Ухвала суду № 115692224, 06.12.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11636/23 1-кс/335/3530/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, неодруженого, який є військовим пенсіонером, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який має на утриманні мати інваліда І групи, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023082370000441 від 25.09.2023 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідування встановлено, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року

№ 64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 року № 2101-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 18.08.2023 року.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022 (зі змінами та доповненнями), затвердженого законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ постановлено, в тому числі:

- оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізацію);

- мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва;

- призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;

- Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації;

- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України .

У відповідності до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (зі змінами та доповненнями):

П. 1 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки);

П. 7 Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя;

П. 8 Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства;

П. 9 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі:

- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

П. 11 Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:

- здійснюють приписку допризовників до призовних дільниць;

- розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил , іншими військовими формуваннями;

- організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом;

- беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;

- сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників;

- здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної АДРЕСА_3 та Севастополя;

- організовують з визначеною періодичністю проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів;

- оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

П. 13 Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо підпорядковується керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної АДРЕСА_3 та Севастополя та є прямим начальником для особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями), громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями), призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (зі змінами та доповненнями):

- громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

- під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин.

Так, досудовими слідством встановлено, що приблизно у середині серпня 2023 року, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах та місці, виник умисел на шахрайське заволодіння майном свого знайомого ОСОБА_7 . З цією метою, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_7 зателефонував останньому та в ході телефонної розмови повідомив неправдиву інформацію про те, що він нібито був у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та від свого знайомого йому стало відомо про формування ІНФОРМАЦІЯ_5 групи з двадцяти осіб, яка формується для виконання військових завдань на час дії воєнного стану на території України та до складу якої повинні були увійти колишні та діючі спортсмени, яким зокрема є ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 , що серед перших п`ятнадцяти осіб, які вже увійшли до складу вказаної групи він зокрема бачив прізвище ОСОБА_7 та його знайомого ОСОБА_10 .

У подальшому, наприкінці серпня 2023 року, більш точний час органом досудового слідства не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_7 , під час телефонної розмови, повідомив останньому про наявність у нього знайомих з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , які за грошову винагороду в сумі від 1000 (одна тисяча) до 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США за кожну особу можуть надати допомогу ОСОБА_7 та його знайомому у позитивному вирішенні питання щодо не призову останніх до лав Збройних сил України під час мобілізації та дії воєнного стану на території України.

В дійсності брати ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , не мали наміру вирішувати питання щодо не призову ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації, а лише мали намір ввести в оману ОСОБА_7 та заволодіти його коштами.

Так, у листопаді 2023 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_7 про можливі негативні наслідки не надання неправомірної вигоди службовим особам територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вирішення питання щодо непризову останнього на військову службу під час мобілізації.

В подальшому, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на підбурювання потерпілого ОСОБА_7 до надання їм неправомірної вигоди для подальшої передачі вказаної неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 , а в дійсності маючи умисел на заволодіння вказаними коштами, неодноразово повідомляв потерпілого про можливість та необхідність вирішення зазначених вище питань із ТЦК та СП.

Крім того, 21.11.2023 року ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі еквівалентній 1000 (одна тисяча) доларів США але не менше 38 000 гривень за непризов потерпілого на військову службу під час мобілізації.

Згідно клопотання, 24.11.2023 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 знаходячись біля будинку потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, особисто повідомили ОСОБА_7 , що у разі отримання ними для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 обумовленої суми грошових коштів в розмірі 38000 гривень, останні фактично приберуть дані потерпілого з бази оповіщення осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саму особову справу ОСОБА_7 відкладуть до справ осіб, якими вже виповнилося 60 років та які не підлягають призову на військову службу, що убезпечить ОСОБА_7 від подальшого призову під час мобілізації.

В подальшому, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, направлений на підбурювання потерпілого ОСОБА_7 до передачі їм грошових коштів, під приводом подальшого надання неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 за вчинення дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за непризов ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації, 01.12.2023 року приблизно об 11 год. 15 хв., знаходячись біля будинку потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 38000 гривень під приводом подальшого надання неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 за вчинення вказаними особами дій з використанням службового становища, а саме непризов ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації.

В дійсності, отриманими грошовими коштами ОСОБА_13 та ОСОБА_8 заволоділи та намірів передавати їх будь-кому з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якості неправомірної вигоди, не мали.

Таким чином ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , здійснили підбурювання до надання потерпілим ОСОБА_7 неправомірної вигоди службовим особам.

За викладеного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, яке кваліфікується як підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, приблизно у середині серпня 2023 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, розробили план направлений на шахрайське заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 .

