Постанова № 11571399, 29.09.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4498/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 вересня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді                               Баргаміної Н.М.

при секретарі                                         Хоботні Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

30.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові, в якому просить визнати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 18.08.2010 року № 0003202320/2 та № 0001462320/2 нечинними повністю; № 0001141720/2 від 17.08.2010 року нечинним частково в сумі 19055,54 грн. Свої вимоги обґрунтовує наступним. Водії товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» здійснювали заправку автомобілів за готівкові кошти. На підтвердження факту придбання паливно-мастильних матеріалів операторами АЗС видавались водіям фіскальні чеки, при цьому на частині чеків, які не були прийняті до врахування податковим органом, як форма оплати вказано «відомість». Жоден спірний фіскальний чек не зафіксований в шляховому листі водія, що підтверджує відсутність факту заправлення за «відомістю», тобто реально відпуск паливно-мастильних матеріалів був здійснений за готівку. Окрім того, фіскальні чеки не могли бути отримані водіями товариства якимось іншим способом, ніж від оператора АЗС при сплаті готівкою вартості паливно-мастильних матеріалів, тобто вказаний у спірних чеках спосіб розрахунку «відомість» в сукупності з іншими доказами: шляховими листами, товарно-транспортними накладними є підставою вважати, що паливно-мастильні матеріали, що придбані по спірних чеках, були фактично придбані за готівку і використані в господарській діяльності підприємства. А тому позивач вважав, що касові чеки, на підставі яких оформлене придбання паливно-мастильних матеріалів, є належним чином оформленими первинними документами, тобто витрати по цих чеках правомірно враховано у складі валових витрат та віднесено до податкового кредиту. Що стосується нарахування податку з доходів фізичних осіб, то при проведенні перевірки факт отримання чи неотримання коштів на оплату паливно-мастильних матеріалів податковим органом не був досліджений належним чином. Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 372 «Розрахунки із підзвітними особами» по особовому рахунку директора ОСОБА_1, через який здійснювалася закупівля паливно-мастильних матеріалів, станом на 01.10.2007 року рахувалася кредиторська заборгованість за товариством перед працівником ОСОБА_1 в сумі 296269 грн., що значно перевищує суму закупівлі не тільки по спірних чеках, а і інших витрат. Таким чином, вказані факти свідчать, що товариство не видавало під звіт працівнику ОСОБА_1 в жовтні-грудні 2007 року та січні 2008 року грошові кошти безпосередньо для закупівлі паливно-мастильних матеріалів саме в цих періодах, тому що за рахунок виданих в цей період коштів здійснювалося погашення кредиторської заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позов та його мотиви підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що в ході перевірки встановлено, що підприємством було включено до складу валових витрат витрати на суму на 23372 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чим було порушено п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем на перевірку було надано авансові звіти, відповідно до яких товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» було включено до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів у ВАТ «Укрнафта». Проте, фактично позивачем на перевірку не надано відомості, які б підтверджували отримання паливно-мастильних матеріалів. До податкового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» були включені суми податку на додану вартість по фіскальним касовим чекам ВАТ «Укрнафта» з формою оплати «відомість», яка передбачає розрахунки у безготівковій формі. Згідно листа ВАТ «Укрнафта» від 25.05.2010 року № 128 договір з товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» на заправку автотранспорту за безготівковим розрахунком ВАТ «Укрнафта» не укладався. Крім того, представник відповідача звертав увагу суду, що перевіркою правильності визначення сум витрат на відрядження, сум, виданих під звіт на адміністративно-господарські витрати, та наявності підтверджуючих документів було встановлено, що неоподаткована сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки у жовтні, листопаді 2007 року, січні 2008 року по К-ту 372 «Розрахунки з підзвітними особами», проведено авансові звіти працівника підприємства ОСОБА_1, які не підтверджені платіжними документами в оригіналі на суму 28046,55 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 01.02.2010 року № 118 і від 12.02.2010 року № 330 згідно ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання 23.02.2010 року була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено акт № 125/23/14239756.

