Постанова № 11571146, 04.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4241/10/2370 04.10.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Паламар П.Г.,

при секретарі Поштаренко О.І.,

за участю: представника позивача Чубина О.М. - за довіреністю та представника відповідача Білоуса В.Ю. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбовий завод „Аврора” до головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ в м. Черкаси Поліщука Н.В. (відповідач 1), державної податкової інспекції в м. Черкаси (відповідач 2) про визнання протиправними дій по складанню акта перевірки, протиправними дій по складанню податкового повідомлення - рішення № 0010061502/0 від 19.07.2010 року та скасування зазначеного повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду товариство з обмеженою відповідальністю „Лакофарбовий завод „Аврора” (далі-позивач) просить визнати протиправними дії головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ в м. Черкаси Поліщук Н.В. по складанню акта перевірки, протиправними дії державної податкової інспекції в м. Черкаси по складанню податкового повідомлення - рішення № 0010061502/0 від 19.07.2010 року, скасувати зазначене повідомлення рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.07.2010 року ним отримано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 19.07.2010 року № 0010061502/0 відповідно до якого позивачу встановлене податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 166766 грн. 25 коп., з яких 158825 грн. за основним платежем та 7941грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення рішення стали висновки невиїзної (камеральної) документальної перевірки податкової звітності позивача за квітень 2010 року викладені в акті перевірки № 4213/15-2/322741978 від 07.07.2010 року.

Представник позивача вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0010061502/0 є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач 1 - головний державний податковий ревізор-інспектор ДПІ в м. Черкаси Поліщук Н.В. був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Однак в судове засідання не зявився, свого представника повторно не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не подавав.

Представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, надавши письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає, що відповідно до пп. 7.4.5, 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). ТОВ „Облреахім”, знаходиться на обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, звітність з ПДВ за квітень 2010 року не подавало, а тому позивачем неправомірно включено до податкового кредиту податкові накладні вказаного контрагента.

Вислухавши доводи представників позивача, відповідача 2 та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лакофарбовий завод „Аврора” є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32741978.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси 07.07.2010 року проводилась невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності ТОВ „ЛЗ „Аврора” поданої за квітень 2010 року.

Під час перевірки встановлено, що позивачем ТОВ „ЛЗ „Аврора” включено до податкового кредиту податкові накладні від ТОВ „Облреахім” на суму 952947 грн. 78 коп. у тому числі ПДВ 158824 грн. 63 коп. ТОВ „Облреахім” не подано до органів ДПІ звітність з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Враховуючи викладене, державна податкова інспекція у м. Черкаси вважає, що факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необхідність збільшення суми, яка підлягає сплаті платником ТОВ „ЛЗ „Аврора” до бюджету за квітень 2010 року на 158824 (сто пятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 63 коп., та штрафні санкції в розмірі 5% - 7941 грн. 25 коп. Результати перевірки були викладені в акті № 4213/15-2/32741978 від 07.07.2010 року.

На підставі акту перевірки № 4213/15-2/32741978 від 07.07.2010 року та у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість” державною податковою інспекцією у м. Черкаси було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0010061502/0, яким позивачу визначене податкове зобовязання на суму 158824 грн. 63 коп. та штрафних санкцій в сумі 7941 грн. 25 коп.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджено, що товарно-матеріальні цінності (уайт - спіріт) придбано позивачем безпосередньо у ТОВ „Облреахім”, вказані товари оплачені продавцю в повному обсязі, в тому числі і ПДВ, суми ПДВ підтверджені податковими накладними продавця № 0704-05 від 07.04.2010 року, № 2204-05 від 22.04.2010 року, № 2504-02 від 25.04.2010 року.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Законом України № 168/97-ВР визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, з урахуванням вимог п. 7.1 Закону України № 168/97-ВР, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д»п. 10.1 ст. 10 Закону України № 168/97-ВР відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до п. 10.2 ст. 10 вказаного закону.

Суд критично розцінює твердження представника відповідача про те, що порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ „Лакофарбовий завод „Аврора” сум податкового кредиту, так як факт порушення контрагентом-постачальником позивача ТОВ „Облреахім” своїх податкових зобовязань не є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем сум податкового кредиту, що підтверджується Законом України № 168/97-ВР в якому визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства України та її виписки особою, що має на це право.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не доведено неподання податкової звітності ТОВ „Облреахім” за квітень 2010 року.

Відповідно до накладної № 520371 державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька вручено податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ „Облреахім” за квітень 2010 року 20.05.2010 року.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення (розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР обовязковість підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, передбачає обовязкову наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Що, як вбачається з матеріалів справи, і було зроблено позивачем.

Отже, на думку суду, доводи, якими відповідач 2 заперечує позовні вимоги, є надуманими, а тому його позиція є недоведеною.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0010061502/0, а відповідно обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в м. Черкаси по складанню податкового повідомлення - рішення № 0010061502/0 від 19.07.2010 року.

У той же час, позивач не обґрунтував неправомірність дій відповідача 1.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду „Про деякі питання практики рішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 року № 02-5/35 акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки і спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, відповідно, „не можуть оспорюватися в суді акти ревізії, документи перевірок, дії службових осіб вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обовязкового характеру” (розяснення ВАСУ від 26.01.2000 № 02-5\35).

Невиїзна (камеральна) перевірка працівниками ДПІ у м. Черкаси проводилась у відповідності до вимог ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 у межах наданих повноважень.

За таких обставин, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними дій головного державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м. Черкаси Поліщука Н.В. по складанню акту № 4213/15-2/32741978 від 07.07.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Черкаси по складанню податкового повідомлення - рішення № 0010061502/0 від 19.07.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0010061502/0 від 19.07.2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбовий завод „Аврора” відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбовий завод „Аврора” судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяП.Г. Паламар