Так, досудовими слідством встановлено, що приблизно у середині серпня 2023 року, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах та місці, виник умисел на шахрайське заволодіння майном свого знайомого ОСОБА_7 . З цією метою, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_7 зателефонував останньому та в ході телефонної розмови повідомив неправдиву інформацію про те, що він нібито був у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та від свого знайомого йому стало відомо про формування ІНФОРМАЦІЯ_5 групи з двадцяти осіб, яка формується для виконання військових завдань на час дії воєнного стану на території України та до складу якої повинні були увійти колишні та діючі спортсмени, яким зокрема є ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 , що серед перших п`ятнадцяти осіб, які вже увійшли до складу вказаної групи він зокрема бачив прізвище ОСОБА_7 та його знайомого ОСОБА_10 .

У подальшому, наприкінці серпня 2023 року, більш точний час органом досудового слідства не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_7 , під час телефонної розмови, повідомив останньому про наявність у нього знайомих з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , які за грошову винагороду в сумі від 1000 (одна тисяча) до 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США за кожну особу можуть надати допомогу ОСОБА_7 та його знайомому у позитивному вирішенні питання щодо не призову останніх до лав Збройних сил України під час мобілізації та дії воєнного стану на території України.

В дійсності брати ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , не мали наміру вирішувати питання щодо не призову ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації, а лише мали намір ввести в оману ОСОБА_7 та заволодіти його коштами.

Так, у листопаді 2023 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_7 про можливі негативні наслідки не надання неправомірної вигоди службовим особам територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вирішення питання щодо непризову останнього на військову службу під час мобілізації,

В подальшому, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на підбурювання потерпілого ОСОБА_7 до надання їм неправомірної вигоди для подальшої передачі вказаної неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 , а в дійсності маючи умисел на заволодіння вказаними коштами, неодноразово повідомляв потерпілого про можливість та необхідність вирішення зазначених вище питань із ТЦК та СП.

Крім того, 21.11.2023 року ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі еквівалентній 1000 (одна тисяча) доларів США але не менше 38000 гривень за непризов потерпілого на військову службу під час мобілізації.

24.11.2023 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 знаходячись біля будинку потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, особисто повідомили ОСОБА_7 , що у разі отримання ними для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 обумовленої суми грошових коштів в розмірі 38000 гривень, останні фактично приберуть дані потерпілого з бази оповіщення осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саму особову справу ОСОБА_7 відкладуть до справ осіб, якими вже виповнилося 60 років та які не підлягають призову на військову службу, що убезпечить ОСОБА_7 від подальшого призову під час мобілізації.

В подальшому, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, направлений на підбурювання потерпілого ОСОБА_7 до передачі їм грошових коштів, під приводом подальшого надання неправомірної вигоди службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 за вчинення дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за непризов ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації, 01.12.2023 року приблизно об 11 год. 15 хв., знаходячись біля будинку потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 38000 гривень під приводом подальшого надання неправомірної вигоди службовим особам

ІНФОРМАЦІЯ_6 за вчинення вказаними особами дій з використанням службового становища, а саме непризов ОСОБА_7 на військову службу під час мобілізації.

В дійсності, отриманими грошовими коштами ОСОБА_13 та ОСОБА_8 заволоділи та намірів передавати їх будь-кому з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якості неправомірної вигоди, не мали.

Таким чином, 01.12.2023 року приблизно об 11 год. 15 хв., ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 38000 гривень.

За викладеного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке кваліфікується як заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

04.12.2023 року ОСОБА_4 затриманий органом досудового слідства в порядку

ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

05.12.2023 року, в порядку положень 11 глави КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за останнє законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.

Слідчий вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, в тому числі:

- повідомленням УСБУ в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення;

- заявою про вчинення злочину ОСОБА_7 ;

- відповідями УСБУ в Запорізькій області на доручення слідчого в порядку

ст. 40 КПК України, щодо обставин кримінального правопорушення та осіб причетних до його вчинення;

- протоколами допитів та додаткових допитів в якості потерпілого ОСОБА_7 , під час яких останній пояснив обставини підбурювання братами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до надання службовим особам РТЦК та СП неправомірної вигоди;

- протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів ОСОБА_7 від 04.12.2023 року з додатком;

- протоколом обшуку від 04.12.2023 року автомобіля «Кia Carens» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля будинку АДРЕСА_4, в ході проведення якого було вилучено поміж іншого предмет неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 38000 гривень, тобто 76 купюр номіналом по 500 гривень кожна, які раніше були видані ОСОБА_7 для документування обставин вчинення злочину;

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, в якого вилучено мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11S» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» номер НОМЕР_4 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження, які містять інформацію щодо обставин вчинення злочину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- може незаконно впливати на свідків та заявника у цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна або без такої. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Досудове слідство вважає, що на цей час існують підстави вважати, що

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та пенсіонером Національної гвардії України, використовуючи свої службові зв`язки та фінансове становище, дружні стосунки, може впливати, у тому числі шляхом підкупу, погроз, прохань, умовлянь, на заявника у кримінальному провадженні, свідків, які в тому числі проходять службу у лавах ЗСУ у військових частинах та РТЦК.

Окрім вказаного, на цей час у вказаному кримінальному провадженні досудове слідство триває, не встановлено повного кола учасників скоєння злочину, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також всіх свідків, у зв`язку із чим, ОСОБА_4 може перешкодити провадженню шляхом надання вказівок особам, з метою приховання та (або) спотворення документів, що мають значення для досудового слідства.

Також, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами слідчого/прокурора або іншим чином.

Крім того, використовуючи свої зв`язки, підозрюваний може незаконно впливати на осіб з метою вчинення нових корисливих злочинів.

Враховуючи викладене, досудове слідство доходить до висновку, що усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і наступного покарання, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може ухилятися від явки в органи досудового слідства та/або суду, без поважних причин не з`являтись, затягувати проведення слідчих дій, що дає підстави вважати, що

ОСОБА_4 буде умисно переховуватись від органів досудового розслідування, чим перешкодить встановленню істини по справі. Крім того, спробує знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та буде незаконно впливати на свідків та заявника у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Слідчий вказує у клопотанні, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, усвідомлення ОСОБА_4 невідворотності покарання за його вчинення, фактично унеможливлює застосування вказаного заходу. Існує ризик того, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування.

- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, також унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Виходячи з наведеного, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним вище ризикам. У зв`язку із зазначеними вище обставинами, досудове слідство приходить до висновку, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 активно перешкоджатиме виконанню завдань кримінального провадження, що не дозволить виконати прийняті щодо нього процесуальні рішення та може продовжити злочинну діяльність.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та заявника, використовуючи погрози або авторитет схиляти їх до дачі неправдивих показань, може продовжувати свою злочинну діяльність, активно перешкоджати встановленню істини у справі, що унеможливить проведення відносно нього необхідних слідчих дій, досудове слідство приходить до висновку, що необхідно обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, слідчий просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, з одночасним встановленням застави в межах80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 214720 гривень.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Адвокат в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Просила відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що ОСОБА_4 , її підзахисний, є інвалідом 3 групи, є пенсіонером, волонтером, раніше не судимий, 9 разів перебував у лікарні. Справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст. 130 КУпАП - закрита. Кримінальне провадження за ч. 4 ст. 408 КК України теж було закрито. Крім того, підозрюваний має на утриманні матір, яка є інвалідом І групи та яка потребує стороннього догляду. Прокурор не довів існування ризиків передбачених статтею 177 КПК України.

В судове засідання, під час розгляду клопотань, з`явились ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , та звернулися до слідчого судді із клопотанням про взяття підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку. Мотивуючи своє клопотання тим, що вони є тренерами гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_17 - помічник тренера.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , готові забезпечувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 . Поручителям відомо, у вчиненні яких кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4 та відповідальність передбачена за їх вчинення. Обізнані, що у випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань, на них накладається грошове стягнення.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 вважають, що є особами, які заслуговують на особливу довіру і можуть бути поручителями. Зазначили кожен окремо, що розуміють наслідки, знають розмір штрафу, який доведеться сплатити в разі порушення ОСОБА_4 особистої поруки.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що 04.12.2023 року ОСОБА_4 затриманий органом досудового слідства в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

05.12.2023 року, в порядку положень 11 глави КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за останнє законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому злочини, висунута підозра є обґрунтованою.

При цьому, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, в судовому засіданні стороною кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та заявника у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

- жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Щодо застосування особистої поруки слід зазначити наступне:

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 180 КПК України, кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Відповідно до клопотання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , яке заявлено в усній формі під час судового засідання, вони готові взяти підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку та ручаються за його належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.

Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

Слідчий суддя зазначає, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно осіб ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка б давала суду підстави вважати даних осіб такими, які заслуговує на особливу довіру.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не було надано суду доказів, що характеризують поручителя, з яких би суд міг встановити, чи заслуговують поручителі на їх довіру, чи здатні поручителі достатньо впливати на підозрюваного ОСОБА_4 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з врахуванням даних про особу підозрюваного, обставин інкримінованих злочинів, тяжкості злочинів та суворості покарання за їх скоєння, а у суду відсутні письмові зобов`язання інших осіб поручитись за виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі здійснюваного кримінального провадження, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, даний захід, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, наразі, на думку слідчого судді, не здатний належним чином впливати на процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

За сукупності таких обставин, приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, слідчий суддя вважає за необхідне обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та його належну процесуальну поведінку.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обовязки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193 - 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 01.02.2024 року включно.

Строк тримання під вартою підозрюваного рахувати з 04.12.2023 року, з дня фактичного затримання, що підтверджено протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Встановити розмір застави ОСОБА_4 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214720,00 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника, та осіб бажаючих бути поручителями підозрюваного - відмовити.

Визначити строк дії ухвали до 01.02.2024 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06.12.2023 року.

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1