Постанова № 11569920, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.10Справа №2а-11253/10/18/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді ЛавренчукО.В., при секретарі ДехтяренкоА.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орсель».

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій,

за участю представників сторін:

від позивача: Макарова О.Ю., довіреність б/н від26.07.2010р., посвідчення водія НОМЕР_1;

від відповідача: не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Орсель» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання неправомірною бездіяльності ДПІ в м.Сімферополі АРКрим з невизнання як податкового звіту декларацій ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року з податку на прибуток; зобовязання ДПІ в м.Сімферополі АРКрим відобразити показники декларації ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року з податку на прибуток у картці особового рахунку з податку на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м.Сімферополі неправомірно винесено повідомлення №3576/10/15-1 від09.08.2010р., яким декларація ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року не визнана податковим звітом у звязку з рішенням робочої групи у рамках проведення операції «Бюджет», оскільки вказана декларація повністю відповідає всім вимогам діючого законодавства, здана у вказаний Законом строк, укладена без порушень: в ній вказані обовязкові реквізити, вона підписана відповідною посадовою особою, скріплена печаткою ТОВ«Орсель».

У судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить п.2 та п.3 прохальної частини позовної заяви читати у наступній редакції: «визнати протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі АРКрим з невизнання податкової декларації ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року з податку на прибуток податковою декларацією з податку на прибуток».

У судове засідання 28.09.2010р. відповідач явку свого представника не забезпечив, надіславши до суду клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю«Орсель» (далі - ТОВ«Орсель») зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2007р. (ідентифікаційний код 35338049), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 633111 (а.с.8).

Судом встановлено, що ТОВ«Орсель» взяте на податковий облік до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі 20.08.2007р. за №20294, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків № 2314/29-0 від20.08.2007р. (а.с.31).

Судом встановлено, що позивачем у порядку податкової звідності до ДПІ в м.Сімферополі подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010року (а.с.33-34).

Повідомленням від09.08.2010р. за №3576/10/15-1 ДПІ в м.Сімферополі повідомило ТОВ«Орсель», що відповідно п.3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АРКрим відносно відпрацювання підприємств при проведення операції «Бюджет», підприємство віднесено до «категорії ризику». З метою недопущення використання вказаної категорії платників у якості «інструментів» мінімізація сплати податків підприємствами вигодонабувачами і з належним реагуванням на які - небудь випадки, які можуть свідчити про дії СГД у схемах мінімізації підприємствами вигодонабувачами повідомляє, що надана позивачем декларація за квітень 2010рок (вх.№129733 від 26.07.2010р.) «не визнана як податковий звіт» у звязку з рішенням робочої групи у рамках проведення операції «Бюджет» (а.с.28).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ТОВ«Сервісстрой-Юг» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданій позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010 «не визнана як податковий звіт», керувався п. 3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС в АРКрим відносно відпрацювання підприємств при проведені операції «Бюджет».

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як субєкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до п.3.3 Порядку №166 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до п.4.3 Порядку №166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу поданій позивачем декларації «не визнана як податковий звіт» податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010року призвело до невідображення її показників у картці особового рахунку позивача, що не заперечується відповідачем по суті

Судом досліджена копія декларації, і встановлено, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства, подана позивачем за 2 квартал 2010року, вказаним вимогам не суперечать. Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відповідач у встановленому порядку не надав.

Підставою для невизнання податковим звітом декларації з податку на прибуток підприємства, подана позивачем за 2 квартал 2010року, відповідач зазначає рішення робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет», але доказів прийняття вказаного рішення, або взагалі законних підстав прийняття такого рішення відповідач суду не надав. Пояснень з приводу того, яким нормативним актом регулюється проведення операції «Бюджет» та який характер вона має, суду представником відповідача також надано не було.

Судом встановлено, що не визнаючи надану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010року відповідач посилався на протокол наради Премєр - міністра України ОСОБА_2 від 03.04.2010р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від09.04.2010р. №2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Доказів того, що відповідачем було відмовлено у прийнятті декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010року і для цього існують обґрунтовані підстави, відповідачем суду не надано, оскільки декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010року містить обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами, та скріплена печаткою платника податків, та жодна зі вказаних обовязкових умов не вказана відповідачем як підстава для невизнання як податкової декларації.

Інших умов, які можуть бути законними підставами для відмови у прийнятті податкових декларацій контролюючим органом, діючим законодавством не передбачено.

Право же привласнювати декларації статусу «не визнана як податкова звітність» чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Таким чином, уточнені вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі АРКрим з невизнання податкової декларації ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року з податку на прибуток податковою декларацією з податку на прибуток є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані із немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі буде виготовлена у строк, визначений ч.3 ст.160 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРКрим з невизнання податкової декларації ТОВ«Орсель» за 2 квартал 2010року з податку на прибуток податковою декларацією з податку на прибуток.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орсель» (95024, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Севатопольська, б.243) 3,40грн. судового збору.

4. Встановити Державній податковій інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Лавренчук О.В.