповнення довідки про склад сім`ї, то суд відзначає, що подання такого документу не було передбачено законом, і станом на час розгляду справи, в ній не має і фактичної потреби, оскільки відповідач не довів, що існують інші особи, вказані у п.27.3. ст.27 Закону, які б також як і позивач претендували на виплату відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері позивача, про що прямо і недвозначно вони б заявили відповідачу чи суду.

Тому суд погоджується із позивачем у тому, що його право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її матері внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (яка відбулась 19.11.2019 року), у розмірі 50076 гривень, дійсно порушується відповідачем, і тому воно підлягає судовому захисту шляхом стягнення всієї цієї суми з відповідача на користь позивача, що є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до положень п.27.4. ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідач не оспорював смерть матері позивача та обсяг витрат, але наполягав на наданні оригіналів документів щодо вказаних витрат. Проте представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що вказані документи були надані на ознайомлення представнику відповідача, який зробив із них копії (а.с.70-73 - відповідь на відзив), і проти цього відповідач нічого не протиставив і не зазначив.

Разом з цим суд відзначає, що згідно з п.37.1.3. статті 37 вказаного закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування дійсно є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, але виключно, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

А надані позивачем копії документів цілком і повністю дозволяли встановити, як факт ДТП, причини та обставини її настання (оскільки позивач із заявою на здійснення страхового відшкодування було надано копію вироку, що набрав законної сили), так і розмір заподіяної шкоди у вигляді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, навіть якщо оригінали всіх цих документів і не надав позивач. До того ж, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що надані позивачем документи у вигляді копій, навіть якщо це були виключно копії, не були оформлені належним чином.

Але разом з цим, в силу п 33-1.1. ст.1 цього ж закону (на яку посилався відповідач) особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язана сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа.

Отже, у випадку відсутності у потерпілої особи наявного оригіналу, але надання копії документа, це не буде вважатись порушенням обов`язку у сприянні страховику встановити необхідну інформацію, та не може бути для страховика підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Надані позивачем суду копії документів, підтверджують те, що саме позивачка, дійсно оплатила послуги з поховання матері та виготовлення пам`ятника, що у загальному розмірі складає 105867 гривень 97 копійок.

І позивачем правильно обраховано, з урахуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", максимальний розмір відшкодування шкоди, завданої смертю її матері, зокрема 50076 гривень, що є грошовим виразом 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законом у місячному розмірі.

Тому суд погоджується із позивачем у тому, що його право на отримання страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної смертю її матері, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (яка відбулась 19.11.2019 року), у розмірі 50076 гривень, дійсно порушується відповідачем, і тому воно підлягає судовому захисту шляхом стягнення всієї цієї суми з відповідача на користь позивача, що є належним способом захисту її порушеного права.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Оцінка суду щодо судових витрат.

Положеннями частини 1 і 2 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

А ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позивач звільнений був від сплати судового збору, який у цій справі повинен був скласти 1502 гривні 28 копійок, він підлягає стягненню на користь держави Україна з відповідача.

Таким чином, керуючись статтями 2,3,5,10,19,23,34,76-83,89,133,141,227-247,258,259,263-265,272,273,351-355,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення грошових коштів у якості страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження: 03117, м.Київ, пр.Берестейський, б.65; ідентифікаційний код: 30115243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 100152 (сто тисяч сто п`ядесят дві) гривні у якості страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ( ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (яка відбулась 19.11.2019 року), з яких: 50076 (п`ятдесят тисяч сімдесят шість) гривень - у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної її смертю; 50076 (п`ятдесят тисяч сімдесят шість) гривень - у якості відшкодування витрат на її поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження: 03117, м.Київ, пр.Берестейський, б.65; ідентифікаційний код: 30115243) судовий збір у розмірі 1502 (одна тисяча п`ятсот дві) гривні 28 (двадцять вісім) копійок, на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2023 року.

Суддя Коваленко Д.С.