Рішення № 115651350, 13.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/9397/23За позовом Приватного акціонерного товариства "ФЕД"

до Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування"

про стягнення 12727593,85 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Єршова О.І.;

від відповідача - Матура О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (далі - Відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (далі - Позивач) 4617557,02 грн інфляційних втрат, 830810,60 грн 3% річних, 580492,61 грн пені нараховані за порушення виконання умов договору №139Ф/15-3 від 11.02.2016 та 5130618,93 грн інфляційних втрат, 923122,90 грн 3% річних, 644991,79 грн пені нараховані за порушення виконання умов договору №42Ф/17 від 03.02.2017.

Вимоги позову мотивовані тим, що спір між сторонами щодо основної суми боргу по договору №139Ф/15-3 від 11.02.2016 та договору №42Ф/17 від 03.02.2017 було вирішено в межах судової справи №910/13524/21, однак рішення про стягнення основного боргу лишається не виконаним, у зв`язку із чим, Позивачем було нараховано Відповідачу на суму боргу наведені вище суми інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.07.2023 Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він зазначає, що рішення суду у справі №910/13524/21 не можливо виконати в примусовому порядку, оскільки 25.08.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» від 27.07.2022 №2455-ІХ, яким було зупинено на період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а 06.03.2023 Мінстратегпрому № 36 було включено АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, а тому підстав для нарахування штрафних санкцій за невиконання рішення у позивачу немає.

У відповіді на відзив від 07.08.2023 позивач вказує на те, що основну суму боргу повинно бути оплаченою відповідачем ще 30.06.2020, проте в порушення умов спірних договорів відповідач не виконав свого обов`язку, що стало підставою для звернення до суду із позовом, за наслідками чого рішенням від 26.01.2022 у справі №910/13524/21 вимоги позивача були задоволені, однак і відповідне рішення відповідач не виконав ані в примусовому, ані в добровільному порядку. Посилання відповідача на наказ про віднесення його до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану та на Закон України від 27.07.2022 №2455-ІХ жодним чином не обмежують відповідача у праві виконати рішення від 26.01.2022 у справі №910/13524/21 у добровільному порядку.

У запереченнях на відповідь на відзив від 18.08.2023 відповідач знову посилався на твердження викладені у відзиву на позов та вкотре зауважив, що несвоєчасна оплата заборгованості у сумі 20618442,15 грн за спірними договорами зі сторони відповідача була здійснена не умисно та не з метою ухилення від виконання своїх обов`язків, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Ухвалою суду від 01.11.2023 було відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ФЕД" та Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" про затвердження мирової угоди з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Протокольною ухвалою від 01.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2023.

22.11.2023 на прохання сторін надати можливість врегулювати спір судом було оголошено перерву до 13.12.2023.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.12.2023 представник відповідача просив відкласти розгляд справи для врегулювання спору, натомість представник позивача не підтвердив наміру врегулювання спору між сторонами та підтримав вимоги позову у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "ФЕД" (постачальник) та Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (замовник) було укладено договір №139Ф/15-3, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а замовник оплатити грошові кошти за продукцію - агрегати ПК-47-01.

03.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "ФЕД" (постачальник) та Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (замовник) було укладено договір №42Ф/17, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а замовник оплатити грошові кошти за продукцію - агрегати ПК-47-01.

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача стягнення заборгованості за договором №139Ф/15-3 від 11.02.2016 на суму 9622296,03 грн та за договором №42Ф/17 від 03.02.2017 в розмірі 10691440,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/13524/21, яке не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції та набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" заборгованість за договором №139Ф/15-3 від 11.02.2016 на суму 9622296 грн 03 коп. та за договором №42Ф/17 від 03.02.2017 в розмірі 10691440 грн 08 коп. та судовий збір в сумі 304706 грн 04 коп. Розстрочено виконання рішення на 12 місяців рівними платежами до 26.01.2022.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у справі №910/13524/21, яке набрало законної сили і є чинним.

На підставі наказу ДК «Укроборонпром» від 26.09.2022 №385 «Про зміну найменування Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» та внесення змін до її Статуту» найменування Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» змінено на Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування».

Згідно абзацу 2 п. 1.1 Статуту Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» є повним правонаступником прав та обов`язків Державної акціонерної холдингової компанії «АРТЕМ».

Так, у рішенні №910/13524/21 від 26.01.2021 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №139Ф/15-3 від 11.02.2016 у сумі 9622296,03 грн та за договором №42Ф/17 від 03.02.2017 у сумі 10691440,08 грн.

Позивач зазначає, що рішення суду №910/13524/21 від 26.01.2022 про стягнення основного боргу не було виконано ні в примусовому, ні в добровільному поряду.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 4617557,02 грн інфляційних втрат (за період з 01.07.2020 по 17.05.2023), 830810,60 грн 3% річних (за період з 01.07.2020 по 17.05.2023), 580492,61 грн пені (за період з 01.07.2020 по 31.12.2020) нараховані за порушення виконання умов договору №139Ф/15-3 від 11.02.2016 та 5130618,93 грн інфляційних втрат (за період з 01.07.2020 по 17.05.2023), 923122,90 грн 3% річних (за період з 01.07.2020 по 17.05.2023), 644991,79 грн пені (за період з 01.07.2020 по 31.12.2020) нараховані за порушення виконання умов договору №42Ф/17 від 03.02.2017.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про наступне.

На виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 68930767 щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/13524/21 від 11.04.2022 про стягнення з ДАХК «Артем»/АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» заборгованості в розмірі 20618442,15 грн.

25.08.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2455-ІХ.

Цим Законом було внесено зміни до пункт 102 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження», а саме доповнено дванадцятим абзацом наступного змісту: «Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України».

Метою і завданням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» є забезпечення захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану, а також врегулювання питань організації та діяльності органів та осіб, що здійснюють примусове виконання рішень у період дії воєнного стану.

04.02.2023 постановою Кабінету Міністрів України №101 затверджено Порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за яким зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

Відповідно до Наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі - Мінстратегпром) від 06.03.2023 № 36 відповідача включено у Перелік підприємств, як підприємство оборонно-промислового комплексу, яке є боржником у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за яким зупиняється у період воєнного стану.

02.03.2023 державним виконавцем винесено Постанову № 68930767 про арешт коштів боржника, на виконання якої з розрахункових рахунків відповідача у примусовому порядку в цей же день було списано 22680586,36 грн та накладено арешт на грошові кошти відповідача.

Відповідач вказує, що 06.03.2023 подав до Шевченківського ВДВС заяву про повернення коштів, зняття арешту з коштів та зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68930767 разом з наказом Мінстратегпрому № 36 від 06.03.2023 про включення АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану та відповідно до пункту 10-2 розділу ХНІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", пункту 9 Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністру України від 04.02.2023 № 101, наслідком чого є зупинення здійснення будь-яких виконавчих дій.

Враховуючи заяву відповідача, державним виконавцем 06.03.2023 винесено постанову про зняття арешту з коштів відповідача, на підтвердження чого відповідачем надано копію відповідної постанови.

Як зазначає відповідач, неотримання позивачем на сьогоднішній день коштів у сумі 20313736,11 грн не порушує його прав та/або законних інтересів, оскільки стягнення і перерахування цих коштів поновиться після відміни/скасування воєнного стану.

Відповідач також заперечує проти розрахунку суми пені здійсненого позивачем стверджуючи, що він проведений без дотримання фактичних обставин щодо тривалості прострочення основного боргу, а також здійснений арифметично невірно та помилково, оскільки при розрахунку пені позивачем було використано подвійну облікову ставку НБУ, а не 0,1% як зазначено в умовах договорів.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Доводи відповідача стосовно того, що невиконання ним в примусовому порядку рішення через наявність обставин, зокрема, включення його у перелік підприємств, як підприємство оборонно-промислового комплексу, яке є боржником у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за яким зупиняється у період воєнного стану, як на підставу, що звільняє від нарахування на суму боргу штрафних санкцій судом відхиляється з наступних підстав.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у справі №910/13524/21 встановлено, що повну оплату за отриманий відповідачем товар по договору №139Ф/15-3 від 11.02.2016 та договору №42Ф/17 від 03.02.2017 мав сплатити до 30.06.2020.

Тобто, обов`язок відповідача сплатити основну суму боргу за спірними договорами виник до початку воєнного стану, який введено в Україні 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» від 27.07.2022 №2455-ІХ, яким було зупинено на період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України надає можливість зупинити примусове виконання рішень, натомість відповідач може виконати спірне рішення у добровільному порядку, що відповідним законом не обмежується.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та пені доданий позивачем до позову, судом перевірено і визнано обґрунтованим, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно нарахування позивачем пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити в разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Водночас згідно з ч. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення

Одночасно за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 Договорів у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Фактично за умовами договору пеня складає 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочки (тобто 36,6% річних у 2020 році), але не більше подвійної облікової ставки НБУ (яка склала у спірний період 12% на рік).

Оскільки 12% є меншими за 36,6 % розрахунок пені здійснювався позивачем за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок пені є правильним.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 2/10; ідентифікаційний код 14307699) на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132; ідентифікаційний код 14315552) за договором №139Ф/15-3 від 11.02.2016 4617557 (чотири мільйони шістсот сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн 02 коп. інфляційних втрат, 830810 (вісімсот тридцять тисяч вісімсот десять) грн 60 коп. 3% річних, 580492 (п`ятсот вісімдесят тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 61 коп. пені, та за договором №42Ф/17 від 03.02.2017 5130618 (п`ять мільйонів сто тридцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 93 коп. інфляційних втрат, 923122 (дев`ятсот двадцять три тисячі сто двадцять дві) грн 90 коп. 3% річних, 644991 (шістсот сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн 79 коп. пені, а також 190913 (сто дев`яносто тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 91 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.12.2023.

Суддя Р.Б. Сташків