Рішення № 115681542, 14.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Справа № 160/28135/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/28135/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

30.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №047350005745 від 02.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії мені, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до його страхового стажу період роботи страхового стажу період навчання з 01.09.1981 року по 15.07.1984 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1984 року, період роботи з 25.07.1984 року по 10.11.1984 року, з 01.01.1992 року по 13.08.1992 року, з 09.09.1992 року по 25.03.1994 року, з 14.04.1994 року по 18.08.1994 року, з 05.04.1995 року по 16.06.1995 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 26.05.2023 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 30.10.2023 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року залучено до участі у справі №160/28135/23 у якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- заяви позивача про призначення пенсії від 26.05.2023 року;

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №047350005745 від 02.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірних періоду роботи позивача;

- відомості/інформацію щодо підстав відмови позивачеві у призначенні пенсії згідно поданої нею заяви від 04.08.2023 року та інші докази щодо суті спору.

30.11.2023 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

30.11.2023 року позивачем долучені докази відправлення позову разом із додатками відповідачу 2.

05.12.2023 року відповідачем 1 через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.12.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Вказують, що оскаржувані дії та рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірними та скасуванню не підлягають.

В обґрунтування такої позиції вказують, що позивач 26.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Вік заявника 57 років.

Страховий стаж особи становить 20 років 11 місяців 2 дні.

За результати поданих до заяви документів:

- за доданими документами до страхового стажу незараховано період роботи з 25.07.1984 по 10.11.1984р.р., оскільки в трудовій книжці відсутні дати наказів про прийнятні на роботу та про звільнення з роботи;

- незараховано період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1984 р.р. відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1984 року, оскільки відсутній номер та дата видачі диплому. Диплом відсутній. Для врахування до страхового стажу вищевказаного періоду трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записи у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637;

- незараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992 р.р., з 09.09.1992 по 25.03.1994 р.р., з 14.04.1994 по 18.08.1994 р.р., з 05.04.1995 по 16.06.1995 р.р., оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відповідач 1 вказує, що пенсії громадянам, які проживали/працювали па території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону № 1058.

До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) па території РРФСР по 31.12.1991 року.

За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Заявник не працює з 31.07.2018 року.

Вказують, що право па пенсійну виплату особа набуде - з 02.08.2030 року або за умови підтвердження необхідного страхового стажу роботи 25 років.

Враховуючи наведене вище, вказують про те, що ОСОБА_1 правомірно та обґрунтовано було відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Вказують, що оскаржувані дії та рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірними та скасуванню не підлягають.

В обґрунтування такої позиції вказують, що у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком у позивача згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - відсутнє.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Позивач, 26.05.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

02.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, було прийнято рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком за №047350005745, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, згідно цього рішення, встановлено, що вік заявника - 57 років.

Страховий стаж особи становить 20 років 11 місяців 2 дні.

За результати поданих до заяви документів:

- за доданими документами до страхового стажу незараховано період роботи з 25.07.1984 по 10.11.1984р.р., оскільки в трудовій книжці відсутні дати наказів про прийнятні на роботу та про звільнення з роботи;

- незараховано період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1984 р.р. відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1984 року, оскільки відсутній номер та дата видачі диплому. Диплом відсутній. Для врахування до страхового стажу вищевказаного періоду трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записи у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637;

- незараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992 р.р., з 09.09.1992 по 25.03.1994 р.р., з 14.04.1994 по 18.08.1994 р.р., з 05.04.1995 по 16.06.1995 р.р., оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали па території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону № 1058.

У вказаному рішенні від 02.06.2023 року, відповідач 1 також вказав про те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.

За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Заявник не працює з 31.07.2018 року.

Таким чином, відповідач 1 дійшов до висновку, що право на пенсійну виплату особа набуде - з 02.08.2030 року або за умови підтвердження необхідного страхового стажу роботи 25 років.

Враховуючи наведене вище, відповідачем 1 було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу.

Про зміст рішення Головного управління листом від 05.06.2023 року №0400-010228-8/78294 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу.

Не погоджуючись з діями/рішенням Пенсійного органу щодо незарахування вказаних вище спірних періодів роботи та навчання позивача до його страхового стажу роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача 1,2, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Пенсійний вік визначений пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на призначення дострокової пенсії за віком мають зокрема особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XІІ після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014 року) (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1)перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2)перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3)перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4)видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Мовою оригіналу: Відповідно до «Инструкции о порядке ведения трудовых книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях», утвержденной постановлением Госкомтруда СССР от 20.06.1974 № 162:

-«трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих;

-трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию;

-все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения);

- записи производятся аккуратно, перьевой или шариковой ручкой, чернилами черного, синего или фиолетового цвета;

- в случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь;

-исправленные сведения о работе, о переводах на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. должны полностью соответствовать подлиннику приказа или распоряжения. В случае утраты приказа или распоряжения либо несоответствия их фактически выполнявшейся работе исправление сведений о работе производится на основании других документов, подтверждающих выполнение работ, не указанных в трудовой книжке;

-в разделах «Сведения о работе», «Сведения о награждениях», «Сведения о поощрениях» трудовой книжки (вкладыша) зачеркивание ранее внесенных неточных или неправильных записей не допускается;

