Рішення № 115717917, 18.12.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року Справа № 480/9638/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/9638/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2,), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 13.07.2023 №183450026942 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;

- визнати протиправною та скасувати відповідь Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області від 23.08.2023 щодо відсутності права на призначення пенсії за вислугу років та відсутності необхідного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до спеціального стажу період з 11.10.2017 по 21.06.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням, а саме з 05.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров`я. Проте, ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено в призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу. Позивач не погоджується з цим рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує її права на соціальний захист.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу суду було надіслано відповідачу 1 в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 07.09.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.55), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано, а тому, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, суд кваліфікує позицію відповідача у справі як визнання позову.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (10.11.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців та на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. При визначенні права на пенсію за вислугу років перевіряється, чи є дана установа у вищезазначеному Переліку, а в разі наявності - чи передбачена та чи інша посада цим Переліком.

Згідно з поданими ОСОБА_1 документами, страховий стаж позивача становить 35 років 04 місяців 29 днів. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 07 місяців 28 днів. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.07.2023 та з урахуванням поданих документів, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення № 183450026942 від 13.07.2023 про відмову у призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій заперечувала проти доводів, викладених у відзиві відповідачем, підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач досягла 51 річного віку, що підтверджується копією її паспорту (а.с.21).

05.07.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.45).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 13.07.2023 № 183450026942 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років.

Також у рішенні зазначено, що пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців та на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.

Страховий стаж позивача становить 35 років 4 місяці 29 днів.

Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 07 місяців 28 днів (а.с.85).

Листом від 23.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача про те, що відповідно до п. е статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;

з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;

з 01.04.2017 по 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.

До досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають вищезазначені працівники, народжені до 01.01.1971, та які набули необхідний пільговий стаж станом на вищезазначені дати.

Незалежно від віку право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, вищезазначені працівники, які у період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах тривалістю станом на 01.04.2015 - не менше 25 років, а з 01.04.2015 - не менше 25 років 6 місяців.

Ті працівники, що набули пільговий стаж станом на 11.10.2017, за призначенням пенсії за вислугу років мають право звернутись після досягнення віку, передбаченого статтею 55 Закону № 1058-ІV.

Кінцевою датою, на яку визначається спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, є 11.10.2017.

За нормами статті 114 Закону № 1058-ІV пенсії за вислугу років призначаються та виплачуються при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства право на призначення пенсії за вислугу років у позивача відсутнє, оскільки стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 07 місяців 28 днів, що є меншим за необхідний 26 років 06 місяців (а.с.47).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача 2 та відповіддю відповідача 1, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон України Про пенсійне забезпечення) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно до ст. 7 Закону України Про пенсійне забезпечення, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я відповідно до пункту е статті 55.

Так, пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 05.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. У свою чергу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада сестри медичної у лікарняному закладі зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач 2 не заперечує право позивача на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку. Водночас, з посиланням на п.2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) вважає, що у позивача недостатньо спеціального стажу, який станом на 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, коли у позивача лише 24 роки 07 місяців та 28 днів.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення .

Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.

При цьому, статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої, серед інших, належить й прийняття законів (внесення змін до законів та їх скасування).

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

На момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років 05.07.2023 (а.с.45) норми Закону України Про пенсійне забезпечення були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам охорони здоров`я визначалися Законом України Про пенсійне забезпечення, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.

Подібні висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.

Таким чином, враховуючи, що саме Законом України Про пенсійне забезпечення визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров`я, а даним Законом (п. е ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами від 26.09.2002) затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04 листопада 1993 року № 909 до посад, робота на яких дає право на пенсію відноситься середній медичний (незалежно від найменування посад).

Суд також зауважує, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У відповідності до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Судом з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 11-15) встановлено, що позивач з 01.08.1990 по 15.08.2008 працювала працівником охорони здоров`я.

З 15.08.2008 по 21.06.2023 позивач продовжувала працювати на посаді сестри медичної, а саме:

з 15.08.2008 по 11.06.2012 у Комунальному закладі Сумської обласної ради «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І.Г.Харитоненка»;

з 01.09.2012 по 06.03.2019 у Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово- фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка;

з 06.03.2019 по 26.08.2022 у Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово- фізичною підготовкою "Кадетський корпус» імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України.

Також позивач працювала з 15.08.2008 по 08.04.2020 сестрою медичною за сумісництвом у Комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня №5", а з 03.10.2022 по 21.06.2023 в Комунальній установі "Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15 ім. Д. Турбіна" на посаді сестри медичної.

Вказані обставини також підтверджуються копіями довідок від 12.04.2016 № 47, від 21.06.2023, від 29.09.2022 №1/119, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача на посаді медичної сестри з 11.10.2017 по 21.06.2023, а зараховано зазначений період до страхового стажу, про що зазначено у спірному рішенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 183450026942 від 13.07.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині не зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 11.10.2017 по 21.06.2023 на посаді медичної сестри.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.08.2023 щодо відсутності права на призначення пенсії за вислугу років та відсутності у позивача необхідного стажу, суд зазначає, що фактично відповідач 1, розглянувши звернення позивача, листом від 23.08.2023 повідомив про відсутність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.08.2023, оскільки він не є рішенням у розумінні КАС України, не тягне жодних наслідків для позивача, а лише інформує про дії відповідача 1 при розгляді звернення позивача. Відтак, належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 183450026942 від 13.07.2023, а тому зазначені вище вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити призначення, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням, а саме з 05.07.2023, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення відповідача 2 прийняте без повного з`ясування обставин справи та документів, наданих позивачем.

Суд зазначає, що підставою для відмови у призначенні пенсії стали висновки відповідача про недостатній спеціальний стаж, передбачений п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне страхування» та не зарахування періоду роботи до спеціального стажу.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Закону № 1058-ІV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 14.06.2022 по справі №480/5340/21.

Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов`язати відповідача 2, який прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років з зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоду роботи позивача на посаді медичної сестри з 11.10.2017 по 21.06.2023 та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу та неврахування спірних періодів роботи.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.07.2023 №183450026942 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи на посаді медичної сестри з 11.10.2017 по 21.06.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 05.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько