Рішення № 115670165, 03.11.2023, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023

Справа № 522/10722/23

Провадження № 2/522/4875/23

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ярема Х.С.

секретаря судового засідання Кніш Д.А.

розглянув у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

05.06.2023 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.04.2010 в розмірі 124 147,57 грн.

08.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 08.04.2010. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування яким він отримав кредитну картку. Отримавши кредитні кошти, не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 21.03.2023 становить 124147,57 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надала, проте 03.11.2023 подала заяву про реструктуризацію кредиту. Пояснила, що через скрутне матеріальне становище не може повністю виплатити заборгованість, тому просить її розстрочити.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 08.04.2010 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою отримала кредитний ліміт на кредитну карту. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/), Про актуалізацію Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що такі відповідач не підписував.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача старт карткового рахунку від 16.02.2011.

08.04.2011 встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн. Надалі розмір кредитного ліміту змінювався.

Згідно з довідкою АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором позивачеві було надано 6 кредитних карток, термін дії останньої до грудня 2025 року.

У виписці АТ КБ «Приватбанк» за договором станом на 22.03.2023 відображено рух коштів по картковим рахункам, остання операція 01.03.2023, залишок після операції становив «-124147,57» грн.

З наданого банком розрахунку заборгованості позивача, станом на 21.03.2023 існує заборгованість за тілом кредиту у сумі 101 791,47 грн.; та заборгованість за простроченими відсотками у сумі 22 356,10 грн.

Висновки суду.

Відповідно до ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З анкети-заяви від 08.04.2010 вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі.

Кредит відповідачеві надано шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Факт отримання кредитних коштів позичальником підтверджується.

Спору щодо укладення договору, отримання позичальником коштів немає, а суд погоджується, що зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.

Банк надав анкету-заяву, підписану відповідачем, розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку з банківського рахунку відповідача.

Отже, банк підтвердив виконання зі своєї сторони зобов`язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 101791,47 грн. (тіло кредиту) підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення відсотків по кредиту, то за змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві, яка підписана позичальником, процентна ставка не зазначена, а долучений до позовної заяви Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому передбачені умови кредитування таких карток, відповідачем не підписаний.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що на момент підписання анкети заяви діяли умови кредитування саме ті, які надав суду позивач.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням цього та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, наразі, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, доводи позивача про стягнення відсотків розрахованих Банком за передбаченою у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» процентною ставкою є неспроможними, оскільки у підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, на який посилається Банк, як на підставу застосування ним конкретного розміру процентної ставки, відповідачем не підписаний, що унеможливлює застосування Банком договірних відсотків за процентною ставкою, яка зазначена у Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

За таких обставин, вимоги банку про стягнення відсотків є необгрунтованими і суд відмовляє у їх задоволенні.

ОСОБА_1 просила реструктуризувати кредит, тобто розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Крім того, частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд,оцінюючи наявністьпідстав длярозстрочення виконаннярішення,враховує визнанняборжником заборгованості,бажання добровільносплатити борг, розмір заборгованості 101791,47 грн., а тому вважає за доцільне розстрочити відповідачу виконання рішення суду на 12 місяців шляхом сплати рівними частинами щомісяця 8 482,62 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.04.2010 в розмірі 101791,47 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Сплату заборгованості в розмірі 101791,47 гривень розстрочити ОСОБА_1 на 12 (дванадцять) місяців, які підлягають сплаті з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісяця платежів по 8 482,62 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 200,68 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 15.12.2023.

Суддя Ярема Х.С.