-в графе 3 раздела «Сведения о работе» в виде заголовка пишется полное наименование предприятия;

-в графе 3 пишется: «Принят или назначен в такой-то цех, отдел, подразделение, участок, производство» с указанием их конкретного наименования, а также наименования работы, профессии или должности и присвоенного разряда. Записи о наименовании работы, профессии или должности, на которую принят работник, производятся: для рабочих - в соответствии с наименованиями профессий, указанных в Едином тарифно-квалификационном справочнике работ и профессий рабочих; для служащих - в соответствии с наименованиями должностей, указанных в Единой номенклатуре должностей служащих, или в соответствии со штатным расписанием;

-если за время работы рабочего или служащего наименование предприятия изменяется, то об этом отдельной строкой в графе 3 трудовой книжки делается запись: «Предприятие такое-то с такого-то числа переименовано в такое-то», а в графе 4 проставляется основание переименования - приказ (распоряжение), его дата и номер;

-при увольнении рабочего или служащего все записи о работе, награждениях и поощрениях, внесенные в трудовую книжку за время работы на данном предприятии, заверяются подписью руководителя предприятия или специально уполномоченного им лица и печатью предприятия или печатью отдела кадров;

-бланки трудовых книжек и вкладышей к ним хранятся в бухгалтерии предприятия как документы строгой отчетности и выдаются по заявке в подотчет лицу, ответственному за ведение трудовых книжек;

-по окончании каждого месяца бухгалтерия требует от лица, ответственного за ведение трудовых книжек, отчета о наличии бланков трудовых книжек и вкладышей к ним, с приложением приходного ордера кассы предприятия. На испорченные при заполнении бланки трудовых книжек и вкладышей к ним составляется акт (примерная форма акта прилагается)».

Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

-трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

-трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

-записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

-усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

-записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

-у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

-бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

-по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів таких правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, предметом оскарження є ді/рішенняї суб`єкта владних повноважень, якщо вони обмежують чи порушують права чи законні інтереси особи.

Так, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.07.1984 року позивач 01.09.1981 року був зарахований до навчання в ГПТУ -22, та був відрахований з навчання 15.07.1984 року.

У період з 25.07.1984 року по 10.11.1984 року, з 01.01.1992 року по 13.08.1992 року, з 09.09.1992 року по 25.03.1994 року, з 14.04.1994 року по 18.08.1994 року, з 05.04.1995 року по 16.06.1995 року позивач здійснював свою трудову діяльність.

Згідно матеріалів справи, відповідач 1 відмовив у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи з 25.07.1984 року по 10.11.1984 року, з 01.01.1992 року по 13.08.1992 року, з 09.09.1992 року по 25.03.1994 року, з 14.04.1994 року по 18.08.1994 року, з 05.04.1995 року по 16.06.1995 року та періоду навчання фактичного пославшись лише на формальні неточності у записах трудової книжки позивача.

Відповідно до «Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників», які діяли у періоди роботи позивача бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Так само на особу не можуть покладатись наслідки нечіткого проставлення відбитка печатки у трудовій книжці.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем 1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження №К/9901/17572/18).

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, враховуючи наведене, посилання відповідача 1, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи/навчання позивача.

Будь яких доказів щодо неналежності трудової книжки позивача або відомостей зазначених в ній відповідачем не надано.

Тобто, трудова книжка позивача містить всі належні записи про службу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи.

З огляду на наведене, суд робить висновок про передчасність прийнятого відповідачем 1 рішення від 02.06.2023 року про відмову позивачу у призначення пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Стосовно доводів відповідача 1 у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи про те, що на підприємствах, розташованих на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений сторонами.

Доводи відповідача 1 щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав» у галузі пенсійного забезпечення суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022 року, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відповідач 1, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, не надав жодної правової оцінки усім поданим на підтвердження страхового стажу документам. Також проігноровано норми чинних міжнародних угод України із рф в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав - учасниць.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.06.2023 року яким відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 26.05.2023 року, прийняте відповідачем 1 не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд зробив висновок, що до стажу позивача слід зарахувати спірний період його навчання та роботи.

Окрім того, як наслідок, підлягає задоволенню і похідна вимога позивача щодо зобов`язання Пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2023 року про призначення пенсії за віком.

При цьому, зобов`язуючи саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що позивач реєстрований за адресою: 52952, Дніпропетровська область, Межівський район, с.Іванівка, вул. Центральна, 19.

Так, п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.

З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем 1 заяви позивача про призначення пенсії за віком, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов`язок, так і фізичну можливість виконати зобов`язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.

При прийнятті цього рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 402,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2, кожного окремо.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047350005745 від 02.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , згідно поданої ним заяви від 26.05.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1981 року по 15.07.1984 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1984 року та періоди його роботи з 25.07.1984 року по 10.11.1984 року, з 01.01.1992 року по 13.08.1992 року, з 09.09.1992 року по 25.03.1994 року, з 14.04.1994 року по 18.08.1994 року, з 05.04.1995 року по 16.06.1995 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 402,60 гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 402,60 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.12.2023 року.

Суддя В.В. Ільков