Вищевказаною перевіркою були встановлені наступні порушення: п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5, п. 5.9. ст. 5, ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п.п. 4.2.5.5, п. п. 4.2.5.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організація України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/39/78, в результаті чого підприємством завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2007 року у сумі 47896 грн., за півріччя 2007 року у сумі 55182 грн. та заниження на загальну суму 9892 грн., в тому числі за І квартал 2007 року у сумі 3838 грн., за 2007 рік у сумі 8475 грн., за І квартал 2008 року у сумі 1417 грн.; п. п. 7.4.1 п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5., п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 4.2.5.5, п. п. 4.2.5.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організація України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/39/78, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість на загальну суму 3541 грн. в тому числі: за жовтень 2007 року у сумі 386 грн., за листопад 2007 року у сумі 3155 грн., та завищено р. 26 Декларації з ПДВ за лютий 2008 року у сумі 1134 грн. ; п. п. 4.2.11 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а» п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.20 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6419,52 грн. в тому числі 2007 рік – 3749, 13 грн., 2008 рік-1200,39 грн., 2009 рік – 1470 грн. ; п. 1, п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281; перевіркою дотримання вимог касової дисципліни ТОВ «ОЗЗІ» встановлено порушення п. п. 2.1. п. 2 Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

За результатами розгляду висновків акту перевірки ДПІ у м. Чернігові та результатами адміністративного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення : №0003202320/2 від 18.08.2010 року , яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 5843 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2922 грн.; №0001462320/2 від 18.08.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1771 грн.; №0001141720/2 від 17.08.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 6419,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17046,02 грн.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за № 685/39/78, заправка автотранспорту місцевих споживачів за безготівковим розрахунком провадиться АЗС-постачальником на підставі договорів, укладених між підприємством нафтопродуктозабезпечення (АЗС-постачальником) та споживачем, за відомостями (форма N 24-НП, додаток 24) з відміткою у шляховому листі водія про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту, які підтверджуються підписом і штампом оператора АЗС.

Відомості виписуються у двох примірниках: один після відпуску нафтопродукту залишається на АЗС, а другий - у споживача.

Підприємства нафтопродуктозабезпечення (АЗС-постачальник) на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не рідше одного разу на місяць, виписують рахунки (зведені відомості) на кожного споживача за видами і марками нафтопродуктів та цінами, які діяли протягом місяця. У рахунках обов'язково відображаються загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ), транспортні витрати, постачальницько-збутова надбавка, в тому числі ПДВ, дорожній збір від продажу паливомастильних матеріалів та інше.

Звірення розрахунків за відпущені нафтопродукти провадиться із споживачем щомісячно не пізніше 5-го числа наступного місяця.

          Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          П.7.5 ст.7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Згідно п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Позивачем на перевірку було надано авансові звіти , відповідно до яких товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» було включено до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів у ВАТ «Укрнафта». Відповідно позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по фіскальним касовим чекам (а/с27-29) ВАТ «Укрнафта» з формою оплати «відомість», яка передбачає розрахунки у безготівковій формі.

          Згідно листа ВАТ «Укрнафта» від 25.05.2010 року №128 договір з позивачем на заправку автотранспорту за безготівковим розрахунком ВАТ «Укрнафта» не укладався.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було включено до валових витрат 23372 грн. та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7,7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на загальну суму 3541 грн.

          Таким чином, податковим органом правомірно та на підставі чинного законодавства винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме №0003202320/2 від 18.08.2010 року , яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 5843 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2922 грн.; №0001462320/2 від 18.08.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1771 грн.

          Що стосується донарахування податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0001141720/2 від 17.08.2010 року, яке оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 4949,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14106,02 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з фізичних осіб» , сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

          Відповідно до п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Відповідно до п.3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

П.7.39. цього ж Положення передбачено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відповідно до наданих позивачем видаткових касових ордерів ( а/с183-185) підставою видачі є господарські потреби та кредиторська заборгованість , яка виникла у позивача перед підзвітною особою ОСОБА_1 Крім того, така кредиторська заборгованість підтверджується рухом коштів по рахунку 372 ««Розрахунки із підзвітними особами», що міститься в матеріалах справи (а/с174-177) та є динамічною.

Таким чином, податковим органом не доведено факту видачі коштів підзвітній особі ОСОБА_1 саме на господарські потреби товариства, а не в рахунок кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_1, внаслідок чого у ДПІ у м. Чернігові відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 4949,52 грн. та штрафних санкцій на суму 14106,02 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» .

Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.08.2010 року № 0001141720/2 нечинним частково за основним платежем в сумі 4949,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14106,02 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Баргаміна Н.М.