Рішення № 115737280, 05.12.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4798/23

Провадження № 2/346/1608/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді П`ятковського В.І.

за участю секретаря Кривюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання правова власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернувшись до суду із даним позовом посилається на те, що їй на праві власності належить 5/6 часток будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а 1/6 частка вказаного будинковолодіння належить першій дружині її чоловіка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що з жовтня 1962 року вона, позивачка, постійно проживає у спірному житловому будинку, дбає про нього, володіє ним добросовісно, відкрито та безперервно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України стала власником 1/6 частки будинковолодіння, яка належала померлій ОСОБА_2 .

За таких обставин позивачка просить визнати за нею право власності на 1/6 частку спірного житлового будинку, за набувальною давністю.

В судове засідання позивачка не з`явилася, її представник адвокат Романчич подала до суду заяву про розгляд справи в її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в його відсутності, щодо задоволення позову не заперечив.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяви сторін, вивчивши та дослідивши подані докази, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Статтями 16, 328ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

У відповідності до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачці на праві власності належить 5/6 часток будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2003 року, виданого державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2-1970, та 1/6 частка будинковолодіння на підставі рішення суду від 29 квітня 2011 року, а 1/6 частка на підставі ухвали від 07 березня 2012 року, про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 2-2363 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спірному майні та визнання права власності (а.с. 5, 7-8, 10). Вказане підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 січня 2007 року № 13383610, від 06 червня 2011 року № 30201017, від 05 червня 2012 року № 34377962 (а.с. 6, 9, 13).

Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів № 77167 від 19 червня 2023 року 1/6 частка спірного будинковолодіння належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 19).

Згідно копії свідоцтва про смерть від 15 лютого 2012 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 05 липня 2023 року № 3153, позивачка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги за вказаною адресою, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи квитанціями (а.с. 17 20-22).

Згідно звіту про оцінку майна: висновок про вартість об`єкта оцінки вартість спірного житлового будинку становить 912 000 гривень (а.с. 28).

Отже, враховуючи, що позивачка добросовісно заволоділа часткою чужого майна і понад 60 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, дбати про його збереження, суд вважає за можливе визнати за нею право власності на нього за набувальною давністю.

На підставі наведеного та ст.ст. 76, 81,206,247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, керуючись ст.ст. 137, 247 ч. 2, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на 1/6 частку житлового будинку загальною площею 55,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала на праві власності ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2023 року.

Суддя П`ятковський В. І.