Рішення № 115625333, 13.12.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Справа № 480/10794/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10794/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська область, 40009), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області: зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021; здійснити відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунки пенсії (у зв`язку із включенням до загального страхового стажу періоду роботи з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка"); здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , із урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно до загального страхового стажу не враховано період роботи на Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.01.2017 по 22.03.2021 з підстав не сплати роботодавцем за позивача єдиного соціального внеску. Вказані дії відповідача призвели до отримання позивачем пенсії у меншому розмірі, аніж він має право. Позивач звернувся із заявою до відповідача з вимогою зарахувати до загального страхового стажу роботи період роботи на КП ШКЗ "Зірка" з 01.01.2017 по 22.03.2021 та провести у зв`язку із цим перерахунок розміру пенсії.

За результатом розгляду заяви відповідач відмовив у задоволенні заяви з тих підстав, що за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2017 по 22.03.2021 страхові внески КП ШКЗ "Зірка" не сплачені, а тому позивач не має права на зарахування вказаного періоду роботи до загального страхового стажу.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

05.10.2023 судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку страховий стаж позивача становить 43р. 7 міс. 27 днів, (а.с.15).

Позивач 16.05.2023 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про зарахування до загального страхового стажу періоди роботи на КП ШКЗ "Зірка" з 01.01.2017 по 22.03.2021 та провести перерахунок пенсії (а.с. 19).

Відповідач листом від 15.06.2023 №1800-0202-8/25843 повідомив позивача про те, що за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2017 по 22.03.2021 страхові внески казенним підприємством Шосткинського заводу "Зірка" не сплачені. У зв`язку із цим, та згідно зі ст. 24 Закону №1058-IV зазначені періоди не зараховані до страхового стажу позивача для обчислення пенсії. Крім того, у зазначений період позивач працювала на посадах не віднесених до списку №1, а тому зазначений період не зарахований також і до пільгового стажу позивача (а.с. 20-22).

Позивач не погодився із тим, що до загального страхового стажу не було зараховано період роботи з 01.01.2017 по 23.03.2021 у казенному підприємством Шосткинського заводу "Зірка" у зв`язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Таким чином предметом розгляду даної справи є правомірність підстав відмови відповідача у зарахуванні позивачу виключно до загального страхового стажу спірний період роботи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працював у КП ШКЗ "Зірка" з 14.08.1975 на посаді шофера, з 03.02.2003 переведений на посаду водія автомобіля автотранспортної ділянки транспортного цеха, з 05.02.2013 переведений на посаду водія автотранспортних засобів автотранспортної ділянки транспортного цеха, з 08.07.2015 звільнено за власним бажанням, з 02.12.2015 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів автотранспортної ділянки транспортного цеха, з 22.03.2021 звільнено за власним бажанням, про що зазначено у трудовій книжці позивача (а.с. 13-14).

У зазначені періоди позивач отримував заробітну плату, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) (а.с. 17-18)

Відповідач у листі від 15.06.2023 №1800-0202-8/25843 зазначив, що за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2017 по 22.03.2021 страхові внески казенним підприємством Шосткинського заводу "Зірка" не сплачені. У зв`язку із цим, та згідно зі ст. 24 Закону №1058-IV ці періоди не зараховані до страхового стажу позивача для обчислення пенсії (а.с. 20).

Суд звертає увагу, що період, який не враховано відповідачем, а саме з 01.01.2017 по 22.03.2021 з підстав відсутності доказів сплати страхових внесків роботодавця позивача КП ШКЗ "Зірка", неправомірно не враховано відповідачем до стажу позивача.

Надаючи правову оцінку зазначеному спірному періоду та зазначених підстав відмови у зарахування до страхового стажу позивача, суд, висновки відповідача вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків та про відсутність даних про підтвердження сплати внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 62 Закону України №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Як зазначено вище, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач у спірний період працював в КП ШКЗ "Зірка" та отримував заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-14) та індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) (а.с. 17-18).

Суд зазначає, що внаслідок невиконання КП ШКЗ "Зірка" обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16). Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а адміністративне провадження № К/9901/2310/18. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року "Про міжнародні договори" свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні "Толстой-Мілославскій проти Сполученого Королівства" від 23.06.1995 року (скарга №18139\91), зазначає, що застосовуваний національний закон повинен відповідати критерію "якості", тобто щоб "він був доступним для всіх осіб, які мають до нього відношення, і досить чітко сформульованим для того, щоб вони могли - користуючись відповідною консультацією, якщо це необхідно, - передбачити ступінь, яка є розумною у сформованій ситуації, тих наслідків, які дана дія може спричинити за собою".

Таким чином, враховуючи те, що підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача стала відсутність даних про підтвердження сплати внесків, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірний період роботи в КП ШКЗ "Зірка".

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що період роботи з 01.01.2017 по 22.03.2021 у Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу позивача період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.01.2017 по 22.03.2021 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.01.2017 по 22.03.2021 та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення, з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь позивача судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко