Рішення № 115712335, 13.12.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7007/23

Номер провадження2/711/2257/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., при секретарі Кофановій А.О., за участі: позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення грошових коштів недоотриманої пенсії,-

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення грошових коштів недоотриманої пенсії.

Позов обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Кам`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 31.08.2018, актовий запис №184.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня мати - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.04.2020 року, актовий запис №101.

Позивачі вказують, що вони - є спадкоємцями померлих першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України), як діти, що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження, актовими записами про шлюб та зміну прізвищ у зв`язку з цим з « ОСОБА_5 » - на « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 ».

Після смерті батька позивачі прийняли спадщину за законом та у встановленому порядку оформили право власності в порядку спадкування на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7121882200:02:000:0226, розташовану в селі Катеринівка Кам`янського району Черкаської області в рівних частках по .

Залишок нарахованої але недоотриманої пенсії померлого батька становить 31124,92 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду від 13.08.2021 року, яке набрало законної сили визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - право власності на недоотриману пенсію у розмірі 15562грн. 46коп; визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - право власності на недоотриману пенсію у розмірі 15562грн. 46коп.

27.06.2023 року вони звернулися до відповідача із заявою про виплату їм не отриманої пенсії на підставі зазначеного суду, але їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю рішення суду про зобов`язання її виплатити.

На підставі наведеного просять суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 15562,46 грн. та на користь ОСОБА_2 15562,46 грн. не отриманої пенсії після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та судові ви трати, пов`язані із сплатою судового збору.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.10.2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

20.10.2023 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві зазначила про те, що Законом, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 16 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон № 1058-IV з питань, що ним регулюються, має статус спеціального нормативно-правового акту за загальним правилом має пріоритет у застосуванні.

Статтями 71, 73 Закону № 1058-IV визначено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом. Кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI ) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З метою погашення заборгованості за вказаними судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України постановою від 03.09.2014 № 440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі Порядок № 440).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 440 він визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктом 4 Порядку № 440 встановлено, що заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява): - реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку) із зазначенням назви банку, його МФО, коду згідно з ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий); - прізвища, імені, по батькові власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв`язку (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній; - місця реєстрації (проживання); - номерів засобу зв`язку.

До заяви додаються: - оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія); - копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); - копія паспорта громадянина України; - документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).

У разі подання органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності).

У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

Зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби (пункт 5 Порядку № 440).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 440 відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов`язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі Реєстр).

Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов`язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено (пункт 9 Порядку № 440).

Якщо рішенням зобов`язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/ або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику, а у разі припинення боржника - юридичної особи його правонаступнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник, його правонаступник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов`язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою (пункт 10 Порядку № 440).

Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі Казначейство), рішень зобов`язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням (пункт 13 Порядку № 440).

Пунктами 19, 20 Порядку № 440 передбачено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Пунктом 7 Порядку № 440 передбачено, що у разі отримання інформації про смерть заявника (стягувача за відповідним рішенням) подане рішення надсилається до суду, який постановив таке рішення, для приєднання до справи. Таке рішення може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина 1 статті 1296 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини, видається свідоцтво про право на спадщину. Згідно з частиною 1 статті 67 Закону № 3425-XII свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Отже, належним доказом правонаступництва заявника та підставою для заміни стягувача, є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов`язки померлого перейшли до заявників. Розгляд справи № 823/919/18 здійснювався Черкаським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства відповідно до Кодекс

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно доч.ч.1,3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивачі є доньками ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Придніпровського районного суду від 13.08.2021 року у справі№969/1106/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ГУПФ України в Черкаській області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - право власності на недоотриману пенсію у розмірі 15562грн. 46коп. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - право власності на недоотриману пенсію у розмірі 15562грн. 46коп. Вирішене питання про розподіл судових витрат.

Вказане судове рішення набрало законної сили 17.11.2021 року.

Рішенням суду встановлено, що 14.09.2020 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу БойкоЛ.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій вказано про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі на їх ім`я свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка належна їх батьку - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують суму невиплаченої пенсії, а також те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 27.05.2020 року за № 2300-0324-8/23785 відмовило у виплаті недоотриманої пенсії, мотивуючи відмову тим, що відповідно до ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.

Крім того, судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Бойко Л.В. із заявою про видачу свідоцтв про справо на спадщину, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудоми за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами (присадибна ділянка) за тією ж адресою; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0324га, що знаходиться на території Катеринівської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області, звернулися його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.114). Відповідні Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицям, на належні їм частки в спадковому майні, видано 02.05.2019 року.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262), визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, померлий ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262.

Отже, Закон № 2262 є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення вказаних вище категорій громадян України.

Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку, встановленому статтею 61 Закону №2262.

Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені сумивиплачуються,якщо зверненняза ниминадійшло непізніше 6місяців післясмерті пенсіонера. В разі смерті пенсіонера членам його сім`ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Згідно із пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Основними умовами для отримання сум недоодержаної пенсії є проживання членів сім`ї разом із пенсіонером та відповідне звернення до уповноваженого органу Пенсійного фонду України, де померлий пенсіонер перебував на обліку на день його смерті не пізніше 6 місяців після смерті.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 м.Кам`янка, Кам`янського району Черкаської області, про що 31.08.2018 року зроблено відповідний актовий запис № 184 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 дружина померлого ОСОБА_4 звернулася до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії за 2016-2017р.р.

До приватного нотаріуса Кам`янського районного нотарільного округу Бойко Л.В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися його діти (позивачі); дружина (мати позивачів) відмовилася від прийняття спадщини у встановленому законом порядку та вказала, що на одержання свідоцтва про право на спадщину не претендує (а.с.95).

Згідно з вимогами статті 52 Закону №2262, пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Відповідно дочастини першоїстатті 47Закону України «Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» №1058від 09.07.2003року, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Факт сумісного проживання та реєстрації ОСОБА_4 (дружини померлого) зі спадкодавцем на день його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою №1554 від 18.05.2020 року, виданою Виконавчим комітетом Кам`янської міської ради (а.с.93), а також довідкою №3799 від 27.09.2018 року, виданою Виконавчим комітетом Кам`янської міської ради (а.с.102).

Варто зазначити, що визначальним є те, що виплати, про які йдеться вище, нараховано спадкодавцеві було за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем - можуть увійти до складу спадщини.

ОСОБА_3 не встиг скористатися своїм правом на отримання належних йому сум виплат, так як ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Його дружина ОСОБА_4 встигла частково отримати виплати, на які вона мала право як спадкоємець після смерті свого чоловіка, так як ІНФОРМАЦІЯ_8 також померла.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітноїплати,пенсії,стипендії,аліментів,допомог узв`язкуз тимчасовоюнепрацездатністю,відшкодувань узв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я,інших соціальнихвиплат,які належалиспадкодавцеві,але небули нимодержані зажиття,передаються членамйого сім`ї,а уразі їхвідсутності -входять доскладу спадщини.

Згідно зі ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним участині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій наведеної статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частин 2, 3 статті 52 Закону № 1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тобто суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19.

Згідно частині 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З відзиву по позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ. ОСОБА_3 знято з обліку у зв`язку зі смертю пенсіонера.

ОСОБА_4 (дружина померлого) також знята з обліку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв`язку зі смертю.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерськогоскладу,прапорщики імічмани,військовослужбовці надстроковоїслужби тавійськової службиза контрактом,особи,які маютьправо напенсію зацим Закономпри наявностівстановленої цимЗаконом вислугина військовійслужбі,службі ворганах внутрішніхсправ,Національній поліції,Службі судовоїохорони ів державнійпожежній охороні,службі вДержавній службіспеціального зв`язкута захистуінформації України,в органахі підрозділахцивільного захисту,податкової міліції,Державної кримінально-виконавчоїслужби Українимають правона довічнупенсію завислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Суд доходить висновку, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не виключають застосування положень ЦК України про включення до складу спадщини нарахованої, але неодержаної спадкодавцем за життя пенсії, у разі відсутності у померлого членів сім`ї.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

В преамбулі Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Члени сім`ї, зазначені в частині першійстатті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України, визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост.1227 ЦК Українисуми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності -входять до складу спадщини.

Таким чином, відсутність у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини за відсутності членів сім`ї, не виключає застосування приписів статті 1227 ЦК України.

Крім того, аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц).

Оскільки ОСОБА_3 за життябуло здійсненоперерахунок пенсіїна підставірішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року (справа №823/919/18), а також на підставі постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, позивачі, як спадкоємці за законом, в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті свого батька, а згодом і матері, свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії, яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_3 за життя, не отримали, так як нотаріусом у видачі його було відмовлено (а.с.25), тож суд вважає, що позивачі набули право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії свого батька.

Слід зазначити,що заінформацією,наданою відповідачем,судом з`ясовано,що суманарахованих алене виплаченихдоплат ОСОБА_3 становить -31423,28грн.(тобтопо 15711,64грн.на кожногоз позивачів).Варто зауважити,що відповіднодо ч.1ст.13ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає, що заявлені позивачами вимоги підлягають до задоволення в межах тих, в яких вони заявлені. Тож, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає сума недоотриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 31125,12грн. порівну, що становить 15562,46грн. кожній.

З огляду на викладене, суд визнає недоотриману ОСОБА_3 за життя доплату до пенсії спадковим майном позивачів, право на яке виникло з моменту прийняття спадщини, в порядку спадкування за законом.

27.06.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача з заявою, в якій просили виплатити їм недоотриману за життя пенсію батька ОСОБА_3 в розмірі 15562,46 грн.

Листом від 26.07.2023 року заступник начальника ГУПФ України в Черкаській області повідомила позивачів про те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.08.2021 року у справі №696/1106/20, що набрало законної сили 17.11.2021 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на недоотриману пенсію в сумі 15562,46 грн.

Зобов`язань виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_3 в сумі 15562,46 грн. на ГУНП в Черкаській області не покладено.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникамзабезпечуються рівніумови здійсненнясвоїх прав. Власністьзобов`язує. Власникне можевикористовувати правовласності нашкоду правам,свободам тагідності громадян,інтересам суспільства,погіршувати екологічнуситуацію таприродні якостіземлі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом встановлено, що позивачі набули право власності в порядку спадкування після смерті батька на недоотриману пенсію на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.08.2021 року і є власниками грошових коштів, які протиправно утримуються відповідачем.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слід зазначити що в рішенні ЄСПЛ (Lengauer and Others v. Romania, заява 17801/04 та 22 інші, рішення від 29 вересня 2020 року) суд визнав порушеннястатті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд зауважив, що він вже раніше встановлював, що неможливість заявників повернути у власність своє майно, незважаючи на остаточні судові рішення, що ретроспективно визнавали їх майнові права, являла собою позбавлення їх власності в розумінні другого речення параграфу першого статті 1 Протоколу № 1, та що таке позбавлення в поєднанні з повною відсутністю компенсації становило порушення їх права на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі наведеного, ст.ст. 316-321 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місце знаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001) про стягнення грошових коштів недоотриманої пенсії задовольнити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 04.12.2023 року.

Головуючий: Р. В. Демчик